ПРОПОВІДЬ У ПРАЗНИК НЕПОРОЧНОГО ЗАЧАТТЯ

В імʼя Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Хтось раз сказав, що нема віруючого українця, що не мав би глибокого почитання до Пречистої Діви Марії. Та коли ми подивимося на нашу громаду, що ради науки чи ради монастиря, чи ради інших зайнять осіла тут у Римі і спитаємо себе, яка причина того, що ми зібралися нині біля чудотворної Жировицької ікони — саме тому, що без Матері Божої ми не можемо сповняти наших церковних і релігійних обовʼязків.

Ви знаєте, що перші українці в Римі були посли від Ольги, але вони поїхали над Рен, де був цісар. Другі приїхали від Володимира Великого і замешкали десь у Римі, але ми не знаємо де. У 1595 р. приїхали наші єпископи Кирило Терлецький та Іпатій Потій до Риму заключувати Унію. Відтак наслідники Потія бачили, що треба мати якийсь осідок тут, бо як не буде тісніших звʼязків з Ап. Престолом Унія розвʼяжеться і пропаде. І тому то була спасенна й блаженна думка кард. Антонія Барберіні, якого памʼятник буде стояти на фасаді храму, подарувати оцю власність «для руського народу». Подарував цю церкву, як написано при вході, його брат, Папа Урбан VIII, який був найприхильнішим папою для українців дотепер в історії. Передав її митр. Рутському « для руського народу » та й від того починається наше поселення тут — від 1620 р.

Церква свв. Сергія і Вакха вславилася пізніше цією чудотворною іконою Жировицької Богоматері і вона гуртує нас нині в усі богородичні празники.

Коли ми дивимося в біблійну історію, починаючи від Еви, відтак на всі пророцтва, святі вичікування і предсказування, кінець-кінцем починається реальна дійсність. Не предсказування, але таки вже сама дія на землі. І тією першою акцією є власне Непорочне Зачаття Пречистої Діви Марії. Починається тут на землі спасення, яке предсказане пророками й обіцяне Господом Богом.

Ви знаєте, що після упадку, після первородного гріха, перші родичі стратили освячуючу ласку. Вони були вигнані з раю та й мусіли коротати свій вік: І кожна дитина, яка приходить на світ вже не була так, як Адам і Ева, сотворена в освячуючій ласці. Ціла біда в тому, що ми не маємо в цьому вироблених понять, тому треба довго й довго роздумувати й молитися, щоб зрозуміти силу, багатство й красу Божої ласки. Хтось раз із теологів сказав, що як ми би побачили ангела в його красі, ми б зомліли. Така сила в освячуючій ласці! Перші родичі втратили її, і тому кожна дитина одержує сотворену душу без освячуючої ласки. І тепер одинока, що була охоронена від того була Матір Божа. Її душа була відразу сотворена в освячуючій ласці. Не щойно пізніше, так як св. Іван Хрестителя, якого душа освятилася, коли прийшла Мати Божа з відвідинами до Єлисавети. А так, одинока Вона була сотворена відразу в освячуючій ласці. Чому й звідки ми то знаємо? Пригадайте собі ті слова, як Господь Бог і ангели виганяли перших родичів — « і вражду положу межди тобою і женою». « Я положу ворожнечу», значить, не жодних пактів чи звʼязків, « між тобою і женою». А та жена є власне Мати Божа. Якщо б Вона підлягала гріхові, бодай одну хвилину, то не було б вже « вражди ». Вона б була підчинена злому духові — а так не було. Друге, як прийшов ангел до Неї і сказав « радуйся, благодатная » — що то значить? То значить, що Її душа була повна Божої ласки. Звичайна дівчина — жила собі в Назареті, носила амфору з водою на голові, яку треба було до дому приносити. Спочатку, привели Її до храму. Вона там вчилася, слухала й розвинула релігійне життя. Але пізніше ми видимо з розмови з архангелом Гавриїлом, що Вона не була звичайною дівчиною, але інтеліґентною і свідомою пляну спасення.

Коли ми нині розпочинаємо богородичні празники, бо перший є власне Непорочного Зачаття, ми вдячні Богові, що завдяки чудотворної ікони Жировицької Богоматері, ми вдячні Богові, що завдяки чудотворної ікони Жировицької Богоматері, ми змогли спасти цей храм, і то за дуже велику ціну, бо треба було відразу дати пів міліярда лір. Та слава Богу, що так сталося, бо тут був великий осередок і за всяку ціну треба його зберегти. Та дай Боже, щоб по віки вічні він остався тим осередком богородичних празників Українського Народу в єдності з Апостольським Престолом.

І одночасно, мої Дорогі, ми зібралися тут в 36-у річницю тайних єпископських свячень, який покійний Сл. Б. Андрей довершив був тоді в своїй молитовниці в митрополичій палаті у Львові. Справді то були жахливі умовини. Стоялося перед руїною! Представте собі хвилину, що ось прийдуть большевики і все буде валитися, а ви стоїте й чекаєте своєї смерти! І не можна забути тих слів, що їх сказав Сл. Б. Андрей — бо без мого відома вже прийшла апробація і я сказав тоді, що « то є страшне брати відповідальність в такій ситуації, то не є блага річ». Бачите, чим все скінчилося, а він то бачив і сказав до мене — « гірша є відповідальність не взяти то на себе », а потім додав, « добре, дайте другого ». Тепер, мої Дорогі, майте ви совість когось пхати на певну смерть, бо кожний хотів би себе спасти. Не було іншої ради й треба було голову склонити, та й слава Богу, свячення відбулися 1939 р., а нині вже 1975-ий, слава Богу, що так ми ще могли спасти те, що можна було — та й лишається нам ще та можливість молитися, щоб спасти й Україну й привести до давнього порядку.

Нехай залишиться цей день Непорочного Зачаття пам'яткою, ободренням і піднесенням свідомости, що ще все не пропало, що Господь над нами, як говорив Сл. Б. Андрей, і все може зробити. Коли ми нині звертаємося до чудотворної ікони Жировицької Богоматері, маймо надію, маймо пересвідчення, що все таки Господь Бог над нами — і Він не дасть нам пропасти, а піднесе нас у свій час, який Він призначив, амінь.

В імʼя Отця, і Сина, і Св. Духа. Амінь.