ПРОПОВІДЬ У ПРАЗНИК ХРИСТА ЦАРЯ НА МАЛЬТІ

Дорогі Братя і Сестри! Славний Мальтанський Народе!

Жалко мені, що не можу промовити до Вас нині у цей великий Празник Христа Царя вашою старовинною мовою, хоч займався я колись і вашою історією і письмом. Тому звертаюся до вас зрозумілою впрочім для вас усіх мовою так дуже нині поширеною в усьому світі.

Коли ми нині ось тут підносимо наші уми і серця до Христа Царя і складаємо Йому найглибший поклін, то не можемо не згадати в першу чергу того, що перший проповідував на оцьому славному острові про Христа Царя, св. Апостола Павла. Минуло майже рівно 1900 років, коли він причалив до цього острова і проголосив своїми святими устами першу проповідь про Христа Царя, Якого називав він у своїх Посланнях «Царем царів і Владикою владик» (І Тим. 6,15), і якому, він сам і завзивав других, треба поклонитися як «Царю віків, нетлінному, невидимому, єдиному Богові честь і слава на віки вічні. Амінь» (І Тим. 1,17). Здається нам, що неначе це діялося на наших очах, як він, дрожачи від холоду і голоду після розбиття корабля, грівся при вашім огні, збирав галуззя і докидував до полумʼя. І нешкідлива гадюка, і пошана для св. Павла, і уздоровлення недужих, і гостина у начальника вашого острова Публія, і записані в Апостольських Діяннях слова, що ваші предки вшанували його — св. Павла і товаришів — всякими почестями, а коли відпливали, то обдарували їх всім необхідним на дальшу дорогу (Діян. 28,7-10). І від того часу цей остров став осідком, в якому віддавали віруючі належну честь Христові Цареві, до яких ми нині долучувмося оцим святом.

Усвідомім собі велич і вагу та сповнення нашого обовʼязку і найбільшої чести Христові Цареві. Ми знаємо, що Христос це Друга Особа Божа, Божий Син, який сотворив усе, удержує в існуванні і при житті і тому Він Цар і Володар усеї вселенної, бо Він її Творець. Та Христос в влучений невідлучно природою людською з Другою Особою Божою і як Богочоловікові належиться йому та сама честь і той сам поклін. До того Він освободив людський рід від гріха, заплатив Своєю кровю за зневагу Бога і тим оснував Він нове, духове царство. Св. Павло аве Христа «царем царів», бо Його царство в понад усі туземні царства. Воно не має меж, ні границь, як усі держави, бо «дана мені всяка власть на небі і на землі» (Мт. 28). Воно вічне, бо «Його царству не буде кінця» (Лк. 1,32) і це ми визнаємо щоденно в нашому Символі Віри «вірую... що Його царству не буде кінця». Він не веде воєн, не проливає крови, а одиноким Його ворогом 6 поконаний і побіджений диявол, що все старається спокушувати людей до непослуху своєму Цареві.

Справді Христос наш цар предсказаний вже пророками в Старому Завіті, як цар справедливий і спасаючий (Захарія 9,9). І тому то три мудрці прийшли поклонитися Христові у Вифлеємі як цареві (Мт. 11,2), а коли Пилат запитав прилюдно Христа чи він є царем, то без вагання і надуми потвердив питання: «чи ти є цар юдейський?» «Так, ти кажеш, що я цар» (Ів. 18,37). І такий напис, як царя видніє над ним на хресті, а Його голова увінчана терневим вінцем. Він, як цар наймудріший з усіх, бо має найвище знання Боже і людське. Він найсправедливіший у своїх зарядженнях, в управі своїм царством, бо Він святість, і жоден гріх, жодна несправедливість, жодна похибка не має місця. Його царство хоч тут на землі, та одначе «не від цього міру», воно духове і його вірні в першу чергу своєю душею становлять його державу і є учасниками його царства. Вони вистерігаються кривд своїх ближніх, вистерігаються вбивства самих себе і всіх інших, зневаг, наруг, очернень, словом всякого гріха так, щоби в їх душах царив тільки закон Христовий. Те царство починається вже тут на землі, але воно буде тривати по віки вічні у небі. І там він буде прославлюваний Ангелами і всіми своїми підданими, а тих, що не хочуть підчинятися Його волі, бути Його підвладними, Він карає і буде карати вічним вогнем.

І тому цей Празник, на цьому славному острові Мальта, з його світлою історією, і з своїм речником св. Павлом, нехай буде заохотою і скріпленням в наших душах сильної постанови і віри: належати до Христа Царя, підчинятись Йому цілим своїм життям, думками, словами вчинками, і помагати Йому, щоби всі радо признали Його владу. На жаль може ніколи не було на землі такого завзятого спротиву Христові і Його царству, як саме тепер, і з заїлістю кричать, що не хочуть Його царства і признавати загалом Бога. Ви знаєте, як рішуче осудив І Ватиканський Собор під проводом папи Павла VI атеїзм і переслідування Божого Царства, бо Лише тоді людина щаслива і живе спокійно і мирно в своїх часних і дочасних державах, коли їх життя проникає Христовий закон і коли вони признають Його, як Верховного Царя. Нехай нинішнє Свято буде також нашою голосною заявою вірности Христові Цареві, і що ми двигнемо високо Його стяг серед усіх народів світу.

«Перед Тобою Царю всього світу / коліна клонять нині вірні люди / Тобі у дарі краще самоцвіту / складають радо чисте серце в груди. / Прийми Ісусе цей дар над дарами / як доказ віри, надії й любви / Царюй, Владико, на віки над нами / і нашим Паном, будь все тільки Ти!»