ПРОПОВІДЬ НА ПОЧАТОК IV ЛІТНЬОГО КУРСУ В УКРАЇНСЬКОМУ КАТОЛИЦЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ

В імʼя Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.

В нинішній Євангелії читається два дуже знаменні слова, які Христос сказав про себе. « Якщо хто жажде, нехай прийде до мене і пʼє живу воду » (Ів. 7,37). Жива вода, то значить джерельна, чиста вода, конечна до життя, без ніякого нечистого додатку і якогось злого наслідку. Жива вода — це те саме, що благодать, яку дає життя вічне. А друге слово, яке Христос ужив, то було: « Я є Світло » (Ів. 8,12). Ці два символи, які Він сказав про себе, це уособлення, зображення, символічне уняття Христа як того, хто проповідує знання — і то знання правдиве, Божу науку, і то найвищу; а в науці Божій міститься і наука людська, світська.

І от саме, коли розпочинаємо ми тепер наш четвертий вже з черги вакаційний університетський курс, ті слова стають нам ясно перед очима, що цей курс є і участю, і відбиткою, і наслідком тієї науки Христової: я є Світло, я є жива вода. « Я є Світло » — то є завдання університету, передусім католицького, який не може голосити ложної науки, проповідувати Бог-зна які матеріялістичні чи безбожні видумки; те все мусить лишитися поза обрієм його. А з другого боку той університет, та найвища школа, повинна бути і тією живою водою, яку пʼють слухачі. А пити є конечність не лише тілесна, але ще більше є конечність духова. Людина, яка думає, людина, яка любить, хоче великого, прямує до чогось високого, здає собі справу, що їй потрібне знання, і шукає правдиво знання. Кожний, навіть дитина, яка любить спитати маму про кожну дрібницю, вже вона хоче щось знати: а що це є? а чому? і де? — питається вона — так що не раз і дивно, звідки та жажда того знання береться ?

І очевидно людина, яка росте, яка дивиться на світ, яка перед собою має майбутність, хоче мати правдиве знання. А правдиве знання то є саме та жива вода. Вона напоює душу. Скільки то разів у св. Письмі читаємо про неї, скільки то разів — і в книзі Премудрости й в інших книгах — говориться про те знання, про його конечність! Та й цей храм, присвячений Премудрості Божій, якраз і свідчить і має проповідувати ту мудрість, яку українська молодь має на всі часи черпати, нею жити, її розвивати, нею руководитися. Життя правдиве є тоді, коли воно дає вдоволення — а ніщо не дасть більшого вдоволення, як саме знання найвищого, Бога, як знання найкращого, того, що творить світ, переображує світ. Як знаєте, світ є відбиткою Премудрости Божої. Так як Бог, пізнаючи себе, бачив ту свою безмежну суть, що Він наймилосердніший, наймудріший, що нема більшого, що все в Ньому міститься — так і та Мудрість Божа, те, що в Ній було, проявляється назовні в сотворенні світу. І тому від найдальших зір до найменшого віруса, про якого тепер говорять так багато в науці — яка велика безмежність тієї відбитки Божої! Знання не могло постати само зі себе. Є воно відбиткою, є перенесенням пізнання в реальний видимий спосіб цілого світу. І ці звізди, і ця велич землі, і велич місяця, і велич всього того, що кругом бачимо, передусім тієї мертвої, а відтак ще більше живої природи. Те, що нас окружає, те, що ми бачимо — також треба пізнати належно і собі присвоїти і з нього скористати. Для чого воно в? Без пізнання не можна нічого сягнути. Людина, яка не знає й не розуміє, нещаслива вона, і тому кожна людина, в якої нема розуму, є найбідніша й найнещасливіша на світі.

А другий символ, який Христос сказав про себе, то Він є Світло. В темноті ніхто нічого не бачить. Так як світло не потребує світла, щоб світити, воно само світить, так само й Христос не потребує ще ясности. «Я даю вам знання; я проповідую вам; я відкриваю вам тайни Божі; бо ніхто їх не знав і ніхто їх не обʼявив у такий спосіб, як обʼявив я, Ісус Христос». І, як сказано вже на початку, саме завдання цього університету, як і кожної установи науки, є слідити, доходити до пізнання, присвоювати його собі. Тому тут, при вході до УКУ, колись буде напис, що ще приготовляється, що « тобі дана семи-печатна книга». Знаєте, що св. Іван Євангелист бачив у видінні семи-печатну книгу, запечатану сімома печатами. То значить, що вона була так замкнена, що її відкрити ніхто не був у силі. І каже ангел відтак до нього: тобі дано відкрити ту книгу. Тобі дано! Ти маєш її відкривати. Яким способом? Пізнавати. Ломити ті печаті — значить, доходити до пізнання. Як бачите, яке протилежне є становище щодо пізнання Христової науки, а яке поганське. Колись знання було щось закрите. Ви пригадуєте собі, в Єгипті жерці були тими, які зберігали, слідили, займалися наукою, виписували цілу історію своїх фараонів і все інше; вони були одинокими, що зберігали науку, і до неї вони нікого не допускали. Сфінкс був прообразом того, що там є щось тайне, але до того вони не хотіли нікого допустити, чого висловом є та усмішка, мовляв, ти хотів би все знати з цікавости. Воно може бути добре і в злому значенні. Саме то є поняття того поганського знання: не хотів, та й ті жерці чи та група, вона замкнена в собі і не допускала нікого. Навпаки, Христос сказав: я є Світло — і тобі дано є, ти маєш до того доходити, ти маєш на тім університеті, в тій установі ти маєш вчитися, ти маєш пізнавати скільки лише можна.

Тому то, починаючи нині цей академічний курс, ми дивимося нa Христа як на Світло, як на ту живу воду, якою Він напоює все людство, того, хто бажає — і то правдивою! Він несе те світло для всіх, несе світло й спасіння, несе вдоволення для душі і щастя. Це дає також і знання. Коли хтось пізнав, коли хтось дійшов до чогось, він чується вдоволений. Думаю, що й Ви це мусіли відчути не раз, чи коли хто розвʼязав якусь математичну задачу, чи що іншого, виходить якесь вдоволення з того: чи пізнав щось нове, чи дійшов до чогось, відкрив щось. Так само, Мої Дорогі, і ціле тут завдання УКУ, символу тієї Божої Премудрости та й загалом того терену присвяченого Божій та й людській мудрості, є, щоб пізнати її, щоб ми знайшли вдоволення, а передусім, щоб знайшли тут оте прибіжище, відпочинок розуму, пізнання і вдоволення. Тоді воно дає і щастя, дає на майбутнє і для себе й для других так само й спасіння і провід. А то можна набути лише тоді, коли хто вглиблюється, коли хто слухає Євангелія, бо там є в головних зарисах виложена вся наука. А відтак і пізніше, коли він сам доходить і сам досліджує вже в усіх подробицях. Дай Боже, щоб і той новий семестр, який починаємо, був для нас тим світлом, і тією живою водою в житті, амінь.

В імʼя Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.