ПРОПОВІД Ь НА СВЯТО БОГОЯВЛЕННЯ ГОСПОДНЬОГО
19 gennaio 1970
Проповіді, промови
XIII
Свято Христового Різдва, – памʼятка переломової події в історії людства, — виглядало нам як свята ідилія, яка відбулася в простий і окремий спосіб, в затишку і спокою, і відома хіба невеличкій кількості людей з найближого оточення. Бо Христос прийшов на світ в пастушій стаєнці; хоч понижений Іродом і втечею до Єгипту, де мусів жити із скромного заробітку своєї Св. Родини, то все таки був звеличуваний ангелами, пастирями і мудрецями. І таке укрите скромне життя тривало 30 літ. Та тепер, коли ми святкуємо Празник Богоявлення, чи, як ми загально кажемо, Йордану, сценарій і оточення зміняються. Починається новий період не лише в житті Ісуса Христа, але й у вселюдських діях. В протиставленні до попереднього, хрещення в Йордані не носить на собі характеру спокою, затишку і самітнього життя. Воно починає рухливу, живу і бистру активність. Всюди видно поспіх, серйозність і свідомість ваги хвилини, чогось великого і небувалого. Христос виступає як Учитель.
Св. Йоан закликає над Йорданом всіх до покаяння, бо вже настав час до гідного прийняття Месії: « Приготуйте Господню дорогу, вирівняйте стежки Його » (Мт. 3,3). Такий голос підносив вже в своєму пророцтві Ісая, а його порівняння взяте з тамошнього буденного життя. Доріг твердих, як у нас, в Йорданських пустинях не було, але були стежки по піску. Вітри і дощі вивівали і вимулювали ями, і треба було засипати і вирівнювати вибої на дорозі, виходячи до роботи з чим хто мав, посудинами або одежами, веретами, передусім, коли мав їхати цар чи якась визначна особа, а в теперішньому випадку Месія. І то чим скоріше треба це робити і не відтягатись, бо Христос вже зближається. Тому св. Йоан так рішуче і поважно відзивається до фарисеїв і садукеїв, провідних сект в народі: « Кваптеся, бо вже сокира при корені дерева, і кожне дерево, що не приносить плоду, буде зрубане... лопата вже в руці його, щоб очистити свій тік для пшеничного зерна... Чиніть гідний плід покаяння... Покайтесь, бо наблизилось царство небесне » (Мт. 3; Мк.1;Лк. 3). Навіть природа має приготовитись: « Готуйся, Завулоне; красуйся, Нефталиме; Йордане ріко, стань...», співаємо в наших Йорданських богослуженнях. Отож, в загальному нема того спокою, що був при
народженні. Нема вже чого надумуватись, але чим скоріше треба приготовити дорогу не на пісках, але у своїх серцях. Сам зовнішній вигляд св. Йоана, дуже поважний і аскетичний, свідчить про вагу хвилини і конечність покути. Він носив одежу а верблюжої шерсті і був підперезаний ремінним поясом, а живився сараною і медом диких бджіл. « Я вас хрещу водою на покаяння, але той, що прийде за мною, могутнший від мене, і я негідний розвʼязати обуву йому » (Мт. 3,11)
А ось Христос, відчуваючи, що вже прийшла година його прилюдного виступу, попрощавшися з своїми батьками, Причистою Матірю й опікуном, св. Йосифом, попрямував з Назарету над Йордан до св. Йоана.
Це не припадковий і не необдуманий крок! Яка маєстатична Його постать і хід людини з важкими думками в голові!... Він стає в ряди каянників і жде свобі черги. Чи не якась аналогія з нинішньою сповіддю? Покаянне вижидання! Кожний канник вступав у воду і, склонивши голову, визнавав свої гріхи, а св. Йоан зливав черпаком воду на його голову і обмивав його з тілесного і душевного бруду. І коли св. Предтеча здалека побачив свого Господа, якому приготовляв дорогу, закликав голосно: « Це агнець Божий, що несе гріхи світу » (Йо. 1,29), та відмовлявся Його хрестити. « Як я можу хрестити Тебе, коли я повинен хреститись у Тебе » (Мт. 3,14). Але Христос настоював, бо треба було сповнити всяку правду(Йо. 3,15), висказану в Св. Письмі. Справді, яка безмежна, геройська покора, недосяжний зразок застанови, самокритики й усвідомлення собі свого дійсного, немічного і грішного стану для кожної людини. Починаються здійснювати і на Ісусі Христі слова Св. Письма, і то в найвищий спосіб: « Хто себе понизить — буде вивищений, бо Бог гордим противиться, а покірним дає благодать » (1 Петр. 5,5). Христос упокорив себе,як звичайний каянник, хоч був Другою Особою Божою, Сином Божим.Та саме цим покаянним подвигом спричинив і довершив дві великі події, які лягли в основу нашого спасення: обʼявлення Пресвятої Тройці і народження до надприродного життя через водну купіль.
Вдивляючися в оці картини, які свято Богоявлення ставить нам перед очі, ми мусимо прийти до переконання, що зовсім правильно, після приготування і застанови, мусить прийти діяння. Всяка призадума повинна спонукувати людину до акції, інакше вона може попасти в пасивність і безділля. Треба завжди шукати і використовувати кожну добру спонуку і піддержку. Тому св. Павло каже: « Ми не належимо ні ночі, ані темряві... Ми ж, які належимо дневі, будьмо тверезі, надягнувши зброю віри та любови і шолом надії на спасення... Тому втішайте один одного, як то ви й робите... Карайте ледачих, малодушних підбадьорюйте, підтримуйте безсилих, супроти всіх будьте терпеливі... Не гасіть духа» (Сол. 5,5-19). Треба також міряти свої задуми своїми силами і спроможностями, а на дні душі мусить лежати покора і надія на Божу поміч.
II.
Після хрещення Ісуса Христа в Йордані сталося щось, що дотепер не бувало на цілій земській кулі! Перший раз обʼявилася Пресвята Тройця в Бозі: Бог Отець кликав над Ісусом: « Це Син мій возлюблений, в якому мов уподобання » (Мт. 3,17). « Возгремі с небес Господь. Вишній даде глас свой. — « Возгреміл вси над водами многими, Твобму свидітельствуяй Сину... Глас Господень на водах, Бог слави возгремі».— співаємо в наших богослуженнях. Іншими словами, громовим голосом Бог Отець засвідчив, що Христос це Його Син; а Третя Особа, Дух Святий, уносився у виді голуба на потвердження цього свідоцтва: « І ось розкрилось йому небо, і він побачив Духа Божого, який спускався мов голуб і зійшов на нього » (Мт. 3,16; Мк. 1,10; Лк. 3,21; Йо. 1,32).Так, отже, один Бог явився у трох Особах.
Правда, вже були пробрави і передсказування Пресвятої Тройці в Старому Завіті: « Сотворім чоловіка на образ і подобу нашу » (Буття1,26). Господь — три ангели явилися Авраамові в Мамбре (Буття 18,1) і ін., але так ясно і виразно, як оце над Йорданом, ще не було ніколи перед тим. Тому деякі Отці Церкви кажуть, що від Богоявлення властиво починається Новий Заповіт. Єдиний Бог в Пресвятій Тройці довершує нашого спасення, при чому приписуються три різні діяння трьом різним Божим Особам. Бог Отець посилав свого Сина на відкуплення людського роду, Бог Син, воплочений, своїм життям і своїми терпіннями та смертю на хресті, задосить-учинює в імені людей нескінченому Богові за нанесену образу гріха і привертає людині стан благодаті та Божого дитинства. Святий Дух впроваджує і веде усю Церкву і поодиноких людей у глибше розуміння обʼявлених правд і вливає Божу благодать у людські душі.
Пресвята Тройця — це найбільша Тайна Христової віри. Перші християни почали святкувати Богоявлення вже в II ст., до Богоявлення прилучили і Різдво, а опісля впроваджено й інші свята (Воскресення, святкування неділі замість суботи і ін.). Щойно в IV ст. відділено свято Різдва від Богоявлення.
Три Особи Божі ми призиваємо на початках і при кінці наших богослужень, в усіх славословіях і величаннях. Богоявлення називається також Просвіченням, бо людський розум став просвічений найбільшим і найглибшим Таїнством, і тому хрестили-просвічували катехуменів на Богоявлення. В цьому лежить і причина величі цього Празника. « Днесь твар просвіщається — бо явилось світло недоступне... Прийде просвіщенів, ізбавленів явися... Явися отечеськоє сіяніє слави во Йорданських струях... Істинний світ явися і всім даруєт просвіщеніє. Се просвіщеніє наше, ізбавленіє і спасеніє » (Стих. стихов.). Оце рації і торжества, і радости в наших богослуженнях. Ми станули перед найбільшим Таїнством Пресвятої Тройці, цілого нашого теперішнього і вічного життя.
III.
3 подією Богоявлення лучиться ще й друга, дотепер небувала подія, а це освячення Йорданських і всіх вод. Ними починається довершувати хрещення людини, як засобом і знаряддям нового народження до надприродного життя. Вода була дотепер засобом до обмиття зовнішнього тілесного бруду, а від хрещення Христа, обмиття водою в імʼя Пресвятої Тройці стало знаком обмиття душі з гріхів, душевної скверні, другим народженням людини до надприродного життя. Бо своїм хрещенням Христос освятив воду і вчинив її таїнственним знаком відпущення гріхів. Тому то пізніше Христос учив Никодима, що коли хтось не народиться з води і духа, не може увійти до Царства Божого (Йо. 3,5). А як треть і остаточне та безсумнівне потвердження надприродного діяння води в довершенні спасення душ, є останні слова Христа на землі перед Вознесенням на небо: « Йдіть і навчайте всі народи, хрестячи їх — обмиваючи їх во імʼя Отця, і Сина, і Святого Духа » (Мт. 28,19). Віра в Пресвяту Тройцю і обмиття водою є конечною умовиною, щоб розпочати надприродне життя душі й увійти до Божого Царства: « Освятил єси воду Спасе... Струї освятил вси Йорданськії, державу сокрушил єси гріховную... Христос явися во Йордані освятити води... Днесь вод освящатся єстество » (Навеч.). Так співаємо в стихирах.
Дорогі в Христі! Нехай це світло, бодай на одробину, прояснить Вам Таїнство Пресвятої Тройці й утвердить Вас у вірі в нього, бо воно є, як сказано, найбільшим Таїнством і основою всіх інших правд Христової віри, і з нього, як з перводжерела, випливають всі інші тайни і правди. Водночас, нехай цей Празник буде нашим потрясаючим освідомленням, що ми вступили у найактивніший період нашого життя. Щоб ми за прикладом Спасителя на кожному місці, де ми стоїмо, і в кожній хвилині нашого життя свято і достойно виконували свої обовʼязки! Тоді певно створимо велику творчу цілість і непоборну силу, на прославу нашої Церкви й нашого Народу! Бо ми спираємось на всемогучу силу Пресвятої Тройці, обʼявлення якої ми нині так торжественно празнуємо богослуженням і душевним піднесенням, настроєм та величавим водосвяттям. Амінь.



