ПРОПОВІДЬ В АРХИМАНДРІЇ СЕСТЕР ВАСИЛІЯНОК З НАГОДИ КАПІТУЛИ

Дорогі Матері і Сестри!

1. Після Вознесення Ісуса Христа, вернулися Апостоли з Оливної Гори до Єрусалиму і перебували в домі, в якому звичайно збиралися, а саме в домі матері св. Євангелиста Марка, як загально всі приймають. І всі вони перебували згідно на усильній молитві, як заповів їм Христос і як оповідають Діяння Апостольські: « разом з женщинами і Марією Матірю Ісуса і братами його » (Діян. 1,12-14). Усі проповідники звичайно говорять лише про Апостолів, а рідко згадують, що там були з ними Мати Ісуса і інші женщини, як це впрочім представлено на наших старовинних іконах. І дальше оповідається, що коли вони в день Пʼятдесятниці були на тому самому місці, нечайно дався чути шум з неба, немов сильний подув вітру, що подув і наповнив цілий дім в якому вони молилися. І появилися віддільні одні від одних язики, як огняні поломіні і спочив один на кожному і всі були наповнені Святого духа (Діян. 2,1-4). І це, що сталося тоді, пояснює св. Лука було предсказане вже пророком Йоїлем: « і станеться, каже Господь, що я в останніх днях виллю мого Духа на кожне тіло і на ваших синів і ваших дочок... і так в тих днях на моїх рабів і мої рабині зіллю мого Духа » (Діян. 2,16-18). Оця хвилина повторюється і нині ось тут у Вашій молитовниці, коли Ви зібрані оттут як представниці монастирів Сестер Василіянок по усьому світі разом з усіма Вашими Сестрами по всім усюдам покірно і гаряче молимо Святого Духа, щоби він, як колись в домі матері святого Марка, зійшов на присутніх там женщин, посітив і Вас своїм надприродним світлом для виповнення завдань, які вкладає на Вас Архімандринна Капітула. Здайте собі добре справу, що Ви виступили тут на світову арену перед Господом Богом, Пресвятою Трійцею, яка видить Ваші думки, Ваші заміри, усе Ваше думання і діяння і з усею певністю можете очікувати повного Божого благословення і найщедрішої помочі. Бо Ваша Капітула — це діло Боже і Христос та Мати Божа не може дивитися байдуже на Ваші зусилля, але як з усіми, то передусім є з Вами, « по вся дни до скончанія віка » (Мт. 28,20).

2. На Вас дивляться Ваші основники і законодавці св. Василій Великий і св. Макрина, як на своїх рідних дітей та вимолюють в Бога, своїм могучим заступництвом потрібної надприродної і природної помочі. Разом з ними і всі Ваші попередниці, мучениці і святі, впродовж півтора тисячі літ, вставляються за Вами перед престолом Всевишнього.

3. На Вас звернені очі і всіх Сестер Ваших монастирів, що в молитовному настрою очікують від Вас спасенних рішень для розвитку Чина і поправи його недоліків.

4. Ви станули перед очима усього католицького світу, навіть перед очима невіруючих, а зокрема дивиться на Вас український нарід і інші народи, до яких належать Ваші монастирі, дивляться як на зразок найвищого, найдоскональшого життя на землі серед нашого жіноцтва. Дивляться на Вас, як на могутній чинник і двигун усього туземного життя і запоруку небесного.

II. Для виповнення свого завдання, для освячення себе і одержання помочі з небес, забудьте тому на всі найменші особисті урази, образи, гніви, діткнення і непорозуміння, а нехай Вас просвічує лише одна ідея і одна думка — Боже добро, Божа слава, яка конкретно покривається нині з найвищим добром Вашого Чина, Ваших монастирів, спасенням Ваших душ і всіх монахинь. Як приступати з якимись гнівом, заїлістю і безоглядною неуступчивістю до Св. Причастя, так і вступати на Капітулу з тим самим настроєм було би гріхом. На цій землі, на якій Ви нині стоїте, лунає вже від трьох тисяч літ клич: « Salus раtriae suprema lex » — « спасення батьківщини найвищий закон » — спасення всіх Ваших монахинь і розвиток природного та надприродного житти Ваших монастирів — це найвищий для Вас закон. Ваша батьківщина, то великий всесвітній монастир Сестер Василіянок. Не лякайтесь тому жодних хрестів і умертвлень, напруження сил, а передусім погруження в Божу глибінь молитов Ваших душ. Ви творите нині, за благословенням Апостольського Престолу одну велику родину, один Чин, одне Згромадження з одними і тими самими Правилами, Конституціями, словом з тим самим Типіконом. Йому підлягаєте Ви, підлягають усі Ваші монастирі по всім усюдам. Ви стали могутнім чинником, надприродним і природним в Католицькій Церкві, а зокрема серед українського народу і інших, яких представляєте. Поодинокі річки вод стають щойно тоді могутньою стихією, якщо вони злучені в одну велику силу, що сильними хвилями переломлює всі труднощі і запори — бо в єдності сила. Так само здайте собі справу, що Ви за Божою поміччю і за благословенням та зусиллям Апостольського Престолу злучені в один могутній Чин для плекання серед вірних найдоскональшого життя з обітами послуху, чистоти і убожества осяянних любовʼю Бога і людей.

ІІI. На вид цього здайте собі справу з Вашої відповідальности за дальшу працю Сестер, за її успіхи і неповодження. Усвідоміть собі страшну відповідальність перед Богом, перед Вашими святими, перед усіма людьми і перед історією, а зокрема перед своїми Сестрами, яких Ви можете своєю легкодушністю закопати передчасно не тільки до земної ями, але що ще гірше — до гробу гріха. Та одначе своєю ревністю Ви можете прихилити і собі, і їм небесного царства. Я певний, що Вас прислали Ваші монастирі з найбільшим довірʼям до Вашої дбайливости, і що Ви своїми святими молитвами піддержуєте свідомість найвищих завдань. І певно на Вас спочиває нині Боже благословення і Святий Дух скріплює, своїм просвіченням, Ваш розум і Вашу волю для переведення в життя Ваших найвищих і найдоскональших обітів послуху, чистоти й убожества. І що зробите все, щоби віддати свої сили для піднесення, очищення і скріплення Божого духа у Ваших обителях.