ПРОПОВІДЬ НА ІНАВҐУРАЦІЇ АКАДЕМІЧНОГО РОКУ В УКРАЇНСЬКОМУ КАТОЛИЦЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ

Початок нового академічного року збуджує в кожного, не тільки у вас слухачів, але й у батьків та в громаді, великі надії. Знову починається рік, щоб у ньому здобути якнайбільше знання, щоб піднести свого духа, а в першу чергу ублагороднити свою душу і відтак стати колись хосенним членом свого народу й своєї Церкви. Немає нині найменшого сумніву, що одне, що нас врятує в Церкві й у народі, це наша наука, наше образування, свідомість нашого великого минулого, щоб розвивати й плекати його та з ним іти вперед.

Ви недавно чули цю глибоку притчу Ісуса Христа про таланти. Яка вона змістовна! Господь Бог, той господар, відходячи й залишаючи свобідний час своїм підчиненим, дав одному пʼять талантів, другому два, третьому один, і казав їм торгувати, працювати та розмножувати їх, бо за них колись прийдеться їм здати рахунок. Ми знаємо, який був вислід, і тому це для нас велика нині заохота й пересторога, щоб свої таланти — ті духовні спосібності, які кожному дав Господь Бог, а так само й можливість їх розвивати (вправді одному більше, а другому менше) — подвоїти, а то й потроїти, щоб їх ми зуміли опісля в своєму житті, у праці для себе, для своєї родини, для Церкви й народу якнайбільше використати та ними послуговуватися.

А нинішня Євангелія (Лук. 5,1-11) про велику, чудесну ловлю риб продовжує цю саму думку. Ця подія означає, що не в зловлі чи в спожитті риб її зміст, але в символі душ, що їх ловитимуть Апостоли поширенням св. віри, і загалом це теж набування знання. Нині кожний із вас, розпочинаючи цей рік, закидає ті сіті, а та сіть — що то є? Перше, це означає напруження свого розуму, а друге, своєї волі. Треба хотіти якнайкраще використати сіть, яка бере кругом усі риби. Так само й тут: треба використати кожну лекцію, кожний виклад, використати кожну книжку до викладів, прочитати все корисне й повчаюче. І якщо в цьому році з глибоким зрозумінням кожний із вас використає те, то будьте певні, що цей рік не буде даремний, що ті таланти ви помножите, що дійсно тими сітями, які ви закидаєте своїм розумом, своїм знанням і волею, щоб якнайбільше наловити тих « риб » — здобудете якнайбільше знання і будете мати якнайбільший успіх. Бо потім, здайте собі добре-добре з того справу, що в пізнішому віці дуже тяжко чогось навчитися. Найкращий вік, найлегший, найспосібніший і найдогідніший, це молодечий. Тому то й батьки й професори й усі так стараються якнайбільше заохотити, навіть уже вдома не раз і примусити того, що не бажає вчитися, до тії праці, щоб він чогось навчився. Може спочатку неодному це видається злишнім: пощо мені того? — та пізніше він побачить, яке то мало велике значення! Все, чого навчитеся, в житті може придатися. Можу вам те сказати зі свого власного досвіду. Може в моїх хлопʼячих роках не одне мені не подобалося, що мені поручали батьки, бо я не любив господарки, не любив займатися матеріяльними речами, грішми, чи чим іншим — я того дуже не любив. Але мене батьки не раз примушували йти, подивитися, порахувати, провірити — та нині яке воно корисне! Що б то нині можна було робити на цім місці тут, де ви нині сидите, слухаєте нашої гарної Служби Божої в такому величавому храмі — а тут паслися кози, як я не раз вам уже й говорив, та й крякали ворони. І коли б не було того знання економічного, що можна було б зробити? Легко нині розпустити й розтратити свої гроші. Але вміти господарити, то супонує і розум і образування і досвід.

Та й тому, мої Дорогі, візьміть собі це до серця, щоб нині цей початок року на цій Службі Божій, яку ми заносимо найперше за померлих професорів — проф. Галайчука, о. Тицяка, проф. Кисілевського — щоб він приніс якнайбільший хосен для кожного з вас. Тоді ви будете вдоволені. Може не одне приходить тяжко, але треба себе перемогти. Ви бачите, як навіть ті апостоли, чи навіть той, що одержав пʼять талантів, тяжко працювали. Останній закопав талант і нічого не зробив. Так само й ті сіті, які закидали апостоли — тягнути їх, я не знаю, чи хто з вас рибалків бачив та й бачив, як то тяжко ті сіті закидати й опісля тягнути й вибирати нераз ночами риби. Не треба слухати небелиць, не слухати того, що намовляє до лінивства і вживання, але треба якнайвище піднести себе, своє образування, знання, розум і волю. Без образування нікому ви непотрібні. Без образування нині неграмотна людина нічого не вдів, хіба може позамітає та й якусь виконає фізичну роботу. Але щоб щось зробити, створити для Церкви й для народу, до того він неспосібний. Треба знання і, ще раз, науки.

Дальше, це знання мусить бути з віри. Богослужби, проповіді, конференції, розважання і те все, що тут подається — то якраз підносить знання і утверджує його. Тоді, очевидно, росте людина, тоді вона підноситься, поширює своє знання — та й для свого вдоволення, а так само й для своїх батьків, для свого народу, для свої Церкви.

Тому, мої Дорогі, нехай буде нинішня хвилина переломовою у вашому житті, нехай вона піднесе вашу душу, щоб і молитва й Служба Божа причинилися до якнайкращого використання цього дванадцятого

вже академічного року, амінь.