ПРОПОВІДЬ В СОБОРІ СВЯТОЇ СОФІЇ З НАГОДИ СВЯТА ХРИСТА ЧОЛОВІКОЛЮБЦЯ І ВІДКРИТТЯ VIII ВАКАЦІЙНОГО КУРСУ В УКРАЇНСЬКОМУ КАТОЛИЦЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ

В імʼя Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Ми вже мали багато нагод подивляти прегарний, глибоко розумний і ґеніяльний плян, який Церква розложила у свому календарному році.Неначе завершенням тих всіх свят, з їх високою думкою, є свято Христа Чоловіколюбця. Знаєте, що різні мають свої завваги до цього свята, а всетаки головна й провідна думка й мотив всього діяння Христа, то любов!

Кожна думка й застанова розуму сполучена з якоюсь мукою і напругою. Воно нераз прикро і для дитини, коли мусить вчитися. Та коли глянемо на любов — то є щось наймилішого й найблагороднішого, що Господь створив. Він зі своєї внутрішньої троїчної любови передав любов на людей! Ту любов, яку Христос цілий свій вік на землі показував — ми нині святкуємо. Воно є свідоцтвом Його серця. Чому, скажете, серця?Ви знаєте, що коли людина перестрашиться, серце бʼється, коли тішиться, серце зворушується, на всякі незвичайні появи, серце відзивається.Чому? Бо воно в безпосередно влучене з мозком. Ми з піднесеним серцем і з любовʼю підносимося до Христа з вдячністю, що Він стільки показав нам своєї любови, бо прийшов, щоби спасти й відкупити нас та заплатити за всі наші гріхи.

В життю батько й мама дають для своєї дитини все, що мають найдорожче, як один одному, друг другові в любовʼю дають і помагають собі взаємно. Не дають, як Христос сказав, тому, що одержать якусь нагороду, але роблять це з найніжнішого й всетаки з найвищого мотиву, що людина може отут на землі мати — з любови! Тому те свято в таке радісне в нас, хоч багато не розуміють того. Сказав Христос, що, як любите Бога, то любіть друг друга. Те, що робиш для другого, те робиш і для Мене, сказав Христос. Любов є щось найвищого, найніжнішого й найзвершеннішого в людині! Нині завершуємо й ми це свято любовʼю,яку хочемо для Христа показати.

А одночасно, нинішнє свято є також початком VIII. Вакаційного Курсу на УКУ. Кожного року, як ви видете, тут щось нового є. Я вам в минулих літах говорив, що з Римом ніхто конкуренції не витримає.Ви приїжджаєте тут на одинокий Український Католицький Університет у цілому світі! Який великий й могутній Український Народ, та одначе він ледве міг здобутися на цей Католицький Університет. В Україні університетів є кільканадцять — всі безбожницькі! Наш чим різниться від них? Він в український і католицький! В нас є виразно світогляд християнський, теїстичний, Божий. Значиться ми віруємо й показуємо, що Бог є! На цій основі, не закриваючи очі на нічого, ми дивимося на світ так як він є! Тому наука Христова в для нас фундаментальною.

Наш Університет, хоч який малий, але яку велику ролю вже відіграв, передовсім фундаментальними творами, яких вже видав сотки.Щороку є два семестри (зимовий і літній), а відтак вакаційний курс, який притягає студентів з різних частин світу. До Риму приїжджає кожний, хто має образування, щоби збагатити знання. Тритисячну культуру видно, як на долоні. Рим є осідком Св. Отця і містом високого мистецтва. Тому з Римом ніхто не видержав конкуренції. Професори, що викладають отут, коли ходить про спосібність, про матеріял який передають, про сам виклад і глибину знання — вони стоять на рівні, а то й перевищують різних професорів на інших університетах.

Образування треба шукати; треба хотіти й старатися, щоб знання набути. Шевченко говорив, що дурня всюди бʼють... бо бракує образування! А коли є образування, то є і характер! Про знання і характер треба постійно старатися й дбати; воно саме не прийде. Де ти не будеш— знання придасться. Воно тебе піднесе. Нині числяться з образуванням, а з необразуванням ні.

Коли ми згадуємо Сл.Б. Митрополита Андрея як аскета, то також як генія. Де б він не приїхав, то своїм знанням, своєю поведінкою і своїм світоглядом він все підносив нарід, який часто був прибитий і легковажений.

Університет є на те, щоби запевняти національну свідомість! Скільки треба було пригадувати, що ти українець! Що ти маєш говорити по-українськи, що твоя кров і кість — українська! Слава Богу, що вже трохи забулося тої меншевартости. Не хвались тим, що ти американець— ТИ МАЄШ СЛАВНІШУ ІСТОРІЮ! Наша історія сягає 5.000 літ, значиться 3.000 літ ще перед Христом! Вона сягає аж до часів скитських! Розкопи свідчать, що то був уже нарід, який не кочував, але сидів і працював. З того починається відтак і ціла наша історія. Як ви хочете той нарід і його свідомість піднести, ви мусите тут приїхати та подивитися. Треба застановитися та й все думати, як можна ще усовершити! Тому та хвилина чистої і найніжнішої любови Христа до людей нехай проявиться і на цьому університетському курсі в нас із вдячністю до Ісуса Христа!

Амінь.