ПРОПОВІДЬ В СОБОРІ СВЯТОЇ СОФІЇ З НАГОДИ 85-ЛІТТЯ

В імʼя Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Христос родився! Ми закінчуємо різдвяний круг в суботу з відданням празника Стрітення. В тому крузі теж закінчуємо не тільки 85 літ мого власного життя, але й 85 літ історії Українського Народу, який виказав стільки досягнень у своїх змаганнях, стараннях і поступі.

Всі наші свята і ювілеї мають за найважніше завдання те, щоби кинути оком розуму на минуле та й витягнути з нього якнайкращі науки на майбутнє. Reflectere et fructum capere. Це є висока засада. При тому також треба глянути критично на минуле і, якщо було добре — слава Богу — а, якщо не дописало — треба змінити і поправити!

Ви чули грецький вислів: μετάνοια (метаноя), що значить — зміна думки. Ми називаємо « метаною» поклін, який робимо перед Найсвятішими Тайнами. Коли приходимо до церкви — приходимо зі світу; тому робимо « метаною», щоб змінити свій розум. Так само в цілому житті. Якщо щось було хибного — треба змінити!

Коли глянути взад 85 літ, треба подумати, які це були часи. Тоді наша свідомість і наші українські старання в Галичині зачали щойно пробуджуватися; тому, що після погрому Мазепи — цар майже зовсім знищив Україну й лиш де-не-де тліла свідомість великої і славної Держави.

В тих перших літах мені треба було зачинати від науки. По 5-ому році життя мене уже вчили брати, та й моя Мама, що вміла по-німецькому, читати й писати. До великих здобутків належало знати німецьку школу для навчання, бо в тих часах Галичинна була під Австрією з її найвищим зверхником — цісарем — у Відні.

Після народної школи у Вишнівчику, недалеко Зарваницької Матері Божої на Поділлі, треба було вступити до гімназії. Була вже одна українська ґімназія у Львові, а в Тернополі щойно зачиналася. При польській ґімназії утворено тоді руську (українську). І так, для характеристики, підписувалися ми: « ученик польсько-руської гімназії», відтак « русько-української», а вкінці « української ґімназії », коли свідомість поволі розвивалася і обняла ввесь Нарід, щоб відділити себе від інших.Хоч, не можемо ми резиґнувати з назви Русь, бо вона була нашою першою, найдавнішою, найсильнішою і найбільш обʼєднуючою назвою. Щойно пізніше впроваджено назву Русь-Україна для відділення від московської єдности.

І так закінчується матура — перша в Тернополі — що було великим подвигом! До тих перших матурантів належав також покійний наш проф. Микола Чубатий. Цілий український Тернопіль тоді заворушився, як перші ученики дійшли до матури. Приїхав покійний проф. Копач, визначний універсаліст, як предсідник, і він був дуже вдоволений з висліду.

Після того приходять університетські студії. Мене Сл. Божий Митр.Андрей вислав по році студій у Львові до Іннзбрука й відтак почалися всі наукові старання, які вам вже відомі. Але, спитаєтеся, як тоді виглядала наукова праця? В Києві вже знаходилися науковці, які піддержували українську свідомість. Відтак у Львові закуплено дім для Наукового Товариства ім. Шевченка — і це вже було остоєю. А свідомість серед народу провадила Просвіта. Перед тим, ще поширене було Т-во ім. Качковського, але не в тому розумінні, як нині ми розуміємо — русофільства й москвофільства. Тоді ще себе називали: « твердий рисин» і держалися свого! А щойно пізніше це Т-во примінено до інших відносин. Дальше, зачало виходити Діло і інші газети — і так ширилася українська свідомість Українського Народу.

Коли ходить про політичну ситуацію, — в нас почали вибирати послів. Спочатку їх не було, лише самодержавець-цісар, так, як в Москві.А як впроваджено Парлямент і зачали вибирати послів до галицького сойму — українська свідомість все росла й росла.

І так за 85 літ — це є великий час здвигу, піднесення, праці й успіхів Українського Народу!

Та й за це все ми нині прийшли подякувати Господу Богові й занести у Св. Літургії нашу щиру молитву за всі ласки і благодарення. Бо могло бути сто разів гірше! Ви ж знаєте скільки разів грозила війна і яка велика аґітація йшла з Москви й Петербурґу, щоб зайняти Галичину!

Нині ми спокійно дивимося і переживаємо ці спомини, передовсім в такому благодатному життю, в якому знаходиться наше поселення у вільних країнах. Но цілому світі висока культура, свобода, школи, університети, філії — і ми свобідно жиємо, радуємося й працюємо. Слава Богу, що нині ми знаходимося в такому становищі!

ХОЧ ТАМ УКРАЇНА ПРИГНОБЛЕНА Й НЕМАЄ СВОБОДИ, ТО ОДНАЧЕ ТУТ НАС 2.5 МІЛЬЙОНА НА ПОСЕЛЕННЯХ — І КАТОЛИКІВ І ПРАВОСЛАВНИХ — ЯКІ НИНІ ВИСОКО ДЕРЖАТЬ СТЯГ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТИ!

Водночас одне за 85 літ можемо ствердити: ЦЕРКВА БУЛА НАШОЮ ОСТОЄЮ!На церкві будувалося ціле наше життя!

Я переживав ті пізніші часи, але представте собі часи Шашкевича! Українці робили проти-польське повстання і тоді щойно поволі починалося українське пробудження. І коли я прийшов, вже було видно успіх з того, що Шашкевич проповідував і створив. В Духовній Семінарії всі говорили по-українському, а передше по-польському.

Яка велика благодать Божа, коли ми дивимося на минулий період нашого Народу й нашої Церкви. Передовсім церква піддержувала ту свідомість. Митрополит був найвищим авторитетом. Сл. Божий Андрей розвинув величезну акцію, і так створилося нове життя!

За це все прийшли ми подякувати Господу Богові; за те, що Він вислухав наших молитов, а рівночасно просити й на майбутнє, щоб Він благословив нашу працю і туземне життя, наше й цілого Українського Народу, аж до царства небесного. Амінь.