ПРОПОВІДЬ У СОБОРІ СВЯТОЇ СОФІЇ НА СВЯТО П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ

В імʼя Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Ісус, Христос прийшов на світ, прийняв тіло — воплотився — на те, щоби нам нагляднити Боже спасіння. Бо людина, як така, залежна від своїх змислів — і ними сприймає й передає свої враження розумові, який перетворює їх в поняття. Тому Ісус Христос від народження аж до смерти цілий час старався унагляднити діло спасіння притчами, чудами, науками й подіями із свого життя. Та коли скінчилося Його післанництво й діяльність, Він пішов на страсти й смерть, щоб воскреснути в третій день. Перед своїм вознесенням Він обіцяв зіслати Святого Духа апостолам, який просвітить їх і навчить всеї правди.

Апостоли багато в того, що виділи й чули, не зрозуміли, й тому Святий Дух мав їх просвітити. Вже свідчив про Христа при хрещенні Св. Дух. Святий Дух походить від Отця й приймає всю свою суть від Сина, бо через Нього Він походить. Бог Отець, який споконвіку глядить на свою субстанцію, на свою безмежність, велич, нескінченість, благородність і т.д. — пізнав Себе, яким Він є — і так Він створив собі поняття самого Себе: Лоґос-Слово. Так, як ми, дивлячись на ікони святих і мозаїки ось тут в соборі, своїм розумом творимо собі поняття в розумі, яке лишається в нас. І хоч би ми вийшли з церкви й не дивилися вже на них, то поняття розуму остає. Таксамо, Бог Отець має споконвіку образ своєї суті: Лоґос, який в Другою Особою, Сином Божим, Софією-Премудрістю, яку ви тут бачите на мозаїці. В Богові Отцеві й Синові, що пізнають себе, будиться любов, яка є Третьою Особою. Так, як нам, коли ми дивимось на щось і, пізнаючи те, воно нам подобається або не подобається. Якщо воно подобається нам, постає любов до того. Так і тут, як Третя Особа-Любов в Святий Дух. Він є Любовʼю, що обнимає не тільки Пресвяту Трійцю, але, як у Св. Письмі читаємо — Він проникає все сотворіння.

І тому ми в нашій молитві « Царю небесний » висказуємо цю велич і силу Святого Духа. Він царить всюди. Чому? Бо Він є Любов!Він любовʼю обнімає все. Пізнати — то є акт розуму, але полюбити ото все — то є акт волі.

« Царю небесний, утішителю» — Ти, що потішаєш, бо сказав Христос: я вам пішлю іншого Утішителя і Він вас буде потішати. « Душе істини» — що вас правди навчить! Дух істини-правди, в Ньому нема якоїсь неправди, до якої Він би нас вів, або щоби нам щось неправдивого показував, ні! То є Дух істини! « Іже везді сий » — що всюди єси, так, як Бог і ціла Пресвята Трійця — Він є всюди й в усіх сотворіннях. « І вся ісполняяй» — і все наповняєш — цілий світ і наші душі. « Сокровище благих» — скарбе дібр — в Ньому зібрані всі найвищі добра, благодати й мудрости, і все те Він передає нам. « І жизні подателю» — і життя подателю — Він подає нам те, що найважніше — життя вічне! « Царю небесний » — це величава стихира Св. Духа.

Коли ми застановляємося над тим, як Святий Дух зійшов на апостолів, на Матір Божу, на женщин і на учнів, ми бачимо, що вони в першу чергу були зібрані на молитві, щоби приготовитися на прийняття Св. Духа. Ми чуємо від Христа: « не виходіть ніде, а чекайте на зіслання Святого Духа» — і вони чекали й молилися доки цей Дух не зійшов.

Все в Нього є духове й Він підносить людину вище видимого світу.Бо, коли глянути кругом себе, все довкола є матеріяльне. Та Святий Дух в духовий навіть, коли Він зійшов під двома видами матерії, які є найменш матеріяльними. Бо ми не видимо повітря і не знаємо звідки приходить і куда йде.Таксамо є й вогонь, який також, як матерія, є найбільш невловимим. Під тими двома видами Він, невидимий Дух,явився й зійшов на апостолів, освятив їхні душі, наповнив їх ласкою.

Тому й ми нині молимося на колінах « Царю небесний » перший раз від Воскресення Христового: Царю небесний — зійди і освяти наші душі, наповни їх скарбами і життям вічним!

Та, застановляючись над Святим Духом, відчуємо цілим нашим духом, яка сила є в Св. Духа. Бо ми бачимо, що після того, як Він зійшов на апостолів вони стали зовсім іншими людьми! Це боязливі й необразовані рибаки, що повтікали й крилися в часі Страстей Христових, стають відважними й розумними промовцями! Проповідь, яку виголосив тоді св. Петро є найкращим зразком і доказом того, як Святий Дух перетворює людину!

Перетворення нашої душі, а навіть нашого тіла, довершується в напрямі благородности, щоби вони були склонні до доброго. Про те ми нині благаємо Святого Духа. Св. Петро сказав таку пориваючу проповідь, що заохотив стільки тисяч народу, що стали сейчас християнами! Вже дві тисяч літ Церква проповідує — а як то тяжко нині навернути людей — а він відразу своїм словом їх навернув. Таке сильне було його слово. Чому? Бо з нього говорив Святий Дух!

І нині, коли ми звертаємося до себе, наша молитва й наше благання є, щоб. Він освятив нас. Він є тим рушієм, що все спонукує до надземного пориву й що все творить на славу Божу. Коли ми нині цілим серцем звернені до Святого Духа, молім Його, щоб Він допровадив і нас до життя вічного, амінь.

В імʼя Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.