ПРОПОВІДЬ ЗА ЗАКІНЧЕННЯ АКАДЕМІЧНОГО РОКУ 1976/77 В УКРАЇНСЬКОМУ КАТОЛИЦЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ В СОБОРІ СВЯТОЇ СОФІЇ

В імʼя Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Коли ми дивимось на весь світ, на те, що Гослодь Бог сотворив, на те, яка в тому є головна засада, ми приходимо до одного глибокого пересвідчення, а саме: єдність всюди просвічувала Господу Богу. Єдність, що була одна, як в одна природа в Господа Бога, хоч в три Особи, але є один Бог, одна Суть, одне Божество; вони влучені разом і ніколи не можуть відлучитися. Таксамо, коли Господь Бог сотворив цілий світ, є одна велика, глибока думка — він сотворений на те, щоб всі віддавали честь і славу Богові.

Коли перейдемо до людини, є душа й тіло, які мусять годитися разом і бути одно, бо щойно тоді, як воно є одно, людина може щось доконати. Як між душею і тілом в якісь неполадки, тоді нічого не виходить.Як подивитися на тіло, всі члени разом злучені. Якщо один противиться другомі — в тілі вже нелад; воно вже не сповнить свого завдання. Таксамо й з душею.

І не диво, що Христос у цілій своїй науці, у цілому свому старанню, у всій своїй діяльності стремів до одного: щоби всюди зберегти духову єдність, бо в єдності сила!

Ниніння неділя — це свято Евхаристії (з четверга звичайно переносимо свято на неділю). А що ж таке Пресв. Евхаристія? « І дам вам хліб, і дам вам кров, якими ви будете жити й то жити повіки ». « Хто не їсть мого Тіла й не пʼє мою Кров не може мати життя вічного ». Коли зважите те, що я їм Тіло Христа (в грецькому тексті — жувати), а другі таксамо, це Тіло лучить всіх в одно! Люди сваряться між собою, не хочуть погодитися, а всетаки треба застановитися, що другий таксамо причащається, він таксамо християнин, він таксамо належить до тої єдности! Тому Евхаристія в така могутня, навіть по людськи кажучи, вона є щось велике й ґеніяльне.

На Тайній вечері Христос сказав: « Як дуже я бажав цю пасху їсти з вами ». Чому? Він їв і попередними роками. А в ту останню пасху « як дуже я бажав... » — і це підчеркнене і в грецькому тексті і в інших.Чому? На то, щоби взяти хліб і сказати « їжте, бо то моє тіло ». Ваяв чашу і сказав « пийте, бо то моя кров». Хліб ламається і кров « проливається за ваші гріхи». І дальше, «як не будете їсти, не будете мати життя в собі ».

Христос дав своє Тіло й Кров, щоб злучити Церкву, щоби влучити всіх, що вірують в Нього. Кажуть аж так загально, що хто не причащається не може бути спасенний.

Таксамо в другому нинішньому Євангелії, коли Христос кличе перших апостолів — чому Він їх вибирає? Вибирає, щоб втримати ту єдність!Вибрав вперед Андрея, відтак закликав Петра, Якова і Йоана і всіх інших. Чому? Щоб оснувати Церкву. Спершу провадили Церкву апостоли в єдності, а потім їх наслідники вдержували ту єдність. Бо лише у великій єдності є сила осягнути ціль. Яку? Спасіння! Як усі помагають один одному, і всі приходять до церкви, і той йде до церкви, і я йду до церкви, і другий причащається, і я йду до Св. Причастя, і один другого так підтримають. В тому велика сила, бо найважніше в, щоб усі стреміли до одного!

Як третій чинник нинішньої неділі й свята — це закінчення нашого 14-го академічного року. Здавалося б маловажна річ, а всетаки якої небуденної ваги! На цьому терені, де не було нічого — постав всеукраїнський дім! Постало щось, що нас лучить! Цей Український Католицький Університет стремить до того, щоб наш Нарід втримати в єдності. Бо, як видете, цілий наш Патріярхат, ціла наша Помісність є на те, щоби де наш нарід — а він буквально по цілій кулі земській - щоби втримати його в єдності! Наш нарід є в чужому морі і серед іншого обряду. Коли він не буде злучений разом і не буде держатися себе, він розплинеться так, як де факто ми вже втратили тисячі й тисячі душ! Бо є хтось, кому на тому залежить! Кожний з нас хотів би, щоби ми були сильний Нарід.В Україні в 50 мільйонів, 5 мільйонів вивезено на Сибір, 2 і пів мільйонів є на поселеннях. Всетаки треба, щоби всі були злучені. Як? Найсильніший чинник, який лучить є — церква! А наш Університет стремить до того, щоби віру в Бога й науку Церкви зібрати й утвердити.

Кожний повинен із свого боку причинитися до того, щоби дати можливість і улегшити ту єдність. Тому і Патріярхат, і Помісність, і Університет з Філіями у Буенос Айрес, Чікаго, Вашинґтоні, Філядельфії і тепер купується у Лондоні мають за завдання єднати нас усіх і держати нас разом, виховувати провідників Церкви і Народу.

Хто ходить на Університет, той бачить свою історію, свою культуру, своє минуле і пізнає, що він є чимсь! Він належить до великого Народу!І спитає тоді себе — а Я?!... Треба, щоб я від себе зробив все, що можливе, щоб ту єдність піддержати!

Тому ми з вдячністю для Господа Бога закінчуємо цей 14-ий академічний рік. Передовсім заносимо нині молитви за тих, що померли. От і недавно прийшла відомість, що помер о. ВОЛОДИМИР МАКСИМЕЦЬ, який був професором в Академії у Львові. Ми заносимо молитви за тих всіх, що життя своє віддали для своєї Церкви, для єдности, для того, щоби піднести наш Український Нарід!

Тому нинішнє свято — це свято єдности! Маємо надію на Господа Бога, що ту силу, яку Христос вложив у свою Церкву, яку дав своїм єпископам і патріярхам для вдержання її — що те нас вдержить і піднесе на дусі. Коли ми маємо таке безсумнівне пересвідчення і глибоку національну свідомість, то будьмо спокійні, що Господь завжди з нами.

В імʼя Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.