ПРОПОВІДЬ У СВІТЛИЙ ПОНЕДІЛОК (ПРО БОЖУ ВІЧНІСТЬ)

Коли ми застановляємося над існуванням, над життям нашим та всіх людей, коли дивимося на цілий світ, то приходить нам на думку глибока застанова: як то є, що Бог існує від світів, від початків? Такий є стан, що Бог існує, Його ніхто не сотворив, Його ніхто не впровадив у дійсність, Він ніким не руководиться: Він існує від віків. Всі безбожники кажуть, що нема Бога, що світ сам постав. Звідки? От є питання: звідки світ постав? Питаючися, звідки той світ в, мусимо дійти до того: він є від Бога. А Бог? — Тут саме та найважніша відповідь.А Бог є такий, як є. Звідки ж ми то знаємо? Знаємо те зі св. Письма: « Я є той, — сказав Він до Мойсея (Вих. 3,14) — що є ». Нема другого такого єства, щоб було, що в; так говорить нам розум. Бо кожне інше єство, і цілий світ, і ми, і всі люди є сотворені. А Бог є « той, що є ». Тому воно таке важне, і від того почав св. євангелист Іван своє Євангеліє. « В началі було Слово » (1,1). Те « начало » не раз перекладають «споконвіку », одначе не є воно те саме. « Споконвіку » було від віків, але « в началі » воно було, не постало, не звідкись узялося, воно вже було. Чому? Бо Бог, як пізніше обʼявив сам Христос та й при Його хрещенні обʼявилася сама Пресвята Тройця, є сам від віків, думає, застановляється над своєю величчю, і безмежністю, і нескінченістю, і всіми найвищими чеснотами, і творить собі «Слово», значить поняття себе. Так як я на щось дивлюся, на образи, на церкву, то в моїй голові лишається образ, поняття того. Так само й Бог те поняття, яке має, застановляючися над собою, створив, і те поняття саме є друга Особа Божа. Воно від самих віків. А з пізнання Отця і Сина походить як любов Святий Дух. І так « в началі було Слово... і Слово було Бог».

Дивним дивом св. євангелист Іван починає відразу говорити про Хрестителя. Чому? Бо те Слово, що від віків було в Отці разом як Три Особи Божі, сходить на землю — « і Слово плоть бисть » (1,14) — і стає чоловіком. Чому? Для нашого спасення. Сей час являється Іван Хреститель, який свідчить про те. Тому що Пресвята Тройця явилася при хрещенні, то Іван Хреститель є тим свідком, що дає найважніше свідоцтво: так, то є Христос. Саме нинішнє євангеліє, яке ви чули, є тим свідоцтвом, що його дає Іван Хреститель: що не він Христос, не він той, що прийшов спасти, але він є лише свідком Того, хто йде, « якого ви не знаєте » і « який хрестить Духом Святим » (див. Ів. 1,26 і 33). Якби ми мали очі душевні і бачили переміну духову, нас би тоді потрясло, ту переміну, яку створив Христос, зсилаючи Святого Духа. Дитина, яку приносять до хресту, чи миропомазання, чи до св. Причастя, одержуючи Святого Духа, зміняється зовсім. Для наших очей то невидиме. А одначе воно так сильно утверджене і такі ясні свідоцтва є в євангелії св. Івана.

Та й завтрішнє євангеліє про двох молодців у дорозі до Емаус (Лк. 24,12-35) так само тісно вʼяжеться зі спасенням людства. Воно входить незамітно у світ. Завтрішнє євангеліє оповідає про тих благородних, ідеальних молодців, що йшли дорогою до Емаус, і ціла надія їх була, що Христос спасе, принесе щось нового, відбудує царство, яка то велич Його! Такі самі це думки, які нині ворушаться в кожному українцеві. Має прийти те очікуване; і не сповнилося. Які вони засумовані, прибиті, які ідуть! І такі пригноблені вони йдуть дорогою, прибиті, розчаровані, аж тут приступає до них Христос. Ціла сценерія душі зміняється. Та душа, яка була така прибита, нараз стає зовсім інакшою. Коли Він переломав хліб і дав їм, зараз зник. А вони казали: то дивна річ, нам так здавалося, як щось небувале, щось не те, що Він говорив — а ми не пізнали відразу! І вернулись вони до Єрусалиму. То є два стани душевні: оте, що слідує, є за воскресенням Христовим. Як з одного боку терпіння і звичайне життя: « візьми хрест свій і йди за мною », так як і Христос узяв, — так з другого боку, після того несення хреста і в часі того несення його, приходить піднесення духа, приходить і освячення благодаттю, приходить і інший настрій. Той настрій, мої Дорогі, щоб ви пережили, щоб ви перебули, щоб у нього вдумувалися, та щоб дякували Богу за піднесення духа нашого задля воскресення Христового, амінь.

Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа. Амінь