ПРОПОВІДЬ НА СВЯТО ВОСКРЕСІННЯ ХРИСТОВОГО

В базиліці св. Петра в Римі

Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа.

Христос воскрес!

1. Здається, що нема і не буде між людьми такого, якому наприкрилася б весна, кому не подобалося б нове пробудження природи з зимового сну, кого смутила б радість не лише на лиці людини, але й кожної тварини, кому дошкулювало б лагідне, тепле і сіяюче сонце, що будить усе до нового життя. Тому то і співаємо на Томиній утрені: «Днесь весна благоухаєт і новая твар ликуєт».

Так само не було і нема між нами нікого, якому наприкрилося б Свято Великодня, Празник празників і торжество торжеств, і його повна радість, яку приносить нам Христос, що встав з мертвих, доказав, що смерть не всесильна і не умертвляє всього остаточно, що Він приніс і утвердив на землі всі потрібні нам блага і щастя. Не дивно тому, що кожний християнин приготовляється на нього вже заздалегідь та вичікує від нього кожного року щось, що лежить йому глибоко на серці і якого здійснення принесе йому Празник. Один одному складає побажання разом з благальними піднесеними очима вгору, як вислів віри і її сповнення.

Чого ж вичікує увесь наш український народ від цьогорічного Великодня? Здається, що з нами кожному тиснеться на уста та сама відповідь і те саме молитовне бажання: Мир і єдність. Цікаве і впадаюче кожному в око і в увагу, що першим словом, яким відізвався Христос до Апостолів по своєму воскресенню, було: «Мир вам». Він, як життедавець, приносить для людини на землі, після всіх страстей, перемоги всіх ворогів, якнайважнішу умовину життя — спокій і освободження від всякого страху, навіть від ляку смерти, поєднання з Богом, відпущення гріхів, поєднання в своїми ближніми, щоб обняли друг друга, поєднання всіх народів і запевнення остаточного, блаженного і ненарушимого нічим спокою на небесах.

Ані багатства, ані майно, ані слава, ані амбіція, не є в силі принести його, а, навпаки, вони кладуть в серце якусь більшу, ніж недостаток і неповодження, жадобу, що щораз дальше жене людину в ненаситність і безмірність, створює настрої безоглядности і сварів, що розʼїдають суспільство. А цей гін опановує наше життя тепер більше, ніж колинебудь перше, вмотує людину в клопоти і ненаситність, в пусті спори, в яких вона хоч-не-хоч мусить оглянутися за точкою опору і стриму, а які може знайти тільки в Христі. Бо все те, за чим вона так завзято рветься, в проминаюче і не суттєве і, хоч здавалося б нераз цінне, не насичує його душі. «Яка користь, коли він здобуде весь свіг, а свою душу погубить?» (Мт. 16,26).

А навпаки, коли хто з миром і спокоєм глядить на свою працю, на свої клопоти і труди під кутом вічности, а не проминаючої матерії, то, як каже Христос, зачинає вже тепер своє вічне життя і відчуває його благодатній вплив і полегшу: «Шукайте перш царства Божого» (Мт. 6,33). І той українець, що стоїть нині в бою на фронті на Сході, і кожний інший на своїй стійці, обезсилений і знеможений підносить очі до Христа, що одинокий може дати те, чого він прагне: «Мир вам». Бо справді тільки Христос може принести вижиданий мир і спокій на нашому розбурханому життєвому морю.

2. Другим таким замітним моментом в цьому пасхальному часі — є зміна душевного, психічного настрою. Ви знаєте, як то порозбігалися були Апостоли, які то вони були перелякані терором товпи і катів, як пригнітали їх насміхи, клини і зневаження Христа під хрестом: «Коли ти Син Божий, зійди з хреста!». Як вони всі були душевно і тілесно прибиті і розбиті; а коли Христос воскрес, коли рознеслася перша відомість про це від жертвенних Мироносиць і коли самі впевнилися про те, ціла громада, всі прихильники і неприхильники заворушилися, бо сталось щось нове, нечуване, щось, що розвіває страх і боязнь, щось, що не тільки усуває сором, але і, навпаки, ободрює до визнання віри у - Воскресшого Христа, — словом — створилася нова атмосфера. Все принижуюче і розторощуюче минулось: «Дерзайте, аз побідих мір». Те, що сказав колись Христос, здійснюється впродовж віків і здійснюється нині серед нашого народу. Воскресення Христове приносить і нашому народові і нашій Церкві по цілій землі мир і спокій, поєднання, злуку і скоординування всіх творчих сил; зміну захмареного виднокругу та нові перспективи на світле майбутнє. Ще не все пропало, а, навпаки, перед нами відкриваються зариси великого будівництва.

Але мир з Богом мусить дати свободу віри і совісти, а вона певно знищить безбожництво, усуне всю распрю, негодування і непорозуміння. Бо Христовий мир-спокій не означає бездільности; навпаки, це новий почин, кипуча праця не для проливу крови, грози, жадоби і ненависти та сварів, але для будови Христового царства серед українського народу. Нехай, отже, з тим Празником празників по цілій землі, де бʼється українське серце, злине Христовий спокій і мир, а з другого боку, нехай зникне в ньому все, що розкладає і нищить нас, і то, як роса на сонці:

«Да воскреснет Бог, і расточатся врази Єго, і да біжат от лица Єго ненавидящії Єго. Яко ісчезаєт дим, да ісчезнут. Яко таєт воск от лица огня, тако да погибнут грішници от лица Божія, а праведници да возвеселятся. Сей день, гоже сотвори Господь, возрадуємся і возвеселімся в онь».

Нас оздоровить, і обсдрить, і спасе Христос своєю наукою віри і моралі. Коли ми віритимемо в Бога і дивитисьмемо християнськими очима на нашу працю і на ціле життя, тоді зникне в нас руїна душі і тіла, до якого допроваджує безбожництво. Любов Бога і ближнього стане основою відбудови життя, і то тривкого і вічного. Яка велика сила і динаміка пробивається в усьому нашому великодньому Богослуженні! — Воно справді найкраща пісня життя і побіди, тріюмф добра над злом. Нехай і вони, любов Бога і ближнього, увіллють в наші душі нові сили, творчі пориви, нехай заохотять нас до занехання спорів за марниці, до прощення собі взаємно всіх провин і спонукають до повного порозуміння і обʼєднання; і нехай цей світлий Празник залишиться в нашій памʼяті не тільки як милий спомин пережитої хвилини, але і як новий етап в цілорічному переживанню і змаганню.

З цією сильною постановою, з глибокою вдячністю для Христа, що Він рік-річно заохочує нас і дає силу перенести всі прикрості і болі, підносімся вище в нашому природному і надприродному житті, — великого бажаймо. А цей священомученик Христовий, Йосафат, що разом з нами є тут, нехай покаже нам, мільйонам з нас і їхньому проводові, світлий шлях до єдности в церковному і народному житті. Бо, інакше, покотимося в бездонний гріб. Під стягом Христа запевнена побіда: «Дерзайте, аз побідих мір».

Христос воскрес!