СЛОВО НА ІНАВГУРАЦІЇ АКАДЕМІНОГО РОКУ В УКРАЇНСЬКОМУ КАТОЛИЦЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ У РІЧНИЦЮ 1 ЛИСТОПАДА

Цьогорічна інавґурація Українського Католицького Університету припадає на 1-го листопада, який є нашим Великим Днем. Бо 1-ий Листопад став символом найвищих і найблагородніших змагань українського народу впродовж тисячоліть його існування і діяння. Він став одночасно і символом участи нашої Церкви в будові і відбудові нашої держави в протиставленні до всіх розкладових і відосередніх чинників в одній могутній, віковій акції.

Нинішнє Євангеліє про воскресення молодця з Наїм є неначе праобразом життя українського народу! І ця збуджуюча у всіх подив, ґрандіозна сила Христа і Церкви, що воскрешає сина: « Молодче, я тобі кажу, встань», і заплакана мати-вдова, і обездолений люд, що супроводжав і ніс до гробу свого молодого, повного сил і надії члена громади! Яка то близька сцена, що повторювалась у нас століттями... І наше уповання було завжди на Божу всемогучість і справедливість, на творчу силу Церкви. І тому наш плач і наші труди недаремні! Нас клали нераз до гробу, але помічники смерти не донесли до ями і не погребали нас!

Самостійна держава св. Володимира Великого мала славу на цілий тодішній світ. Французький король Генрих одружився з дочкою Ярослава Мудрого. Княжий двір був осередком тодішнього політичного світу. Під оглядом культурним, політичним і господарським княжа держава була між першими в Европі. На жаль, через незгоди і навалу монголів вона не встоялася і в XIV ст. перестала існувати як самостійний твір та незалежна держава. Її воздвигнули козаки в наступних століттях, але задля переваги ворогів її поділено між сусідів. По довгому поневірянні в 1918 р. була проголошена самостійна і соборна українська держава. Тим то 1-ий Листопад такий памʼятний для нас усіх! Біля піднесеного синьо-жовтого стягу згуртувалися наші найкращі сили, найсильніші уми і найблагородніші характери! Та й на майбутнє, не зважаючи на всі труди і перепони, цей стяг мусить повівати високо над нами, і спільна ідея, яку він зображує, мусить окрилювати всіх українців по цілій землі, що боронять чести і належних прав українського народу. А во главі буде стояти і дальше наша Церква з своєю надприродною Божою силою Христа! У своїй державі мусять бути забезпечені завжди права Церкви, як найсильнішого творчого і будуючого чинника в житті кожного народу, отже, і нашого на землі. Бо ніде краще і повніше нарід не може виявити своєї належної пошани для Бога, як у своєму храмі і у своїй державі. Вона, як той вогненний стовп на пустині в дорозі до обіцяної землі, буде завжди просвічувати нам путь!

З другого боку, мусять зникнути всі деструктивні елементи, що загрожують життю народу. Всі мусять держатися живого національного пня,жити його життям і його потремо черпати з нього всі соки. наше, вони мусять відпасти як сухе гілля, опинитися на чужому подвірʼї і там згоріти на костирі для чужого тепла. Тому то так ми задивлені у світло цього великого дня 1-го Листопада, поминаємо всіх наших церковних і державних провідників, Владик, духовних та мирян, в главі зі Слугою Божим митр. Андреєм, як носіїв прадідної ідеї і провідників в боротьбі, що поклали свої голови за волю Церкви і Народу, за найсвітлішу нашу традицію і історію та промостили для нас, а зокрема для молодих, шлях і стали дороговказом на майбутнє. Вони — синтеза мучеництва і геройства минулого, посвяти життя для Бога і для народу.Не забуваймо тому, і, як вони, не лякаймося трудів і перепон, бо « все таки цьогочасні терпіння і жертви не мають тої ціни, що майбутня слава, яка в нас обʼявиться » (Рим 8,18). Амінь.