СЛОВО НА ВІДКРИТТІ СВЯТОЧНОЇ АКАДЕМІЇ З НАГОДИ 375-РІЧЧЯ БЕРЕСТЕЙСЬКОЇ І 325-РІЧЧЯ УЖГОРОДСЬКОЇ УНІЇ

Відкриваємо Академію в честь 375-річчя Берестейської і 325-річчя Ужгородської Уній. Важкий, тернистий, але славний був її шлях. Вона відновила нашу прадідну єдність з Вселенською Церквою вже від апостольських часів і пригадала Христовий заповіт єдности Церкви. Її подвижники Владики: Михайло Рогоза, Кирило Терлецький, Іпатій Потій, св. Йосафат, Йосиф Велямин Руський, Яків Суша і інші, аж до Сл. Б. Митрополита Андрея Шептицького, окрили її німбом святости і мучеництва та й нині з вдячности звеличуємо її оцею нашою Академією.

Водночас відкриваємо і наш мистецький Музей Українського Католицького Університету. Наша історія Церкви тісно звʼязана з іконою.Нема церкви без ікони, а з тим годі говорити про історію Церкви без церковного мистецтва. І так вони в нас, слава Богу, лучились завжди разом. Разом де є церква, там мусить бути ікона. Вправді на Заході, нуртують противні струї, що, передусім Євангелики, хочуть дім Божий урядити якнайподинчіше, а через те і найхолодніше. Та українська душа шукає в Божому храмі піднесення і нагляднення небесного настрою.Церква це небо, а не мешкальний дім. Богомолець входить між святих і мусить поводитись як у святих перед Господом Богом. Тому то і цю Академію супроводжає слово і про наше мистецтво і закінчує оглядання його зразків.

Переживаючи ці свілі хвилини геройських часів нашої Церкви, ми бажали б, щоб вони були не лише спомином, але і остоєю для українського народу в його змаганнях і творчості за свою кращу долю на будуче, мимо всіх її перепон і заперечень з боку ворогів.