СЛОВО НА КОНГРЕСІ УКРАЇНЦІВ-КАТОЛИКІВ КАНАДИ

Світлий Конґресе!

Український, католицький черговий Конґрес Канади — це творча дія не лише української Канади під головуванням її Світлої Президії, але водночас і поважний вклад в усе наше церковне і громадське життя.Як кожні Збори, так і цей Конґрес є злученням і зʼєдиненням діючих сил у народі, що передусім нині, серед територіяльного і морального розбиття, є історичної ваги. Канадійський Конґрес вже сам собою є не лише ствердженням спільної праці над осягненням найвищих дібр на роду, але й прикладом та заохотою для усіх Українців, де б вони не жили і не діяли. Тому то ми, так незмірно раді і вдячні Українському Католицькому Єпископатові під Світлим високоінтелігентним проводом Преосв. Митр. Кир Максима Германюка і Президії Конґресу, що можемо взяти бодай оцим скромним Словом нашу живу і щиру участь у так небуденному святі і здвизі та вознести гарячі молитви за Боже благословення і поміч у цій преважній праці на епархіяльній території Преосв. Кир Ісидора Борецького в Торонті. Вже сам факт, що Українці Канади одушевлені тими самими ідеями, спільним розумом і однодушною волею стали до праці над розвʼязанням сучасних пекучих проблем (питань) в житті свого народу і способом переведення в діло постанов, як сказано, дуже відрадним обявом і без сумніву творчим вкладом в розбудову нашої Церкви і нашого Народу.

Конґрес, силою свого завдання переводить провірку своєї дотеперішньої праці, започаткованої тому майже сто літ в Канаді під проводом Владик нашим духовенством, чернецтвом і мирянами. Як сильно зросла свідомість і живучість нашого народу в Канаді — найкращим і найнаявнішим свідком і доказом того — саме нинішний могутній Конґрес. Наш нарід шукаючи кращої долі за Океаном у своїй біді і нужді не розплився в чужинецькому морі сильної духової переваги і матеріяльного багатства, але навпаки розвинув і поширив, як не можна краще, на нових господарствах, свої духові і тілесні таланти, створенням нових догідних умовин для церковного і народнього життя, завершеного завдяки св. Памяті Папи Пія XII першою Митрополією на поселеннях в 1956 р.

Впродовж історії ми перейшли вже різні стадії ферменту і розвою, та нині, слава Богу, ми стали, як один муж, проняті повсюду одною національною свідомістю і одним обʼєднюючим чинником церковного і народного життя - патріярхальним устроєм нашої помісної Церкви з її тисячолітніми правами, щоб завершити її Київсько-Галицьким патріярхатом — що й постало осередком наших теперішніх всенародніх стремлінь і змагань.

Одна мова, одна Христова віра, одна молитва, одна Служба Божа, один обряд, одна національна українська свідомість, одна велика любов свого княжого і козацького минулого, своєї культури, письменства і мистецтва, свові державницької традиції і звичаїв, закріплені століттями історії, є твердою основою для дальших змагань. Єдність Христової Церкви під проводом св. Петра і його наслідників осяювала наші великі історичні змагання і мусить і на дальше стояти в осередку наших теперішніх діянь. Христос оснував одну Церкву, передав провід св. Петрові і його наслідникам і поза нею нема спасіння: один пастир, одно стадо.В її єдності є запевнена Спасителем непоборима могутність і для нас вона була, є і буде незрушимою силою. В ній забезпечені Папами наші права помісности і їх ми, подібно як і інші народи, оборонюємо. Було б великим нерозумом підносити задля деяких терть і непорозумінь нині, кличі якоїсь схизми і розриву. Тільки ворог нашої Церкви і народу може на це зважитись!

Та станувши твердо на становищі нашої традиції і вікового дорібку, ми далекі від того, щоб звеличувати тільки давні і славні часи й обмежитися до «лявдаторес антікві темпоріс», але свідомі потреб і вимог нашої сучасности, продовжуємо вікову працю, задивлені є геройство наших предків, що в обороні української держави і єдности Церкви положили гори трупів і пролляли ріки крови.Світлий Конґресе, піднесений Вами грімкий голос у Вашій праці почує ввесь український нарід, не лише на поселеннях, але і в переслідуваній Україні, та не тільки наш нарід, але й увесь світ зверне вже тепер остаточно увагу на нанесені нам кривди.

Головним завданням сьогорічного Вашого Конґресу є провірити і передискутувати правильність виконаної праці і, що важніше, накреслити дальшу програму доцільного діяння. Кожний нехай свобідно висловить свою думку, щоб можна дійти до спасенного висновку. При цьому треба станути понад усякі амбіції, а шукати лише добра Церкви і народу — «салюс патріє ультіма лекс». Треба зберегти рівновагу духа у всіх спротивах, похибках і непорозуміннях, навіть не перейматися невдачами, не слухати всяких поговірок, шепотів, киданих підозрінь сензаційними кличами і зовами, не руководитись гнівом і безоглядним завзяттям, навіть ввиду нанесених кривд, супроти своїх найбільших ворогів. Стара приповідка — і нині золота, «еквам ін ардуіс серваре ментем» — розвага і застанова перед рішенням. Кожний на своїй стійці нехай совісно виконує свою працю і сповняє свої родинні, церковні і громадські обовʼязки, тоді й уся Церква і нарід стануть на висоті своїх завдань. Первородний гріх вікового поневолення тяжить ще на нас, але ми вже освободжуємося поволі від нього, не дивлячись на нові затії збоку своїх і чужих.Коли ми вже ось тут на поселеннях перемогли труднощі розʼєднання і загумінковости і суцільність огортає вже щораз більше увесь нарід, де б він не жив і не діяв на кулі земській, то це найкраща запорука Божого благословення на правильному шляху в майбутнє.

Світлий Конґресе, Ви вели і ведете нарід в церковному і громадському житті на поселеннях якнайкраще зорганізовані під умілим і високоінтеліґентним проводом Преосв. Митр. Кир Максима і всього нашого Єпископату в Канаді. Ми всі пережили недавно важкі хвилини, які потрясли до глибин душі нашу Церкву і наш нарід, але мусимо собі добре усвідомити цей стан, щоб не тільки не ослаблювати Божої справи помісности новими похибками, але навіть не допускати до них в інших.Треба вміло, розважно і послідовно йти до остаточного, під цю пору, успішнього завершення — Патріярхату. Всю акцію на церковному і народньому полі мусить ослювати щира і гаряча молитва зʼєдинених в ділі,бо вона перший, найсильніший і наймогутніший засіб у всякій справедливій боротьбі. Для благань пригнетених, завжди в Бога обіцяна певна поміч!

З нами Бог у нашій Божій справі, бо ми не ведемо якихсь загумінкових політичних торгів, але обстоюємо всенародне діло і спасіння нашої Церкви і народу. Наш Синод, тісна єдність з народом — бо нема Христової Церкви без єпископів — нехай очолює, проводить і на дальше в наших змаганнях, а Канадійський Конґрес нехай дає і на майбутнє передову поміч і попертя. В тому напрямі і лине наша усильна молитва, щоб Святий Дух надихнув Конґрес високими та піднебесними думками і постановами у повній посвяти та жертвенній праці.

Благословення Господнє на Вас!