ПРОПОВІДЬ НА СВЯТО СВЯТОГО КЛИМЕНТІЯ ПАПИ

Євангеліє нинішньої неділі пригадує небуденну подію з життя Ісуса Христа, а саме уздоровлення зігнутої і згорбленої жінки, що ходила скорчена і мучилася так 18 літ. Подібно, як і інші євангельські оповідання, має і воно не тільки своє історичне значення, але і глибокий зміст, який і сам, мимоволі, насувається на думку. Багато є нині людей-калік, але, мабуть, ще більше духовно зламаних і зігнутих безбожництвом, ненормальними життєвими умовинами і розбурханими пристрастями. Скільки є в умовах нещасливих, що не можуть стати просто, але скорчені, зігнуті і прибиті ложними і шкідливими лженауками, коротають свій вік. А їх випростувати, як свідчить досвід, може тільки Христос. І Він це чинить нині так само, як і колись, і чудесними уздоровленнями тіла, і внутрішніми благодатними просвіченнями, і зовнішніми переконуючими засобами; Сам безпосередньо, або при помочі інших, а передусім через Свою Церкву. Євангельське слово, яке вона голосить, призначене перш-за-все на те, щоб піднести зламаних, опам’ятати звихнених і випростувати та уневинити тісно і духовно скорчених. А чинить вона це і словом і ділом при помочі духовних і світських, священиків і мирян. А всю цю акцію, апостольську працю, упродовж століть проводять єпископи, наступники Апостолів, що як спадкоємці посланництва Апостольського збору, з своїм Головою, Христовим Намісником, Папою Римським, в уряду покликані проводити в голосінні правдивої науки і творенні життя Церкви для всіх людей і всіх народів. Під їх проводом апостолюють священики і миряни. Та дуже визначну ролю у цьому відіграють і мусять відігравати духовні і наукові установи та школи-університети. Вони силою свого завдання мають плекати і голосити правдиву науку та випростовувати і справляти всякі схиблення і заломання поглядів і переконань також і на суспільному полі і в матеріальній ділянці життя. Бо під покришкою науки і добра пропихаються нині найнеправдивіші твердження і суспільні лади для народів. Якраз всі університети, а особливо католицькі, мають протиставитися неправді і подавати всім, віруючим і невіруючим, правдивий і дійсний стан наукових дослідів, проводити нові і виказувати, що вони не противляться науці Христа і вірі, голосеній Церквою. Бо той самий Бог є творцем природного розуму і надприродного об’явлення, і тому розум не може доходити до висновків, суперечних об’явленню. Таким є і завдання нашого Університету під патронатом колись найвищого учителя на землі Папи Римського, св. Климента; а може ще більше ніж інших, з огляду на безбожництво й аморальні засади, що сильно загрожують народові в його існуванні.

Український Католицький Університет, що є безпосереднім продовженням Богословської Академії у Львові, спираючись на християнські основи, ставить тепер перші кроки. Він досліджує, признає і доводить існування Бога, як найвищого Єства, і робить дальші висновки у всіх ділянках науки. Він присвячений св. Климентовi папі, який був першим науковцем на престолі св. Петра і тому став покровителем науки у Христовій Церкві. Таким він показав себе в Посланні до Коринтян. Водночас він, високоосвічений, був великим і справним організатором в житті. Він наново зібрав розбиту жахливими переслідуваннями християнську громаду і відновив давнє життя в катакомбах. За те цісар Траян заслав його до Херсонесу (90/92–101?) на полудні України. Там він як засланец продовжував працю св. Андрея, з’єднав і зібрав кілька тисяч вірних. За те противники кинули його в море, і він поніс мученицьку смерть. Вже самою своєю особою він був дальшим, після св. Андрея, проповідником єдности Церкви, не тільки серед греків, але і скітів. Водночас він і по смерті очолював наше духовне життя на Україні-Руси аж до нападу монголів. Віднайдення його мощів свв. Кирилом і Методієм в Херсонесі, перевезення їх до Києва Володимиром Великим, і то як великого трофею, уміщення їх в найкращому храмі в Києві серед Великих Князів; поставлення і благословення його головою митр. Клима Смолятича, вибиття його погруддя на державних монетах — це головні свідоцтва його почитання і пошани в Україні. В тих то віках ясніють світлі картини з нашого минулого християнства: торговельні договори, Слово Іларіона, Руська Правда, Поучення дітям Володимира Мономаха, Слово о Полку Ігоревім — це перлини золотої доби нашої старовини.

Та звернім ще увагу на автентичність нашого Патрона! Його мощі — це справжні мощі папи Климента. Ними вже цікавилися в Царгороді ще перед свв. Кирилом і Методієм, але щойно їм пощастило віднайти їх на недалекому острові біля Херсонесу-Корсуня, перевезти до нього та одержати їх частину. Вони обидва хіба добре знали, що це мощі не якоїсь іншої особи. Вони ж за мощами св. Климента шукали, повезли їх на Моравію й опісля до Риму. Папа Адріян стрінув їх торжественно в процесії. Це все — найкраще і незаперечне свідоцтво автентичности папи Климента. Та написати його повний життєпис, — завдання нашого Університету!

Наш Університет в своїх початках також віддав їм найвищу честь, на яку в своїй скромності і початковому малосиллі міг спромогтися. Умістив їх в храмі Св. Софії, в якій, однойменній, колись і спочивали вони в Україні. Яке величаве свято ми пережили недавно, і то завдяки нашому Патронові! Увесь, буквально, український нарід, і не тільки український, сколихнувся і високо піднісся на душі. Нехай Св. Софія, за його заступництвом, провадить цей Університет, щоб він гідно і ревно виконував своє високе, але і важке завдання в українському народі і для всієї науки: віру підносив, правду відкривав і боронив… Амінь.