СЛОВО НА СВЯТО СВЯТОГО КЛИМЕНТА ПАПИ

Всі родинні празники вносять в кожну сім’ю, хоч би яку збіднілу і нужденну, промінь погідности і радости. Якась подія, якась хвилина, мила згадка про них з минулого, світлого і сумного, огортає і тішить, лучить всіх членів і зміняє настрій усіх, як світло сонця після захмареного неба. Щось подібного, але в ще більші мірі, бо в більшій громаді і світлішою подією, ніж буває звичайно, є пам’ять нинішнього патрона і його празник на Українським Католицькім Університеті. Хто ж він такий цей опікун?

Це святої пам’яті папа Климент, що правив Церквою від 92–100 р. в Римі, як четвертий в черзі наслідник св. Петра, Ліна й Анаклета, хоч був уже свячений св. Петром. Коли постав спір в Коринті і вірні усунули пресвітерів, то Папа своїм посланням, написаним в грецькій мові, привернув там лад і спокій. В цьому згідні всі історики і є на це безсумнівні свідоцтва. Пригадаймо собі тільки два голоси визначних свідків: св. Діонісія, єпископа Коринту (170 р.), і св. Іринея, єпископа Ліону (202 р.).

Перший так писав до папи Сотера: «Сьогодні було у нас свято, Господній День, і ми читали твого листа, ми збережемо його назавжди для нашої науки, як і давнього написаного до нас за уряду Климента» (Евзевій, Церковна Історія, IV, 23).

А св. Іриней каже: «За того Климента стався великий бунт між братами в Коринті, а Римська Церква вислала дуже спокійного листа до Коринтян, і він довів їх до замирення та віднови віри, бо проголошував недавно, одержану від Апостолів, традицію» (Іриней, Проти Єресей, III, 3). Тут кінчиться римська традиція і починається українська. Щодо наступних дат перебігу життя св. Климента нема вже такої безспірної однозгідности, але нема і заперечуючих фактів і свідоцтв.

Загально прийнятим в історії є передання, що св. Климент за свою ревну душпастирську працю і діяльність, а саме за те, що, крім звичайних громадян, навернув на імператорському дворі, між іншими, урядника Сізінія і його дружину Теодору та 40 визначних осіб, був засланий імператором Траяном до південної України, на Крим, до Херсону. Там за свою дальшу широку апостольську жертвенну працю потерпів мученицьку смерть, бо був кинений в море, з якого витягнули його тіло і похоронили на близькому острові. Далі передання каже, що він навернув на побережжі України 2.000 поган і побудував 75 церков. Тим підтримав він християнство і єдність Церкви, започатковану св. ап. Андреєм і його учниками в Україні.

Вправді, св. Іриней, вичислюючи перших мучеників, не називає св. Климента. Але, з другого боку, не було мощів св. Климента в Римі, хоч всіх папів переносили до церкви св. Петра на ватиканській горі або до катакомб. Зате, на місці власного дому папи Климента в Римі здвигнено в його честь «храм св. Климента». Крім цього, в Україні було передання, що папа Климент поніс мученицьку смерть в Корсуні, і на тій основі свв. Кирило і Методій відшукали його тіло на одному недалекому острові в часі подорожі до Хозар та взяли з собою частину тих мощів, за благословенням тамошного архиєпископа, і завезли їх на Моравію, а потім до Риму, де стрінув їх найсвятіше сам Папа з великою процесією і почестю. Решту мощів забрав св. Володимир до Києва в часі свого походу на Херсон і умістив у величавому Богородичному соборі, ним здвигненому. Біля мощів св. Климента він казав похоронити себе і свою родину. Головою св. Климента папи благословили Клима Смолятича по його виборі на митрополита. В честь св. Климента князі велили бити монети з його погруддям. Але від часів зруйнування Києва монголами переривається климентівська традиція. Якщо б цей Климент не був папою, але якимсь грецьким мучеником, то годі собі пояснити, звідки взялася така традиція в Україні, коли б загалом папа Климент не поніс би мученицької смерти в Україні? Над виясненням цього питання мусять попрацювати наші вчені і професори Українського Католицького Університету.

Ось це той наш опікун, якого пам’ять нині так світло святкуємо. Але може хтось спитати, чому саме він став патроном нашого Університету? Багато склалось на це рацій і причин, з яких назвемо лиш кілька. Найперше, св. Климент є перший папа високоосвічений і вчений, як свідчить його послання до Коринтян. Зі смертю апостолів закінчилося Об’явлення, а почалося його передання і наукове опрацювання. Таким чином богословська аргументація св. Климента являється початком християнської, вселенської, богословської науки. Друге, що св. Климент вперше вв’язаний з Україною як римський папа і, по виступі св. Андрея, він є свідком її єдности з вселенською Церквою. Ця традиція кріпшала, продовжувана херсонськими мучениками єпископами. В VII стол. на Кримі згинув також мученицькою смертю папа Мартин І. І так було аж до XII стол., коли візантійські митрополити втягнули Україну в керулярівський роздор. Ось чому св. Климент, як великий свідок церковної єдности в Україні, став і патроном нашого Університету, щоб боронити його від усіх противників, не тільки безбожників, але також і псевдохристиян у цьому світі. Вже саме ім’я Папи повинно здержувати й опам’ятувати недоносів їх напади і ворогування на Університет. Св. Климент був в Україні об’єднуючим чинником церковного і наукового життя. Бо «правда і любов науки об’єднює всіх у розсіянні сущих».

Наш патрон, св. Климент приніс справді великі благодаті. Ось тут на тих полях, де недавно паслася худоба, станув Університет, здвигнено храм Св. Софії і закуплено широке поле для розбудови. А почалася ця праця без сотика. Св. Климент стався знову нашим заступником перед Богом і речником перед усім українським народом. Благословення Університету і храму, при участі Святішого Отця Павла VI, величавий концерт, біля 5.000 прочан з усього світу, — це благодаті з рук св. Климента. Прегарний кивот і семирамінний свічник, чудові вишивані обруси на престолі, дарування монахинь і світських пань — з Гамбурга, Англії, Вінніпегу, Австралії, і недавня жертва (15.000 дол.) покійної Марії Дичковської з Чікаго — це вияв не тільки жертвенності, але і свідомости церковної і національної єдности, що звершують нас до сьогодні. Якраз тому ми так святочно обходимо пам’ять св. Климента та дякуємо за ці великі добродійства і благодаті. Амінь.