СЛОВО З НАГОДИ ІНАВГУРАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО КАТОЛИЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ НА 1 ЛИСТОПАДА

Сьогорічна інавґурація Українського Католицького Університету припадає на 1-го Листопада, який є нашим Великим Днем. Бо 1-ий Листопад став символом найвищих і найблагородніших змагань українського народу впродовж тисячоліть його існування і діяння. Він став одночасно і символом участи нашої Церкви в будові і відбудові нашої держави, в протиставленні до всіх розкладових і відосередніх чинників, в одній могутній, віковій акції. Нинішне Євангеліє про воскресення молодця з Наїн, є неначе прообразом життя українського народу! І ця збуджуюча у всіх подив, — ґрандіовна сила Христа і Церкви, що воскрешає сина: « Молодче, я тобі кажу, встань», — і заплакала мати-вдова, і обездолений люд, що супроводжав і ніс до гробу свого молодого, повного сил і надії члена громади! Яка то близька сцена, що повторювалась у нас століттями... І наше уповання було завжди на Божу всемогучість і справедливість, на творчу силу Церкви. І тому наш плач і наші труди недаремні! Нас клали нераз до гробу, але помічники смерти не донесли до ями і не погребали нас…

Самостійна держава св. Володимира Великого мала славу на цілий тодішній світ! Французький король Генрих одружився з дочкою Ярослава Мудрого. Княжий двір був осередком тодішнього політичного світу. Під оглядом культурним, політичним і господарським княжа держава була між першими в Европі. На жаль, через незгоди і навалу монголів, вона не встоялася і в XIV ст. перестала існувати як самостійний твір та незалежна держава. Її воздвигнули козаки в наступних століттях, але задля переваги ворогів, її поділено між сусідів. По довгому поневірянні, в 1918 р., була проголошена самостійна соборна українська держава. Тим то 1-ий Листопад такий памʼятний для нас усіх! Біля піднесеного синьо-жовтого стягу згуртувалися наші найкращі сили, найсильніші уми і найблагородніші характери! Та і на майбутнє, не зважаючи на всі труди і перепони, цей стяг мусить повівати високо над нами, і спільна ідея, яку він зображує, мусить окрилювати всіх українців по цілій землі, що боронять чести і належних прав українського народу. А во главі буде стояти і далі наша Церква з своєю надприродною Божою силою Христа! У своїй державі мусять бути забезпечені завжди права Церкви, як найсильнішого творчого і будуючого чинника в житті кожного народу на землі, отже, і нашого. Бо ніде краще і повніше нарід не може виявити своєї належної пошани для Бога, як у своєму храмі і в своїй державі. Вона, як той вогненний стовп на пустині в дорозі до обіцяної землі, буде завжди просвічувати нам путь!

З другого боку мусять зникнути всі деструктивні елементи, що загрожують життю народу. Всі мусять держатися живого національного пня, жити його життям і його потребами та черпати з нього всі соки. Інакше вони мусять відпасти як сухе гілля, опинитися на чужому подвірʼї і там згоріти на костирі для чужого тепла. Тому то ми, такі задивлені у світло цього великого дня 1-го Листопада, поминаємо всіх наших церковних і державних провідників, владик, духовних та мирян, во главі із Слугою Божим митр. Андреєм, як носіїв прадідної ідеї і провідників у боротьбі, що поклали свої голови за волю Церкви й Народу, за найсвітлішу нашу традицію й історію та промостили для нас, а зокрема для молодих, шлях — і стали дороговказом на майбутнє. Вони — синтеза мучеництва і геройства минулого — посвяти життя для Бога й для народу. Не забуваймо тому, і — як вони — не лякаймося трудів і перепон, бо «все таки сьогочасні терпіння і жертви не мають тої ціни, що майбутня слава, яка в нас обʼявиться» (Рим. 8,18). Амінь.