СЛОВО В ДЕНЬ ПОСВЯЧЕННЯ ДОМУ УКРАЇНСЬКОГО КАТОЛИЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ

1. Стоїмо під сильним враженням свангельських олів нинішньої 18-ої поділі по Стості Святого Духа, з яких пробивається певна надія в безмежними виднокругами і віковими триваннями: «Не бійтеся, від лині будете ловцями людей». Та сама надія одушевляє нині і нас усіх, коли благословимо цей дім науки. Хвилина, яку переживаємо і до якої, завдяки всесильному благословенню і безмірному милосердю Божому ми щасливо дожили, наповняє нас також тою самою надією в всеземськими просторами і віковими перспективами українського народу, що ми своїми немічними силами в цьому домі і храмі зможемо служити Його, - принаймні одробину, — всевідючій Мудрості # усі і по всі часи вчитись від Hei.

2. «Премудрость совда себі дом»... Такі слова ми чуємо завжди на Богородичних литіях, які св. Церква каже читати, тому що вони відносяться до Пресвятої Богородиці, яку в латинському обряді називають «Sedes sapientiae» (Престол премудрости), і яка і в нас звеличувалася як посередниця і вмістилище Божої Премудрости, істочник Божої Мудрости і провідниця до мудрости (Акафіст Благовіщення), сущий храм Бога Слова. (Троп. Предпр. Введення).

«Премудрость сода себі дом»... Невідомо нам, щоб був величавітий храм, щоб був могутніший і святіший понад той, який створив Господь Бог у своїй Пресвятій Богородиці. Бог Отець, що, пізнаючи себе своїм безмежним актом самопізнання, прийшов до свідомости своєї суті, свові премудрости, свові безграничности, безмежности доброти, і в цьому всеобіймаючому півнанні вродив Він другу Особу Божу, Боже Слово, Божу Премудрість. Ця Божа Премудрість, друга Особа Божа, воплотилася і вселилася в утробу Преовятої Богородиці: «Совда себі дом». Найвища святість і велич між ангелами і людьми, безмірна і нескінчена безодня чеснот, якою Бог зодягнув Пречноту Діву, — творила найкращий дім, який могла створити собі серед сотворінь друга Особа Божа, Слово Боже, Божа Премудрість.

Коли ми так подумаємо, що Ангели, Архангели, Херуними, Серафими, сіяли такою недоступною величністю і силою, що навіть деякі з них були спокушені думати, що вони є богами, і не признавати Бога, так, що св. Архангел Михаїл кликав: «Хто як Бог!», значиться, хто важить себе рівняти з Богом, і хто це, що каже, що він такий як Бог! А все ж таки Пресвята Богородиця перевищає їх усіх: «Чесніша від Херувимів і незрівняно славніша Серафимів». Який отже пресвятий, який прекрасний дім створила собі Божа Премудрість! А на цей зразок, на подобу цього живого Божого храму, яким є Пресвята Богородиця, творили і всі віруючі величаві храми, щоб принаймні в частині відзеркалити цей дім Божої Премудрости, в якім Вона вселилася і бути в її домі.

«Премудрость созда себі дом»... На Сході, в своїй буйній і мальовничій фантазії, якою люди собі виображують всі свої поняття, розуміння надії, сподівання і очікування, вони представляли собі і другу Особу Божу, Божу Премудрість, як величаву Царицю, яка «созда себі дом». І вона оперла свій храм на сімох непорушних стовпах, якими після нашого церковного пояснення є саме сім дарів Святого Духа. І в цьому храмі вона царює, немов та всемудра і всевладна Цариця. Вона знаходить в ньому усе уладжене, упорядковане й украшене по своїй мудрості, по своєму знанню і бажанню; там в цьому величавому храмі вона почуває себе Владичицею і приготовляє пир мудрости для всіх, що бажають увійти до її храму, насититися її знанням до схочу і піддатися її проводові.

3. І нині ми святкуємо велике свято і запрошені до неї на літургічний пир найвищого полету і наймудріших думок. Ми дякуємо Господеві і молимо Його, щоб дім цей став, хоч якоюсь скромною храминою служби Божій Премудрості і містилищем, і істочником, в якому Вона могла б свобідно виявляти свої думки, проявляти свої заміри, переводити їх в життя, порядкувати і вчити нас усіх.

Коли ми так в нашій скромності і вбогості, в нашому обмеженню і в нашій нічевості, отут переживаємо ті великі хвилини гарячої молитви, приходять нам всетаки на думку ці ґіґантні подвиги людства, довершені для Божої Премудрости. Мимохіть наша думка несеться до Соломонового храму. Яка велич, яка могутність! Коли дивитися нині на руїни, на ці величезні кикльопські камінні бльоки, якими старовинні будували святині, то вони виглядають як ціла наша стіна. Справді були потрібні надлюдські зусилля, щоб здвигнути такий храм. А яка велич, яке багатство, яка краса в ньому: золото і срібло, мідь і залізо, дорогі камені, усе, чого могла лише людська душа збагнути і жертвувати для Господа Бога. Коли пригадаємо собі, що там на фронтоні храму, на великому вході, прибита була велика, широчезна золота плита в якій сходяче сонце відбивало свої яркі лучі і які опісля відпромінювали як наймогутніший прообраз світлости і знання Божої Премудрости, то дійсно мудрий цар Соломон збудував великий храм Божій Премудрості!

Коли ми дальше полинемо думками, таким другим величавим храмом є Божа Софія в Царгороді. Ми самі, що обʼїхавши — слава Богу — і, бачивши майже всі катедри і найвеличавіші храми Европи, а також і Азії, можемо сказати, що коли увійти було до того храму, якесь ієратичне, святе, таємне надхніння огортає душу людини і настроює її до молитви, хоч він, цей храм, нині перемінений в музей. Він своєю архітектурою, своєю ґрандіозною будовою, своїм уладженням, мозаїками і колонами зворушує кожного входячого, хто б він не був, і підносить його душу до Бога, відриває її від землі, бо тут царить Божа Премудрість. І справедливо казав Юстиніян: «Соломоне, я тебе побідив!» А вже ж з величчю Соломонового храму не могли рівнятися навіть вавилонські будівлі! Храм Божої Премудрости справді такий величавий і настроєвий, що в ньому душа мимохіть мусить схилити голову перед Господнім маєстатом і вслухуватися в слова Його мудрости. Згадаймо і пізніші храми: св. Петра в Римі, в Кольонії, в Парижі, в Лондоні, і інші. Коли ми нині так стоїмо і думаємо, то які ми ниці, які ми слабі, не тільки своїми духовними силами, але й матеріяльними засобами, слабі своїм розбиттям, слабі своїми незгодами, мов той розчавлений, ледве живий, хробак.

4. Та все ж таки, Дорогі Браття і Сестри, яка б не була нині наша доля, як би ми не винались нині в своїй нужді, своїй слабосильній немочі, то всетаки ми перевищаємо в дечому тих велетнів з їх ґрандіозністю, а саме перевищаємо їх в своїй скромності, охоті і нестримних бажаннях вирватися в цеї нужди і зрозуміти бодай частинку замірів Божої Премудрости.

Нинішня хвилина — радісна хвилина! Господь дав нам велику ласку дійти до того, що ми бачимо нині своїми очима, допоміг нам збудувати цей дім для прославлення Його Мудрости, щоб він лучив всіх нас, віруючих і невіруючих, любовʼю і жаждою науки та знання — «дім мудрістю будують і розумом скріпляють» (Прип. 24,3).

Нині, підносячи нашу душу з гарячим благодаренням Господеві, ми мусимо подякувати також тим усім, яких Господь ужив як засіб і оруддя для довершення цього свого діла серед нас. Ми дякуємо тут найперше Їх Преосвященству, що зволили посвятити цей храм і віддати його на службу Господеві. Дякуємо і всім Отцям, що сослужать в св. Літургії. Дякуємо Отцям Архимандритам; всім Отцям, які беруть участь; дякуємо зокрема і монахиням Василіянкам, які причинилися до того, що завели лад і порядок у домі і пустили його в рух. З щирою подякою Господеві і всім, які по своїй спромозі причинилися до здвигнення того храму, ми мусимо в першу чергу звернути наші очі глибокої подяки з поклону для Святішого Отця, що сам виразним своїм зарядженням казав записати цю землю на Апостольський Престіл, призначену для Українського Народу, для Української Церкви. Велика дяка будівничим і робітникам, що потрудились на славу Божої Премудрости. А цей дім побудований не на нині, не на завтра, але навіки, щоб був прибіжищем для нашої науки.

Дякуємо також і тим всім добродіям, які молитвами і своїми жертвами причинилися до його здвигнення: нашим Преосвященним Владикам і Духовенству, що робили тані великі збірки, що присилали свої великі датки; дякуємо і всім світським, передусім інтеліґенції, що влаштовувала різні свята і нагоди, щоб зібрати княжі дари на наш дім. Велике Спасибіг всім монахам і монахиням. А треба знати, Мої Дорогі, що видатки величезні. Йшли не лише жертви наші, але йшли також щедрі жертви чужинців, які взяли участь в будові цього храму.

5. Нехай же нинішня наша молитва буде благодаренням і вимоленням всіх потрібних помочей всім разом і кожному зокрема, добродіям і жертводавцям, професорам і студентам; а одночасно нехай буде також і ця Пресвята Літургія, на зразок Божої Премудрости, Яка влаштовує свої символічні пири, — також нашим найкращим і духовним пиром, який нам лишив Христос; нехай вона буде вимоленням ласк на майбутнє і неустанним поученням для повної жертви.

Поставлення і створення дому вже є дуже багато, але то ще далеко не все, може половина, щоб вона — ця установа — могла сповнити своє завдання. А воно перед нами ще велике. Але так, як нас Божа Премудрість провадила до тепер, маймо також надію, що Вона навчить нас читати сторінки своєї книги мудрости про незглибиму Божественну суть, про її вияви назовні у вселенній і всесвіті, в душі і творчості людини, про суспільність і праводавство, моральність, про історію і всі досліди, про таємності віків в синтезі віри і науки, в неподвижності і поступі; так, що тим цей дім причиниться до уздоровлення наших умовин і до покращання нашої долі. Щасливий той, кого вчить Божа Премудрість.

«Це я кличу, вас, люди (Прип. 8,4). — Бо хто мене знаходить — той життя знаходить і осягає від Господа благодать» (Прип. 8,35). Амінь.

2 жовтня 1966