СЛОВО В АРХИМАНДРІЇ ВАСИЛІЯН

Ваше Високопреподобів, Отче Протоархимандрите!

Дорогі отці і Браття!

Приходить черга і на мене, бо Отець Протоархімандрит Своїми щирими словами визвали мене до відповіді. І я є рівнож глибоко пересвідчений, що ця хвилина є рідкою хвилиною, не тільки у Вашій Протоархімандрії оттут, але й для мене самого. Бо після пережитого минулого архієрейське діяння належить не лише до найважчих, але й до найпочесніших. Найважчих, бо завжди рукоположення супроводжає при всіх найкращих надіях непевність за поставлених презвітерів. Вправді можна себе облегшувати і оправдувати Божою поміччю і людськими немочами, але всеж таки відповідальність спадає вкінці на святителя.

Недавно принесли були часописи відомість, що у Вашінґтоні відбувалася нарада бувших Президентів ЗДА і найвищих їх дорадників в одній дуже важній справі. Після того заявив президеня Кенеді: « Те все слушне, справедливе і розумне, що говорили і підносили у цій нараді, але за викликання нової війни і знищення людства буду відповідати таки я ». Тому й Архієрея огортає святий страх на вид так важної події, якою в в життю людини, народу і Церкви поставлення новоєреїв. Та з другого боку скріпляє та надія, що все таки та справа спочиває в руках Милосерного Бога та й що стають до праці на Господній ниві нові робітники повні сил, одушевлення й запалу для Божої справи.

Оповідають в якійсь казці, що цигана визивали на тілесні змагання, а він свідомий своїх слабих сил, сказав: « що ви будете пробуватись зі мною, пробуйтесь з моїми молодими синами ». І ми нині « mutatis mutandis » можемо у нашій слабосилості показати на своїх молодих синів, які в силі в протиставитись усім новим погрозам і небезпекам. Тимбільше, що нашої перемоги можемо бути певні, бо маємо таку сильну опору в Св. Отцю, незмірно відданому нашій Церкві і нашому народові.

І тому нині бажаємо Вам якнайщедрішого Божого благословення у Вашій майбутній священичій праці, помочі і найкращих успіхів. Щоб через Ваші руки спливало завжди тільки благословення, мир і потіха.

І якщо стрінуть Вас у життю терпіння і хрести не забувайте на пропамʼятні слова: «Ішли і плакали несучи свої торбини, але йдучи прийдуть в радості». І на Ваші руки, Отче Протоархімандрите, як Вашу найближчу потіху, Ваших Братів і Синів духовних, підносимо оту чарку з побажанням многих літ.