ПРИВІТ ДЛЯ ПРЕЗИДІЇ З'ЇЗДУ УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ В ПРУДЕНТОПОЛІ, БРАЗИЛІЯ

Христос рождається!

Ч. 4416/78 Ватикан, дня 1 січня 1978 року

Світла Президіє!

Прохаю прийняти найкращі побажання і передати їх учасникам Зʼїзду, а водночас і запевнення гарячих молитов, щоб Господь благословив великими успіхами праці і постанови Вашого Зʼїзду.

Щиро радіємо, що наша українська молодь в Бразилії організувала цей Зʼїзд, щоб спільно застановитись над важливими завданнями, які стоять перед нею, пригадати звʼязки, які лучать її з Україною і з нашою Помісною Церквою.

Церква, якої завданням є виховати найкращі одиниці Христового організму, завжди дорожила і дорожить світоглядовими напрямними молодого покоління, а зокрема нині, коли глядить на теперішню боротьбу за молоді душі фальшивих доктрин та й хоче захоронити їх перед чужими шкідливими, щоб вони були справжніми храмами Святого Духа, яким стає душа кожної людини через хрещення. Ця журба Церкви за душу молодого покоління має бути журбою не тільки Владик чи деяких священиків, але кожного українця, якому дороге майбутнє наших поселень.

В нашім Посланню, з 27 листопада 1977 року, до Преосвященніших Владик, Духовенства і Вірних у Бразилії, ми писали: « ...поселення будуть жити і розвиватися у такій мірі, в якій будуть держати справжній звʼязок зі своєю Батьківщиною, з життям українського народу, з його минулим, з традицією і спадщиною, тобто будуть зберігати свою ідентичність. Щоб ті зусилля не дробились по різних островах, нашого поселення, нас обʼєднює в сильну ціліть і вʼяже з Матірю-Церквою в Україні — Патріярхат. Впрочім ІІ Ватиканський Собор встановив затіснити ці звʼязки між Матірю-Церквою і її вітками по світі: « Денебудь буде поставлений ієрарх якогось обряду поза межами патріярхальної території, він, по приписам права, остається приєднаний до ієрархії патріярхату » (Соборовий Декрет про Східні Католицькі Церкви, ч. 7). В нашім випадку це потверджене також побожністю нашого народу, бо куди він ішов, за ним ішла його Церква, чи ще краще сказати б — він ніс у своїм серцю свою Церкву! Не розлучався з нею, бо він бачив у ній образ одного містичного Тіла, в якому відтятий член гине, а терпить один член, терпить ціле тіло, як один член у славі, радіють з ним усі члени (І Кор. 12,26)».

Піонери українських поселень, діти Київської Митрополії, змушені обставинами покинути Рідний Край і виїхати за океан, старались вдержувати звʼязки з своєю Матірю-Церквою, плекаючи свої традиції, свій обряд, а зокрема мову, яка є найсильнішим вузлом, що лучить минулі, теперішні і майбутні покоління народу в одну велику історичну живу родину. Рідна мова — це нетлінний скарб, що його наші предки зберегли, не зважаючи на всілякі заборони і переслідування, і передали нам у спадщину. І ми повинні йти їхніми слідами.

« Щоб помогти Вам у Вашій праці, — писали ми в згаданому вище Посланні, — нашою думкою віддавна було оснувати Філію Українського Католицького Університету на бразилійській землі. При такій Філії УКУ можна виховати ідейних і відданих свойому народові вчителів для початкових шкіл, можна згуртувати священиків, що віддали б себе вповні для праці рятунку свого поселення, можна згуртувати інтеліґентів, що могли б занятися молоддю, студентами і відживити в них бажання бути собою, щоб пізнати свій великий нарід і захопитись ідеєю жити для нього не тільки на своїм поселенню, але й для його волі в Україні, для його загальних потреб. Це все можна буде зробити в такій Філії при помочі курсів, в чому допоможе Вам УКУ в Римі. Ми завжди готові купити дім на Філію УКУ, якщо такого там нема, щоби утвердити нашу національність. Філія допоможе зактивізувати мирян, зокрема інтелігенцію і студенство, яке сьогодні не вдоволяється братствами типу двадцятих років, але хоче активної участи в житті Церкви». А сталий приплив молодих, глибоковіруючих людей з високою освітою може забезпечити нам розвій усіх ділянок нашого національного життя і краще майбутнь.

Хай щедре Боже благословення спливає на Ваш Зʼїзд і хай цей наш привіт буде пригадкою для Вас, що на світі є одна Помісна Українська Католицька Церква, де б не находились її діти, що є один у ній провід, одна віра, один дух і одне бажання єдности в Христі Ісусі. Нехай ця хвиля буде благодатним Христовим подихом, щоб всі ми зрозуміли наші відповідальності перед Богом і перед історією та наші завдання на майбутнє.

Благословення Господне на Вас!

+ Йосиф

Патріярх і Кардинал