CЛОВО (НАДГРОБНЕ, ДЛЯ ОТЦЯ БОГДАНА ЛИПСЬКОГО) ПРО ЗГАДКУ ПОКІЙНИХ ВИКЛАДАЧІВ І ПРОФЕСОРІВ БОГОСЛОВСЬКОЇ АКАДЕМІЇ, В ХРАМІ СВЯТОЇ СОФІЇ

Як поглянемо в історію людства, а мусимо — як Наукова Установа — це чинити з обовʼязку, також нині, коли поминаємо і заносимо гарячі мольби за покійників, зокрема за о. мітрата д-ра Богдана Липського, що колись був професором-помічником на Богословській Академії і помер як високозаслужений парох церкви св. Николая в Торонті, в Канаді, і записав усю свою бібліотеку для Українського Католицького Університету, — то ми бачимо, що всі люди, вже від найдавніших часів, старалися закріпити по вічні часи памʼять тих, що відійшли від них, вчинили щось доброго і великого, що вславилися геройськими ділами і подвигами, досягненнями і здобутками для своїх народів. І вони будували для них камʼяні памʼятники, будівлі, храми, колюмни, писали книги і інше, щоб в такий спосіб утривалити їх і їхні діла в проминаючій людській памʼяті. Про це свідчать і руїни, і звої папірусів вавилонців, і клинові письма ассирійців, і гієрогліфи єгиптян, хетитів, книги греків і римлян, і інших, пізніших і сучасних, народів. І так само, коли кинемо оком на минуле Церкви, то скільки вчинила вона, щоб звеличити своїх великих творців, мучеників, ісповідників і всіх святих, що своє майно, знання і ціле своє життя посвятили для Господа Бога і для ближніх.

Якщо хто хотів би коротко зʼясувати це разом, то нема кращих слів, як слова старозавітніх Мудреців: Соломона і Ісуса Сираха, та тропаря в честь пророка Предтечі: «Памʼять праведного з похвалами... і славних мужів похвалімо» (Прит. 10, 7 і Іс. Сир. 44, 1). Отож і на нас лежить святий обовʼязок з похвалами згадати памʼять праведників і заслужених мужів, бо хто в усьому світі і цілій людській історії може виказатися такими чистими, без проливу крови і жажди наживи, душами і характерами, повними посвяти героями, мучениками, ісповідниками і праведниками, як Христова Церква? Та й ми в Христовий Церкві, як і члени, особливо величаємо тих, що заслужили для наших наукових установ. Ми недавно поминали усопших професорів і працівників теперішнього Українського Католицького Університету за останнє його пʼятиліття, а нині молитву діємо за недавно померлого професора-помічника Богословської Академії, о. мітрата д-ра Богдана Липського. Не можна було тоді, як оснувалася Богословська Академія, назвати її університетом, хоч вона, із своїми трьома факультетами, сповняла завдання університету. Після програної війни в ній згуртувалося відносно велике число і професорів і студентів, щоб зачати відбудову науки, і через неї духово і культурно піднести нарід, а передусім скріпити Церкву через виховання молодого духовенства. І коли ми в дусі стоїмо над могилою о. д-ра Богдана, то мимохіть стають перед очима численні професори і студенти, які клали перші основи для цього храму науки. Вони закінчили перший стап пройденого нашого шляху свято, гідно і славно. Вони вложили в скарбницю нашої науки свої твори і виховали духовних і світських мужів, що на різних становищах піддержували, і піддержують тепер, і Церкву і нарід на Україні і на поселеннях по цілій землі. Вони оставили нам і свій заповіт, щоб продовжувати ними започатковану працю, бо, як каже св. Августин, поминаючи праведників, треба наслідувати і їх чесноти. А яке ж велике число тих з Богословської Академії, що вже нині в могилі!

1. - Між славним будівничими Богословської Академії як першого треба помʼянути її основника і професора аскетики, Сл. Б. митроп. Андрея Шептицького (1.XI.1944), що з наукою клав глибоко в серця слухачів й основи духовного життя.

2. - Першим з професорів, що віддав свого духа Богові, був надзв. проф. д-р Роман Ковшевич, адвокат і каноніст, що напечатав кілька праць і оставив в рукописі цілий твір про перші українські процеси в Римській Роті.

3. - За ним відійшов незабаром рівнож каноніст, надзв. проф. о. д-р Діонисій Дорожинський, почесний крилошанин, що довший час викладав канонічне право. Він полишив і важні наукові праці.

4. - Зв. проф. о. д-р Спиридіон Кархут, викладав церковнословʼян ську мову і написав її граматику; б. проф. Українського Тайного Університету у Львові.

5. - 3в. проф. о. д-р Тит Мишковський, б. проф. утраквістичного Університету у Львові, викладав історію Старого Завіту і мови: єврейську, арабську, сирійську і арамейську. Написав основні коментарі до книг пророків.

6. - Проф.-помічник Іван Бабій, викладав грецьку мову, один з найкращих знавців клясичної філології, згинув від кулі скриговбивці.

7. - Надзв. проф. о. д-р Іван Фіголь, викладав гомілетику і проповідництво. Вирізнився як визначний краснорічивий проповідник і науковий працівник.

8. - 3в. проф. догматики, о. д-р Андрій Іщак, згинув від большевицької кулі в Сихові біля Львова (26. VI.1941). Дуже діяльний в уніоністичній акції. Належав до тих, що підготовляли екуменізм і полишив багато праць.

9. - Зв. проф. о. д-р Микола Конрад, декан філософічного факультету. Викладав філософію і залишив кілька більших праць. Згинув також від большевицької кулі, як ісповідник, 27. VI.1941, в Страдчу біля Львова.

10. - В часі війни помер поч. крилошанин, зв. проф. о. Юліян Дзерович, що викладав катехитику і педагогіку; написав багато праць.

11. - 3в. проф. о. д-р Теодосій Тит Галущинський, Василіянин, викладав історію Нового Завіту і написав кілька праць. Помер як архимандрит 11 серпня 1952 р. в Мондері — Канада.

12. Отець д-р Йосафат Скрутень, Василіянин, викладав філософію, написав кілька праць і редагував “Записки ЧСВВ”. Помер в Римі як духовник Семінарії Св. Йосафата в жовтні 1951 р.

13. - Отець Леонід Лужницький, поч. крилошанин, викладав історію Церкви і написав кілька підручників. Помер 16 жовтня 1951 р. в Гекстер у Вестфалії.

14. - Доцент о. д-р Лев Глинка, викладав канонічне право і написав кілька праць. Помер як ісповідник віри 1960 р. в Брошневі біля Долини, вернувши з важкого заслання і тюрми.

15. - Єп. д-р Николай Чарнецький, як професор-помічник викладав філософію. Після 15-літньої тюрми вернувся до Львова і помер як ісповідник віри.

16. - Д-р Олександер Надраґа, викладав право, як професор-помічник. Помер на засланні в Сибірі.

17. - Д-р Анатоль Вахнянин, як професор-помічник викладав гіґієну і душпастирську медицину. Помер після війни.

18. - Д-р Іларіон Свенціцький викладав кілька літ історію мистецтва. Автор багатьох праць. Помер у Львові після війни.

19. - Надзв. проф. Володимир Залозецький, викладав історію мистецтва і написав кілька фахових праць. Помер у Відні.

20. - Доц. д-р Анатоль Кудрик, викладав історію церковної музики і лишив в того поля кілька творів. Помер в тюрмі.

21. - Крилошанин о. Степан Рудь, професор-помічник, викладав літургіку і церковний спів. Помер 19.1.1963 р.

22. - Поч. крилошанин Йосиф Осташевський, надзв. професор, викладав катехитику і педагогіку. Помер 2.Х.1948 р. в Харкові в тюрмі як ісповідник віри.

23. - Надзв. проф. д-р Іван Кринякевич викладав історію, автор багатьох наукових праць.

24. - Надзв. проф. д-р Іван Раковський викладав астрономію. Автор численних наукових праць. Помер в Америці.

25. - Надзв. проф. д-р Амврозій Андрухович, викладав історію і видав кілька наукових праць. Помер в часі війни 1942 р.

26. - Д-р Драґан — директор Музею. Написав праці про ікони і деревʼяні церкви. Помер у Львові після війни.

27. - Отець мітрат д-р Богдан Липський, викладав догматику і моральну. Належав до найздібніших професорів, хоч не виявив тоді своїх наукових дарувань.

28. - З болем треба згадати о. д-ра Гавриїла Костельника, що викладав філософію, і

29. - Зв. проф. о. д-ра Ярослава Левицького, що викладав пасторальну і гомілетику, які в часі ліквідації нашої Церкви перейшли до незʼєдинених. Нехай Боже милосердя зглянеться над ними.

Багато ісповідників і мучеників було між студентами Академії, але їх дат смерти ще не можна подати, як напр. о. Олекси Зарицького і інших.

Щоб представити точний образ Покійників, треба б писати цілі томи. Про деяких вже основніше написано, бо їх життя було і праведне, і активне, і віддане науці. Нехай ця коротка згадка з гарячими молитвами буде нашою тимчасовою подякою для Божої Премудрости, що виявила через них своє просвітчення для нас. Водночас ми певні, що вони будуть за нами вставлятися перед престолом Господнім, щоб наша дальша наукова праця не пропала серед злиднів, але розвивалася на славу Божої Мудрости, нашої Церкви і Народу. Амінь.