ПРОМОВА НА ІНАВГУРАЦІЇ АКАДЕМІЧНОГО РОКУ 1938/39 (ПРО ДЕСЯТЬ ЛІТ ПРАЦІ БОГОСЛОВСЬКОЇ АКАДЕМІЇ)

Саме минає 10 літ від оснування нашої Академії ВПреосв. Митротом Кир Андреєм. Минає це десятиліття в році, проголошення ювилейним з нагоди 950-ліття хрещення нашої Батьківщини, а власне вже з нагоди більш ніж 1050 літ від уведення христіянства на наших землях. Наше 10-ліття — це звено довгого ланцюха животворних діл Христової віри.

Христіянство змінило впродовж короткого часу душу нашого народу, ублагороднило одиниці й ціле громадянство високими етичними засадами Христової віри, закріпило його опертим на Євангелії правним ладом, дало йому письмо і впровадило осяги тодішнього наукового світа в наше життя, передало йому з Византії управний і військовий лад, — одним словом, створило з розбитих наших племен один суцільний нарід в одній з наймогутніших тодішніх держав. Міліони й міліони здвигнених храмів і високомистецьких творів були виявом високо-здібної душі, що на своїх землях перетворювала византійську культуру, найвищу в тодішньому світі.

Єрархія, світське й монаше духовенство, парохи та монастирі густою сіткою вкривали нашу землю 1 були головними носіями могутньої духової стихії, якою по всі часи була Христова віра і носіями української культури. Надприродна благодать і св. Тайни завершували душі і піднімали їх у вічні небесні простори.

Тому не диво, що французький епископ отіє ( авейр, якого енрих І. післав старатися о руку доньки Ярослава Мудрого Анни, сказав про Україну, що це „край більш обєднаний, щасливіший і більше могутній, знатніший і культурніший, ніж Франція"

А навіть у часі татарського лихоліття і пізнішого бездержавя Христова віра обєднувала наш нарід і не дала йому счезнути з лиця землі.

Одною з найбільш незаперечних заслуг, які поклало христіянство для людства, а зокрема для українського народу, було ширення освіти і здвигнення шкіл.

Наша Академія — це нове свідоцтво повищого твердження і вияв христіянського творчого духа в часах всенародньої скрути. Хай короткий погляд на 10-ліття важкої праці нашої Академії утвердить нас у цьому переконанні. Не стану шукати краснорічивих слів, щоби представити діяльність Академії, — але самі діла й числа хай говорять про себе.

Розбиті всесвітньою війною, ми не могли і не вільно нам було створити свою високу школу; лише католицька Церква дала нам цю спромогу. Під її омофором зорґанізував наш ВПреосв. Митрополит, на зразок існуючих уже на Заході католицьких університетів, Богословську Академію з двома виділами: фільософічним і теольогічним. У ній викладало впродовж десяти літ крім ВПреосв. Митрополита 8 звичайних професорів, 6 надзвичайних, 6 доцентів і 18 заступників професорів, разом 39 сил.

В першу чергу мушу з вдячністю згадати тих, які сповнили свій обовязок і відійшли від нас у вічність: о. Д-р Діонисій Дорожинський (1930) і Д-р Роман Ковшевич (1930), професори канон. права, о. Д-р Спіридон Кархут (1931) проф. церк.-слов. мови, о. Д-р Іван Фіголь (1933) проф. проповідництва, проф. Бабій (1934) лектор грецької роф. про посіддентів: Витвицький-Січка Степан, Снилик Лев, Барановський Августин, Кирилович Теодор, Мурій Борис, Мельник Омелян, Костів Володимир і Гринчук Ярослав. Вічна їм память.

Переведено іменування звичайних професорів: о. Д-ра Теодосія-Тита Галущинського ЧСВВ, о. Д-ра Йосифа Сліпого, о. Др. Тита Мишковського (1928), о. Д-ра Спіридона Кархута (1929), о. Д-ра Ярослава Левицьокого, о. Д-ра Василя Лаби, Д-ра Миколи Чубатого (1932), о. Д-ра Миколи Конрада (1936). Далі переведено іменування надзвичайних професорів: Д-ра Миколи Чубатого (1929), о. Д-ра Діонисія Дорожинського, о. Юліяна Дзеровича (1930), о. Д-ра Андрія Іщака (1932), Д-ра Володимира Залозецького (1936), Д-ра Константина Чеховича (1935). Доцентами іменовано, по переведенні габілі-тацій: о. Д-ра Сп. Кархута (1928), о. Д-ра Яр. Левицького, о. Д-ра В. Лабу (1931), о. Д-ра А. Іщака (1932), о. Д-ра Льва Глинку (1933), о. Д-ра М. Конрада. Покликаними надзвичайними професорами були: Д-р Роман Ковшевич, Д-р Іляріон Свенціцький, Д-р Олександер Надраґа, Д-р Іван Крипякевич. Покликано теж доцента українського університету в Празі Д-ра Ярослава Пастернака. Заступниками професорів були: Преосв. Д-ра Іван Бучко, о. Леонід Лужницький, о. Д-р Ігнат Цегельський, о. Степан Рудь, о. Йосафат Скрутень ЧСВВ, о. Д-р Сампара, о. Д-ра Іван Фіголь, о. Д-р Володимир Максимець, о. Д-р Богдан Липский, Д-р Мирон Вахнянин, Д-р Юрій Полянський, Павло Зимак, Д-р Михайло Соневицький, Д-р Борис Кудрик, о. Д-р Іван Чорняк, о. Д-р Іван Гриньох.

Ректором весь час був о. Д-р Йосиф Сліпий, проректором о. проф. Д-р Тит Мишковський, деканами: Теольогічного Виділу о. Д-р Т. Галущинський, о. Д-р С. Кархут, о. Д-р Т. Мишковський, відтак о. Д-р Яр. Левицький і о. Д-р Василь Лаба; на Фільософічнім Виділі зпочатку деканат провадив о. Ректор, а відтак був деканом о. Д-р М. Конрад. Секретарем Академії був о. Петро Хомин, а квестуру провадив о. Петро Козіцький.

Програму викладів оголошувано друком, тому про виклади ширше не згадуемо.

Зокрема треба підкреслити діяльність десяти семинарів, а саме: доґматичного під проводом о. Ректора, біблійного (о. Галущинський і о. Чорняк), правничого (Д-р Ковшевич і о. Д-р Л. Глинка), історії Унії (Д-р М. Чубатий), гомілєтичного (о. Д-р Ів. Фіголь і о. Д-р А. Іщак), катихитичного (о. Юл. Дзерович), історії України (Д-р Ів. Крипякевич), мистецтва (Д-р Вол. Залозецький), соціольогії (о. Д-р М. Конрад) і церковно-словянського (Д-р К. Чехович). На них виготовлено багато праць, з яких декотрі були оголошені друком і нагороджені Ректоратом Академії. Також оголосив був Ректорат конкурс на музичні твори. Крім гого дуже багато статтей і розвідок поміщували студенти в часописах „Мета", „Діло", „Христос Наша Сила" і Ін., та в місячниках „Нива", „Богословія","Пресв. Богородице" і др. Деякі семинарі почали свої окрем видання, як історичний — „Архів семинара історії", церковно-слов. семинар – журнал „Слово" .

Наукову діяльність, крім викладів, зазначила Академія 21 томами „Праць Гр.-Кат. Богосл. Академії у Львові". Про їх наукову вартість і нашу наукову зрілість та працездатність висловлювалися польські і заграничні вчені з найбільшим признанням.

Слухачів, майже зі всіх наших епархій, було в першому десятилітті 2.718 звичайних і 33 надзвичайних, з того 415 абсольвентів, а саме в р. 1928—31 - 116, в 1932-34 - 63, в р. 1935. — 49, в 1936 — 60, в 1937 — 66 і в 1938 - 61.

Як конечне доповнення повстала при Академії бібліотека з науковою робітнєю. Бібліотека числить тепер 5939 томів. Нею завідує м-р Ярослав Чума. Помагали в бібліотеці абсольвенти Роман Литвин, Омелян Гадзевич, Володимир Харина і Маріян Войновський, Фреквенція в науковій робітні дорівнує фреквенції в нашій найбільшій бібліотеці Наук. Т-ва ім. Шевченка.

Як дальший осяг Академії треба назвати Музей, який, під управою Д-ра Михайла Драґана, числить 1321 експонатів. Він виповняє 5 саль і великі коридорі, а своєю вартістю дорівнює іншим нашим музеям.

Адаптовано і розмальовано салі з приборами. Розмальовували артисти: Ковжун, Музикова і Гординський. Технічним співвиконавцем був Дм. Якимович.

Назовні Академія брала участь на зїздах у Велеграді, Пінську, Відні, Сольногороді, на конґресах славістів у Варшаві i византольогів у Римі та на Унійнім Зїзді у Львові.

З вдячности здвигнула Академія свому Основникові величавий памятник 5 м. висоти, долота різьбаря А. Коверка, — перший у Львові український памятник.

В 1934. р. витала Академія Апостольського Візитатора о. Івана Гудечка, який висловився дуже прихильно про нашу установу.

Безупинні старання в Римі о право надавати докторати не увінчалися успіхом лише з огляду на політичні відносини.

Цей короткий огляд кінчу словом бельгійського вченого, що назвав нашу академію „magnifique réalisation scientifique dans Orient catholique. En ces quelques années, l'Académie de Lwow s'est élevée au niveau des meilleures facultés théologiques de l' Europe". („величавою реалізацією католицької науки на Сході. В цих кількох роках Львівська Академія піднеслася на рівень найкращих теольогічних фкультетів в Европі). І дійсно. Академія здобула собі в наукових колах славу поважної наукової установи.

Зокрема хочу доповнити ще звіт за 193- рік. ректором на 4-те трьохліття іменований знов о. Д-р Йосиф Сліпий, проректором о. Д-р Т. Мишковський, деканом на Теольогічному Факультеті о. Д-р В. Лаба, на Фільос. Фак. о. Д-р М. Конрад. В Професорськім Зборі не зайшли зрештою ніякі зміни. Підготовлено дві габілітації, які будуть переведені в наступнім році. Унормовано також справу іспитів і створено комісію для східнього права.

З видавництв випечатано 30 аркушів ІІ. частини Історії Семинарії, видано XIX. том „Праць Академії" (Д-р Б. Кудрик: Огляд історії української церковної музики) і ХХ. та XXI. том (о. проф. Юліян Дзерович: Катихизи). 3 нових семинарів повстав соціольогічний, що його провадив о. Д-р М. Конрад.

Бібліотека мала прибутку 2509 томів, а музей 138 предметів.

Абсольвентів було 61, слухачів у зимовім семестрі 287, у літнім 280.

До цих сухих фактів і цифр за перше десятиліття не буду додавати ніяких пояснень.

З благословенням Високопреосвященного Митрополита і з оцим своїм дотеперішнім дорібком вступає Академія в друге десятиліття своєї праці — дай Боже ще, успішнішої, ніж дотепер.