СЛОВО ДО ПРОФЕСОРІВ І СТУДЕНТІВ З НАГОДИ ЗАКІНЧЕННЯ АКАДЕМІЧНОГО РОКУ 1976/77

При нагоді цього звіту хотів би я звернути увагу на одну дуже важну справу, яку можна б назвати — « мати власну думку», бо ми радше приймаємо некритично чужі погляди. Ще за часів Рутського, як прийшло до порозуміння з Могилою, то якась княгиня приїхала з Москви, щоби викликати непорозуміння. І, очевидно, з Москви піддавали думки противні єдности Церкви і Народу, а наші у Вильні справді думали, що так воно є. Рутський був славний муж. Він з Петром Могилою порозумілися, а то треба було великого розуму й доброї волі в тих часах дійти до таких успіхів в єдності. Св. Йосафат був правою рукою Рутського.Йому закидують, що він «парохії забирав ». Кожний парох і єпископ, коли забирають парохії некатолики, мусять старатися відібрати їх назад. Інакше, яка була б їх совість? Св. Йосафат їздив аж до Києва до Печерської Лаври, щоби розмовляти й переконувати монахів на основі наших київських літургічних книг.

ТРЕБА ДУМАТИ ПО СВОМУ! І не слухати те, що підшептують сусіди, бо їм залежить на наших незгодах. Чи то будуть москалі, чи поляки - кожний має свій інтерес. І чим більше ми сваримося, чим більше бʼємося, чим більше творимо непорозумінь — тим воно гірше!

Представте собі що б нині було, як, скажім, ціла Україна признала б була Папу, а Могила став би тоді Патріярхом?! Не хотіли! д хто не хотів?! Відповідь дайте собі самі!... Навчіться не слухати тих всіх підшептів і підоджувань, але думайте по свому! Беріть свою історію Церкви в Києві, в Галичі й тримайтеся її і не слухайте нікого! Бо всі наставлені на те, щоби вас розʼєднати! Якщо ми нині були б в єдності держалися своїх традицій — то ми були би в своїй Державі нині! Треба опамʼятання раз на все! ЯКЩО ВИ Є НАРІД, ДУМАЙТЕ ЗІ СВОГО СТАНОВИЩА! Так нині поступають поляки і всі інші.

Був в Польщі такий випадок. Поїхав Архиєп. Касаролі, щоби з правительством договоритися. Дійшли до того, що правительство представить трьох кандидатів на єпископа, а Папа з них вибере одного. Значиться, правительство предложить свого кандидата. Спочатку ніхто про це не знав. Як довідалися, всі єпископи зібралися й запротестували.А вони також католики! Зійшлися єпископи й заявили, що вони ліпше знають хто надається на кандидата на єпископа ніж правительство. І тоді приїхав до Риму кард. Вишинський, представив свого кандидата й Св. Отець його призначив. Їх є 72 єпископів і за 25 літ дні одного спротиву. А у нас?! за 25 літ — дні одної згоди!!... Якщо ми не опамʼятаємося і не будемо думати по свому — то ніколи не буде інакше і якщо ми не опамʼятаємося — то продадемо !...

От на тому я кінчу цей звіт з 14-го академічного року в УКУ. Дай Боже, щоби наступні роки принесли якнайбільше опамʼятаних осіб, щоби вони піднесли нашу культуру, мову, знання і свідомість — і тим піднесли нашу Церкву і Нарід у цілій вселенській опінії!