ЗВІТ ЗА 1970-Й 1971-Й АКАДЕМІЧНИЙ РІК УКУ В РИМІ

Давня римська приповідка «inter arma silent Musae» — на жаль, і дотепер у повній силі. Коли свистять кулі, грають гармати, бомби безпощадно вбивають стариків і дітей, та кидають найкращий і наймолодший людський дорібок, а на фронтах гине цвіт народу, то, очевидно, такі умови непригожі для умової творчости і найвищих зусиль людського духа. Вправді тут і там десь завжди скривається якийсь Архімед із своїми науковими дослідами, але його праця, серед брутальних воєнних умовин, є незвичайно важка і небезпечна. Хоч нині повоєнні часи переходять у нормальний стан, але все таки загальний і найперший інтерес людства звернений на політичні, суспільно-економічні і технічні справи, які в державному житті відбуваються на бік наукову працю, мимо того, що вона завжди остає мозком нації і найбільшим її вислідом та найпотрібнішим плодом. За останній час постало у світі багато університетів, інститутів, лабораторій, наукових установ, але їх творчість відносно не є висока, тому що найспосібніші одиниці-уми є заабсорбовані пекучими справами в державах, як, наприклад, відбудовою політичною, торговлею, совершенненням комунікації і тим подібним. Та все таки наука підноситься помалу з воєнного занепаду і застою і входить у свій нормальний біг.

Коли йдеться про наш Український Католицький Університет, то він постав, як відомо, як продовження Богословської Академії у Львові, існування і праця якої стали неможливими і недозволеними. Вона зазначилася уже відносно за короткий час, за дванадцять літ, як многоважний чинник не лише серед українських наукових установ, але загалом в усьому українському житті, а навіть знайшла признання в чужих наукових осередках. Очевидно, для Українського Католицького Університету, умовини праці далеко важчі і складніші ось тут, бо середовище діяльности, українське поселення, розкинене по цілому світі і важкий матеріальний стан та зосередження наукових сил, все це створює немалі труднощі. Все-таки наш Університет і здвигнув свій дім, і дібрав поверх 30 професорів, створив бібліотеку, архів і музей, зібрав 26 слухачів, видав ок. 70 томів праць, і хоч у малому обсязі, успів в рух ціле наукове життя. Про це свідчить книга «Український Католицький Університет ім. св. Климента Папи в першому п’ятилітті свого постання і діяльности» за перше своє п’ятиліття 1963–1968 рр. Зокрема, коли йде про останній рік 1970–71, то праця зробила навіть деякі поступи, — іменування чотирьох надзвичайних професорів, — так що загальне число досягає 30, бо трьох померло. Чинні були три факультети: теологічний, філософічний і математично-природничий. Слухачів було: 18 — звичайних, 12 — надзвичайних, разом 30.

Бібліотека, переорганізована, зросла і тому не скаталогізовані ще гори книжок, закуплених, присланих в заміну і дарованих від університетів і академій наук з Атен, Лондону, Парижу, Праги, Варшави, Кракова, Відня і багатьох інших.

Мистецький Музей перенесено до нашої давньої колегії, при площі Мадонна дей Монті 3, де він заняв 52 більших і менших кімнат, та не вміщує вже всіх експонатів. Тут на Університеті остались бібліотека, архів і природничий музей.

З публікацій за останній рік появились VIII, IX і X том «Монументів», III-IV і V том «Опера Омнія…», фундаментальний грубий твір проф. М. Соневицького «Історія грецької літератури». Крім цього, професори поміщували статті і коротші праці в «Богословії» й інших журналах.

Зокрема треба згадати ще про філософічно-правничий курс від 1–30 липня 1971 р. Викладало 10 професорів, крім мене: єпископ Володимир Маланчук, о. проф. д-р Марусин, о. д-р Муячка, проф. д-р Віда, проф. д-р Рупникій, проф. д-р Лев, проф. д-р І. Соневицький, проф. д-р Казимир, о. проф. д-р Старосольський. Звіт про даний курс був поміщений у «Вістях з Риму» чч. 12–13 (165–166) ц. р.

Було 25 слухачів. Курс пройшов з дуже великим успіхом і вдоволеленням. Професори і слухачі з Америки, Західної Европи й Австралії мали нагоду звиджувати Рим пополудні і поширювати своє образування і знання.

Як відомо вже, в Аргентині — в Буенос Айрес існує філія У.К.У. і від трьох літ діє філософічно-гуманістичний факультет, що числить там 4 надзвичайних професори і 4 помічні сили та 12 українських слухачів і 12 ословників. Вона має велике значення для українського і слов’янського поселення в Аргентині.

Можна б закінчити цей звіт, якби б не треба було згадати в діяльності У.К.У. за минулий рік одного важного моменту, а саме — Університет став прибіжищем для професорів і наукових працівників, місцями мешкали на Університеті (як Лев, Янів, Дашкевич, Муячка, Боцюрків і ін.) і працювали, використовуючи нашу й інші бібліотеки. В університетських семінарах цілий рік працювала Літургічна Комісія над перекладом церковно-слов’янських літургічних книг на українську мову.

Подумаймо на хвилину, чи це все було б можливе, якщо б не було цього будинку і можливости наукової праці? Нікому У.К.У. не став на перешкоді в Римі, чого так дуже боялись; а навпаки, Орієнтальний Інститут, Пропаганда, Григоріяна й інші разом з У.К.У. себе взаємно доповнюють. Ми безперечно стали полем праці для наших професорів і слухачів. І тому, коли ми нині не змогли пустити Університету у повний хід, то без сумніву, ми велетучимо і підготовляємо це осягнення для майбутніх поколінь.