ЗВІТ ЗА АКАДЕМІЧНИЙ РІК (1970-71) З НАГОДИ ІНАВГУРАЦІЇ АКАДЕМІЧНОГО 1971-72 РОКУ

Давня римська приповідка « inter arma silent musae» — остав, на жаль, і дотепер у повній силі. Коли свистять кулі, грають гармати, бомби безпощадно вбивають старших і дітей, та нищать найкращий і наймозольніший людський дорібок, а на фронтах гине квіт народу, то, очевидно, такі умовини непригожі для умової творчости і найвищих зусиль людського духа. Вправді тут і там десь завжди скривається якийсь Архімед із своїми науковими дослідами, але його праця, серед брутальних воєнних умовин, є незвичайно важка і небезпечна. Хоч нині повоєнні часи переходять в нормальний стан, але все таки загальний і найперший інтерес людства звернений на політичні, суспільно-економічні і технічні справи, які в державному житті відсувають на бік наукову працю, мимо того, що вона завжди остає мозком нації і найбільшим її висиленням та найпотрібнішим плодом. За останній час постало у світі багато університетів, інститутів, лябораторій, наукових установ, але їх творчість відносно не є висока, тому що найспосібніші одиниці-уми є заборовані пекучішими справами в державах, як наприклад біжучою політикою, торгівлею, усовершенням комунікації і тим подібним. Та все таки наука підноситься помалу з воєнного занепаду і застою і входить у свій нормальний біг.

Коли йдеться про наш Український Католицький Університет, то він постав, як відомо, як продовження Богословської Академії у Львові, існування і праця якої стали неможливими і недозволеними. Вона зазначилася уже відносно за короткий час, за дванадцять літ, як многоважний чинник не лише серед українських наукових установ, але загалом в усьому українському житті, а навіть знайшла признання в чужих наукових осередках. Очевидно, для Українського Католицького Університету, умовини праці далеко важчі і складніші ось тут, бо середовище діяльности, українське поселення, розкинене по цілому світі і важкий матеріяльний стан та зосередження наукових сил, все це створює немалі труднощі. Всетаки наш Університет і здвигнув свій дім, і дібрав поверх 30 професорів, створив бібліотеку, архів і музеї, зібрав 26 слухачів, видав ок. 70 томів праць, і хоч в малому обсязі, пустив у рух ціле наукове життя. Про це свідчить книга « Український Католицький Університет ім. св. Климента Папи в першому пʼятиліттю свого постання і діяльности» за перше своє пʼятиліття 1963-1968 рр. Зокрема, коли йде про останній рік 1970-71, то праця зробила навіть деякий поступ, — іменування чотирьох надзвичайних професорів, — так що загальне число досягає 30, бо трьох померло. Чинні були три факультети: теологічний, філософічний і математично-природничий. Слухачів було: 18 — звичайних, 12 — надзвичайних, разом 30.

Бібліотека, переорганізована, зросла і тому не скаталогізовані ще гори книжок, закуплених, присланих в заміну і дарованих від університетів і академій наук з Атен, Лондону, Парижу, Праги, Варшави, Кракова, Відня і багатьох інших.

Мистецький Музей перенесено до нашої давньої колеґії, при площі Мадонна дей Монті 3, де він заняв 52 більших і менших кімнат, та не вміщує уже всіх експонатів. Тут на Університеті остались бібліотека, архів і природничий музей.

З публікацій за останній рік появились VIII, IX і Х том « Монументів», II-IV і V том «Опера омнія...», Фундаментальний грубий твір проф. М. Соневицького « Історія грецької літератури ». Крім цього, професори поміщували статті і коротші праці в «Богословії» й інших журналах.

Зокрема треба згадати ще про філософічно-правничий курс від 1-30 липня 1971 р. Викладало 10 професорів, крім мене: Єпископ Володимир Маланчук, о. проф. д-р Марусин, о. д-р Музичка, проф. д-р Біда, проф. д-р Рудницький, проф. д-р Лев, проф. д-р І. Соневицький, проф. д-р Казимира, і проф. д-р Старосольський. Звіт про даний курс був поміщений у « Вістях з Риму » чч. 12-13 (165-166) ц.р.

Було 25 слухачів. Курс пройшов з дуже великим успіхом і вдоволенням. Професори і слухачі з Америки, Західної Европи й Австралії мали нагоду звиджувати Рим пополудні і поширювати своє образування і знання.

Як відомо вже, в Арґентині — в Буенос Айрес існує філія У.К.У. і від трьох літ діє філософічно-гуманістичний факультет, що числить там 4 надзвичайних професорів і 4 помічні сили та 12 українських слухачів і 12 словінських. Вона має велике значення для українського і словінського поселення в Арґентині.

Можна б закінчити цей звіт, якщо б не треба було згадати в діяльності У.К.У. за минулий рік одного важного моменту, а саме — Університет став прибіжищем для професорів і наукових працівників, які місяцями мешкали на Університеті (як Лев, Янів, Дачкевич, Музичка, Боцюрків і ін.) і працювали, використовуючи нашу й інші бібліотеки. В університетських семинарах цілий рік працювала Літургічна Комісія над перекладом церковно-словʼянських літургічних книг на українську мову.

Подумаймо на хвилину, чи це все було б можливе, якщо б не було цього будинку і можливости наукової праці? Нікому У.К.У. не став на перешкоді в Римі, чого так дуже боялись; а навпаки, Орієнтальний Інститут, Пропаґанда, Ґреґоріяна й інші разом з У.К.У. себе взаємно доповнюють. Ми безперечно стали полем праці для наших професорів і слухачів. І тому, коли ми нині не змогли пустити Університету у повний хід, то без сумніву, ми влегшуємо і підготовляємо це досягнення для майбутніх поколінь.