ЗВІТ ЩОДО ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО КАТОЛИЦЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ПРОТЯГОМ АКАДЕМІЧНОГО РОКУ 1969/70

Звіт з діяльности за минулий академічний рік був би не зовсім зрозумілий, якщо б не кинути, бодай побіжно, оком на минуле українського університету на Україні. На Великій Україні було за царських часів кілька університетів, але навчання в них було в московській мові. З прилученням Західної України до Австрійської імперії в 1773 р., зчасом відкрито утраквістичний університет польсько-український. Виклади відбувалися, деякі в польській, а деякі в українській мовах. В 1917 р. цісар Карло І рішив відділити українські катедри з утраквістичного університету і з утвореними новими катедрами створити окремий український університет. Воєнні події і розпад імперії не дозволили перевести в діло цього пляну.

Коли, після закінчення українсько-польської війни, Західня Україна була прилучена до Польщі, українські катедри зліквідовано; остався лише польський університет. Тоді українці утворили свій недержавний університет, що впродовж кількох років діяв як Тайний Український Університет. Після арештів ректора д-ра В. Щурата, професорів і студентів, університет перестав існувати. Осталися лиш студії в Духовній Семінарії, як теологічний ліцей. В 1925 р. митрополит Слуга Божий Андрей покликав мене на ректора Духовної Семінарії. Зараз треба було подумати про привернення студій на університетському рівні. Відбуваючи студійні подорожі до різних европейських країн, можна було бачити, що на Заході існують цілі університети під назвою Інститутів або Академій. Польське правління і дальше не хотіло згодитися на утворення українського університету. Тому треба було взяти популярну на Сході грецьку, платонівську назву « Академії», вже добре відому в Україні за Петра Могили, а пізніше у православному світі, де й до сьогодні існують Духовні Академії. Організацію Академії у Львові переведено на зразок західніх університетів. І так постала в 1927/28 р. Богословська Академія, що була чинною аж до 1944 р., коли то її закрили большевики, подібно як всі інші українські церковні установи. Зразу було на Богословській Академії 2 факультети, опісля 3, а при кінці 4.В 1939 р. польське правління було навіть схильне перетворити Академію в український університет. Але вибухла нова війна. Академія проіснувала ще короткий час за гітлерівської влади; з новим приходом большевиків в 1944 р. її зліквідовано.

Коли, дякуючи с.п. Папі Іванові XXII та за посередництвом американського дипломата Казенса, мене звільнено з тюрми, мені стало наглядним, що спричинену впродовж 25 літ наукову порожнечу треба було якось заповнити і, оскільки можливо, привернути давнє наукове життя. Правда, в Україні існувало в 1963 р. кільканадцять університетів та інститутів, одначе, всі вони є ведені в атеїстичному дусі. Конечним було наукове тіло, що протиставилося б тому станові. Потрібно було створити українську католицьку наукову літературу, реасумувати здобутки за попередніх 25 літ і продовжувати її далі. Щоправда, на еміґрації існував також Український Вільний Університет і Український Технічно-Господарський Інститут, давніше в Празі і Подʼєбрадах, пізніше в Мюнхені, але вони не мали теологічного факультету або катедри релігійних знань, у противагу до атеїстичного світогляду режимних високих шкіл в Україні. При тому вони мусіли боротися з великими труднощами, щоб зберегти своє загрожене існування. Крім того Український Католицький Університет поставив собі дещо ширше завдання і тому стався навіть помічним для вже існуючих високих шкіл, УВУ й УТІ.Подібно, і створені катедри українознавства при американських університетах мають обмежений специфічний засяг діяння. 3 тих причин постав в 1963 р. Український Католицький Університет як висока наукова установа церковного права, покликана до життя компетентним авторитетом Помісної Української Церкви. Виклади відбувались зразу в « Студіоні » над Альбанським озером, а коли викінчено будинок, перенесено їх ось сюди на Вія Боччеа 478. Ближчі дані про його створення і діяння за перше пятиліття подані в окремому звідомленні-праці, що появиться небаром п.н. « Перше Пʼятиліття Українського Католицького Університету ».

З оцими вступними заввагами входимо, слава Богу, вже в сьомий академічний рік, щоб продовжувати викладову, виховну і видавничу діяльність.

***

Кожний, хто ступає на посілість Українського Католицького Університету, бачить перед собою широку, кілька гектарову, площу з величавим храмом Св. Софії й університетською будівлею. Храм Св. Софії— це зображення Божої Премудрости, що виливає своє незглибиме знання назовні у світ. Кожна ангельська і людська постать є одробиною Божої Мудрости, а так само і кожна частинка живого і мертвого тіла, зображеного на стінах. Перед університетом пришелець бачить двох сфінксів, що бережуть і скривають знання: це символи всіх труднощів у здобутті науки. Над входом буде ще вирізьблена « Книга » з Апокаліпси, з написом, що висловлює християнську поставу: « Достойний ти взяти книгу і розкрити печать її » (Откр. 5,9). А на будинку приковує увагу знаменний напис « Правда і любов науки собирає в розсіянні сущих » — «Veritas et amor scientiae unit dispersos».

В минулому академічному році Український Католицький Університет найперше віддав молитовний довг вдячности своїм Покійникам.Дня 13 листопада 1969 р. в храмі Св. Софії відслужено поминальне Богослуження за усопших професорів Університету і його працівників:проф. Я. Пастернака, надзв. проф. Д.Бучинського, надзв. проф. Л. Соневицького, директора архіву о. Теофіля Горникевича, редактора та коректора університетських видань о. Івана Яцкова. В грудні того ж року відправлено також поминальне Богослуження в Св. Софії ва 29 професорів Богословської Академії, які відійшли у вічність як вірні служителі своєї Церкви й народу, серед воєнного і після воєнного лихоліття, часто віддаючи в жертву своє власне життя. « Вічна їм память! »

Внутрішнє життя Університету, на перший погляд, не виглядає таким ґрандіозним; а все ж таки у своїх перших початках Університет може запрезентуватися деякими успіхами. Ректорат знаходиться в руках Верховного Архиєпископа. Йому помагав, як віце-ректор, мітрат проф. д-р Василь Лаба. Деканом теологічного факультету обрано о. проф. Д-ра Мирослава Марусина. Професорську колегію творять 8 професорів. Деканом філософічно-гуманістичного і математично-природничого факультетів є проф. д-р Володимир Янів. Професорську колегію творять 15 професорів. Деканом правничого і соціологічного факультетів обрано проф. д-ра Миколу Чубатого. Професорську колегію творять 4 професори.В минулому році іменовано на теологічному факультеті звичайним професором о. д-ра М. Марусина; на філософічному д-ра В. Дебаляка у Буенос Айрес (Арґентина), д-ра М. Антоновича (Голяндія) і д-ра В. Брумена у Буенос Айрес (Арґентина). Помічних професорських сил є 7, отже всіх разом є 34.

В академічному році 1969/70 на УКУ в Римі слухачів було вписано:— Зимовий семестер: звичайні слухачі —12, надзвичайні — 9, разом:21. Літний семестер: звичайні слухачі — 14, надзвичайні — 13, разом:27. Філія в Буенос Айрес (Арґентина): Зимовий семестер: звичайні слухачі — 9, надзвичайні — 3, разом: 12. Літний семестер: звичайні слухачі - 10, надзвичайні — 7, разом: 17.

Від 25 травня до 5 липня відбувся на УКУ Теологічно-філософічний курс, в якому брало участь около 40 слухачів.

Виклади. Виклади відбувалися на чотирьох факультетах: теологічному, філософічно-гуманістичному, математично-природничому і на правничому. На деяких тільки в обмеженому обсязі.

Бібліотека. Бібліотека нараховує понад 15.000 томів. Дотепер зареєстровано 13.000 позицій. В минулому році прибуло 3.500 позицій. Книжки находяться в підручних шафах в читальній залі, в магазині і в трьох семінарах: біблійнім, літургічнім і гомілетичнім.

Архів. Архів нараховує вже понад 1.000 позицій. На жаль, по причині смерти директора архіву, бл. п. о. Теофіля Горникевича, праця тимчасово припинена.

Музеї. Є два відділи: археологічний і мистецтва. Управителем є нині Софія Янів. Вписано вже 1.728 позицій з усіх 5.000 предметів. 3 огляду на тісне приміщення (6 заль і коридори), музей буде перенесений на « Мадонна дей Монті, 3».

Природничим відділом музею завідує о. Вінкентій Нардіні із Згромадження св. Муріяльдо. На особливу увагу заслуговують вужі (боа); збірки мотилів, фантастичні птиці, ківі, дзюбак, канґур, металі і мінерали.

Видавнича праця. Усі видання: УКУ, УБНТ, Студитів і Верховного Архиєпископа зосереджуються в УКУ. Дотепер вийшло 65 томів. В минулому році сам Університет видав: 1) VIII-ий том « Монумента Украіне Гісторіка »; 2) ШІ-IV том « Опера Омнія »; 3) о. Є. Камінський, « Де potestate Metropolitarum Kioviensium-Haliciensium»; 4) о. Ю. Кубиній,«Історія Пряшівської Епархії»; 5) д-р Марія Тереса Карльоні, « Життя св. Йосафата » (по-італійськи).

Найвеличавішою подією в минулім академічнім році було торжественне посвячення храму Св. Софії 27-28 вересня, завершене Святішим Отцем Папою Павлом VI., при участі численних кардиналів, єпископів, духовенства і понад 5.000 вірних з усіх частей світу. Після того відбувся концерт, на якому Президент послів християнської демократії, Юлій Андреотті, у своїй промові сказав памʼятні слова: « Не було легко додати до списка, може, вже й неначе повного, римских церков, таких численних і таких багатьох стилів, — не було легко долучити до видатного числа научних і культурних установ, італійських і чужих, які знаходяться в нашому граді, щонебудь нового. Одначе, саме це сталося:Собор, присвячений Святій Софії, і прибічна будівля Українського Університету в ісході становлять дві нові появи, супроти яких, і я в це вірю,— християнський Рим, та й цілий світський Рим, може і повинен зайняти гідну поставу, з признанням і подивом! »

Останнім завершуючим словом була промова Святішого Отця: « Ми з радістю визнаємо подвижника цього чину, він бо на оцій римській землі засвідчує подвійну традицію Української Католицької Церкви:одну — релігійну, через здвигнення оцього нового храму, і другу — культурну, через заснування, ще тількищо в початковій стадії, але багато-надійного і в сучасну хвилину такого знаменного, нового Українського Католицького Університету, що особливо характеризується студіями історії і мислі України».

Накінець треба відмітити, що Український Католицький Університет, подібно, як ідея патріярхату в цілій українській Церкві, обʼєднює весь український народ на цілій кулі земській. Своїми творами він проникає в науковий і громадський, український і чужомовний, світ; між близько 1.000 різними університетами світу починається називати і УКУ. Під тими авспіціями і з попереднім дорібком вступаємо, при Божій помочі, в новий сьомий академічний рік.