ЗВІТ ЗА 1969-Й 1970-Й АКАДЕМІЧНИЙ РІК УКУ В РИМІ

Звіт з діяльности за минулий академічний рік був би не зовсім зрозумілий, якщо б не кинути, бодай побіжно, оком на минуле українського університету на Україні. На Великій Україні було за царських часів кілька університетів, але навчання в них було в московській мові. З прилученням Західної України до Австрійської імперії в 1773 р., часом відкрито утраквістичний університет польсько-український. Виклади відбувалися, деякі в польській, а деякі в українській мовах. В 1917 р. цісар Карло І рішив відділити українські кафедри з утраквістичного університету і з утвореними новими катедрами створити окремий український університет. Воєнні події і розпад імперії не дозволили перевести в діло цього пляну.

Коли, після закінчення українсько-польської війни, Західна Україна була прилучена до Польщі, українські кафедри ліквідовано; остався лише польський університет. Тоді українці утворили свій недержавний університет, що впродовж кількох років діяв як Тайний Український Університет. Після арештів ректора д-ра В. Щурата, професорів і студентів, університет перестав існувати. Остався лиш студії в Духовній Семінарії, на теологічній ділянці. В 1925 р. митрополит Слуга Божий Андрей покликав мене на ректора Духовної Семінарії. Зараз треба було подумати про привернення студій на університетському рівні. Відбуваючи студійні подорожі до різних европейських країн, можна було бачити, що на Заході існують цілі університети під назвою Інститутів або Академій. Польське правління і дальше не хотіло згодитися на утворення українського університету. Тому треба було взяти популярну на Сході грецьку, плятонівську назву «Академія», вже добре відому в Україні за Петра Могили, а пізніше у православному світі, де й досьогодні існують Духовні Академії. Організацію Академії у Львові переведено на взір західних університетів. І так постала в 1927/28 р. Богословська Академія, що була чинною аж до 1944 р., коли то її закрили большевики, подібно як всі інші українські церковні установи. Зразу було на Богословській Академії 2 факультети, опісля 3, а при кінці 4. В 1939 р. польське правління було навіть схильне перетворити Академію в український університет. Але вибухла нова війна. Академія проіснувала ще короткий час за гітлерівської влади; з новим приходом большевиків в 1944 р. її зліквідовано.

Коли, дякуючи сл. Павлі Іванові XXIII та посередництвом американського дипломата Касена, мене звільнено з тюрми, мені стало наглядним, що спричинену впродовж 25 літ наукову порожнечу треба було якось заповнити і, оскільки можливо, привернути давнє наукове життя. Правда, в Україні існувало в 1963 р. кільканадцять університетів та інститутів, одначе, всі вони були ведені в атеїстичному дусі. Конечним було наукове тіло, що протиставилося б тому станові. Потрібно було створити українську католицьку наукову літературу, реасумувати здобутки за попередніх 25 літ і продовжувати її далі. Щоправда, на еміграції існував також Український Вільний Університет і Український Технічно-Господарський Інститут, давніше в Подуєбрадах, пізніше в Мюнхені, але вони не мали теологічного факультету або катедри релігійних знань, у противагу до атеїстичного світогляду режимних високих шкіл в Україні. При тому вони мусіли боротися з великими труднощами, щоб зберегти своє загрожене існування. Крім того Український Католицький Університет поставив собі ще ширше завдання і тому ставив навіть почином для вже існуючих високих шкіл, УВУ і УТГІ. Подібно, і створені катедри українознавства при американських університетах мають обмежений специфічний засяг діяння. З тих причин постав в 1963 р. Український Католицький Університет як висока наукова установа церковного права, покликана до життя компетентним авторитетом помісної Української Церкви. Виклади відбувалися зразу в «Студіоні» над Альбанським озером, а коли викінчено будинок, перенесено їх осідки на Вія Бочеа 478. Ближчі дані про його створення і діяння за перше п’ятиліття подані в окремому звідомленні-праці, що появиться незабаром п. н. «Перше П’ятиліття Українського Католицького Університету».

З оцими вступними заувагами входимо, слава Богу, вже в сьомий академічний рік, щоб продовжувати викладову, виховну і видавничу діяльність.

***

Кожний, хто ступає на посілість Українського Католицького Університету, бачить перед собою широку, кілька гектарову площу з величавим храмом Св. Софії й університетською будівлею. Храм Св. Софії — це зображення Божої Премудрости, що виливає своє невидиме вання назовні у світ. Кожна ангельська і людська постать є одробиною Божої Мудрости, а так само і кожна частинка живого і мертвого тіла, зображеного на стінах. Перед університетом пришелець бачить двох сфінксів, що бережуть і скривають знання: це символи всіх трудівників у здобутті науки. Над входом буде ще вирізьблена «Книга» з Апокаліпси, з написом, що висловлює християнську поставу: «Достойний ти взяти книгу і розкрити печаті її» (Откр. 5,9). А на будинку приковує увагу знаменитий напис «Правда і любов науки собирає в розсіянні сущих» — «Veritas et amor scientiae unit dispersos».

В минулому академічному році Український Католицький Університет найперше віддав молитовний борг вдячности своїм Покійникам. Дня 13 листопада 1969 р. в храмі Св. Софії відслужено поминальне Богослуження за усопших професорів Університету і його працівників: проф. Я. Пастернака, надзв. проф. Д. Бучинського, надзв. проф. Л. Соневицького, директора архіву о. Теофіля Горникевича, редактора та коректора університетських видань о. Івана Яцкова. В грудні того ж року відправлено також поминальне Богослуження в Св. Софії за 29 професорів Богословської Академії, які відійшли у вічність як вірні служителі своєї Церкви і народу, серед воєнного і після воєнного лихоліття, часто віддаючи в жертву своє власне життя. «Вічна їм пам’ять!»

***

Внутрішнє життя Університету, на перший погляд, не виглядає таким ґрандіозним; а все ж таки у своїх перших початках Університет може зареєструватися деякими успіхами. Ректорат знаходиться в руках Верховного Архиєпископа. Йому помагає, як віце-ректор, митрат проф. д-р Василь Лаба. Деканом теологічного факультету обрано проф. д-ра Мирослава Марусина. Професорську колегію творять 8 професорів. Деканом філософічно-гуманістичного і математично-природничого факультетів є проф. д-р Володимир Янів. Професорську колегію творять 15 професорів. Деканом правничого і соціологічного факультетів обрано проф. д-ра Миколу Чубатого. Професорську колегію творять 4 професори. В минулому році іменовано на теологічному факультеті звичайним професором о. д-ра М. Марусина; на філософічному д-ра В. Дебальта у Буенос Айрес (Аргентина), д-ра М. Антоновича (Голляндія) і д-ра В. Брумена у Буенос Айрес (Аргентина). Помічних професорських сил є 7, отже всіх разом є 34.

В академічному році 1969/70 на УКУ в Римі слухачів було вписано:

— Зимовий семестр: звичайні слухачі — 12, надзвичайні — 9, разом: 21. Літній семестр: звичайні слухачі — 14, надзвичайні — 13, разом: 27.

Філія в Буенос Айрес (Аргентина): Зимовий семестр: звичайні слухачі — 9, надзвичайні — 3, разом: 12. Літній семестр: звичайні слухачі — 10, надзвичайні — 7, разом: 17.

Від 25 травня до 5 липня відбувався на УКУ Теологічно-філософічний курс, в якому брало участь около 40 слухачів.

Виклади. Виклади відбувалися на чотирьох факультетах: теологічному, філософічно-гуманістичному, математично-природничому і на правничому. На деяких тільки в обмеженому обсязі.

Бібліотека. Бібліотека нараховує понад 15.000 томів. Дотепер зареєстровано 13.000 позицій. В минулому році прибуло 3.500 позицій. Книжки знаходяться в підручних шафах в читальній залі, в магазині і в трьох семінарах: біблійному, літургічнім і гомілетичнім.

Архів. Архів нараховує вже понад 1.000 позицій. На жаль, по причині смерти директора архіву, бл. п. о. Теофіля Горникевича, праця тимчасово припинена.

Музей. Є два відділи: археологічний і мистецтва. Управителем є п-ні Софія Янів. Вписано вже 1.728 позицій з усіх 5.000 предметів. З огляду на тісне приміщення (6 валь і коридори), музей буде перенесений на «Madonna dei Monti», з л.

Природничим відділом музею завідує о. Винкентій Нардіні із Згромадження св. Муріяльдо. На особливу увагу заслуговують вужі (боа), збірки мотилів, фантастичні птики, їжобак, кангур, металі і мінерали.

Видавнича праця. Усі видання: УКУ, УБНТ, Студити і Верховного Архиєпископа посередуються в УКУ. Дотепер вийшло 65 томів. В минулому році сам Університет видав: 1) VIII-ий том «Монумента Українє Гісторіка»; 2) III-IV том «Опера Омнія»; 3) о. Є. Камінський, «De protestate Metropolitana Kijoviensi-Maliciensium»; 4) о. Ю. Кубій, «Історія Піряшівської Єпархії»; 5) д-р Марія Тереса Карльоні, «Життя св. Йосафата» (по-італійськи).

Найвеличнішою подією в минулім академічнім році було торжественне посвячення храму Св. Софії 27-28 вересня, завершене Святішим Отцем Павлом VI, при участі численних кардиналів, єпископів, духовенства і понад 5.000 вірних з усіх частин світу. Після того відбувся концерт, на якому Президент послів християнської демократії, Юлій Андреотті, у своїй промові сказав пам’ятні слова: «Не було легко додати до списку, може, вже й неначе повного, римських церков, таких численних і таких багатьох стилів, — не було легко долучити до видатного числа наукових і культурних установ, італійських і чужих, які знаходяться в нашому граді, щонебудь нового. Однак, саме це сталося: Собор, призначений Святій Софії, і прибічна будівля Українського Університету і всході становлять дві нові появи, супроти яких, і я в це вірю, — християнський Рим, та й цілий світський Рим, може і повинен зайняти гідну поставу, з признанням і подивом!»

Останнім завершуючим словом була промова Святішого Отця: «Ми з радістю визнаємо подвійність цього чину, він бо на одній римській землі засвідчує подвійну традицію Української Католицької Церкви: одну — релігійну, через здвигнення цього нового храму, і другу — культурну, через заснування, не тільки в початковій стадії, але багатонадійного і в сучасну хвилину такого знаменного, нового Українського Католицького Університету, що особливо характеризується студіями історії і місії України».

Накінець треба відмітити, що Український Католицький Університет, подібно, як ідея патріярхату в цілій українській Церкві, об’єднює весь український народ на цілій кулі земській. Своїми творами він проникає в науковий і громадський, український і чужомовний, світ; між близько 1.000 різними університетами світу починається називати і УКУ. Під цими авспіціями і з попереднім дорібком вступаємо, при Божій помочі, в новий сьомий академічний рік.