ЛИСТ ДО СВЯТОГО КАТЕРИНИНСЬКОГО ДЕКАНАТУ В КАНАДІ

Слава Ісусу Христу!

Ватикан, 7 жовтня 1977

Ч. 3835/77

Ваше Високопреосвященство,

Всесвітліті і Високопреподобні Отці,

Дорогі в Христі Браття і Сестри!

Божа благодать зібрала Вас вірних Ст. Кетеринського доканату, щоби молитись за нашу Помісну Українську Церкву і її Патріярха. Честь і слава Вам за це, що памʼятаєте, молитеся і працюєте для скріплення своєї Церкви на гостинній канадській землі.

Важкі й грізні часи переживає наша Церква і Нарід. В Україні безбожна влада не дає нашим братам і сестрам молитися і прославляти одним серцем і одними устами Триєдиного Бога. На поселеннях нам грозить розʼєднання, загумінковість, загибель від асиміляції й інших чужих впливів. Із острахом спостерігаємо, що поважне число нашої молоді йде до чужинців, забуваючи про своє церковне і національне обличчя. Та мимо всіх труднощів і перепон наша Помісна Українська Церква переживає великі часи могутнього зриву: ми стали апостолами і носіями Українського Християнства по всій земській кулі; ніколи як тепер наш нарід так не переживав долю своєї Церкви і її Патріярха. Помісність і Патріярхат стали провідними ідеями всього українського життя. Отож вгору піднесім серця, з нами Бог, і не лякайтеся, бо Христос — наша сила і Він побідив світ (Йо. 16,33).

До здобуття великих діл треба насамперед Божої помочі, якої без молитов і жертви не одержимо. Ми мусимо молитися і працювати так, щоби Бог поблагословив нашу Церкву і Нарід добрими і святими покликаннями, що не лякатимуться трудів і були б готові для Божої справи віддати своє життя. Вкінці кожен з нас повинен вложити свій труд, чи то на духовному, церковному, громадському чи науковому полі у розбудові нашої Патріярхії.

З великим вдоволенням відмічуємо, що Ви ці торжества святкуєте спільно і разом: Високопреосвященний Владика, Отець Декан, Отці Парохи і всі вірні. Це світлий приклад гідний до наслідування для нашого Народу серед інших поселень! Єдність Церкви і Народу — це життєва конечність для здобуття нашої цілі. Українська Церква має бути обʼєднана в однім Патріярхаті і цим самим стати сильною остоєю і могутнім чинником у життю усього Українського Народу.

Дай, Боже, щоби ці святкування зміцнили нас у тому переконанню про потребу єдности під одним проводом нашої Церкви, і щоби всі, зрозумівши своє завдання, піддержували, як морально так і матеріяльно, свою Помісну Церкву і її Патріярхію.

Благословення Господнє на Вас!

+ Йосиф

Патріярх і Кардинал