ПРОПОВІДЬ НА НОВИЙ РІК

Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.

Як учора ми благодарили Господа за проведений рік, так нині заносимо благальні молитви за новий, який відкривається перед нами. Кожного, хто б він не був, коли він з поважною застановою дивиться в майбутнє, огортає якийсь жах, якась непевність з острахом: що принесе цей новий рік, та чи переживу я його? У письменстві, в повістях і в поезіях він представляється як щось загадочного й закритого. Тому то кожний бажає собі та іншим щастя, здоровʼя і найкращих успіхів, щоб він був благословенним та приготовляв до вічного життя. Все таки, ми мусимо бути готові і на всякі труднощі й нещастя.

В Євангелію оповідається, що після народження Христа, восьмого дня найменовано дитину імʼям Ісус, Йошуа, — Той, що спасе нарід. Значить, вже в Його цілому єстві лежить велике завдання. Св. Церква ставить це перед очі, щоб дати нам надію на поміч і облегшити наші тривоги. Кожний знає, що життя не є вистелене рожами, і нікому не всміхається золота доля. Таке було життя Христа, Матері Божої, св. Йоана Христителя і всіх апостолів, які покінчили мученичою смертю. Тому й після відкуплення людства Христом, життя не є безпереривною вигодою, радістю й гойністю, але воно накладає важкі обовʼязки праці, несення хрестів і підняття трудів, бо інакше даремне воно.

Тому Св. Євангеліє оповідає про св. Йосифа — після почестей зложених трьома царями, прийшов приказ від Господа: « Встань, візьми Дитя і його Матір і втікай у Єгипет » (Мт. 2,13). І св. Йосиф встав уночі негайно, посадив на осла матір і дитя і зложив, що мав та й рушив у дорогу до Єгипту, де певно не чекав на нього відпочинок. Це переконливий приклад, щоб і ми не вичікували від Господа тільки вигод і легкого життя. Олісля, коли вернулася св. Родина до Вифлеєму, св. Йосиф не остав там, але осів у Назареті, бо міг хтось донести Архелаєві, своякові Ірода, що вернулася ця дитина, якій царі складали дари, і тому може загрожувати і його тронові. Цієї второпности треба й нам учитися від св. Йосифа на Новий Рік. Очевидно, що це коштує труду й напруження, та зате виробляє характер людини — а навпаки, розпещена дитина ніколи не буде мати сили й енергії поборювати недостачі й труднощі, тільки уляже кожній примсі й забаганці, забуваючи на вищу ціль. Хто має трохи виробленої сили і бідував у житті, той опреться спокусам. Може й вигідніше було св. Йосифові осісти у Вифлеємі, але треба було взяти під увагу інші рації — і не лякатися важкого життя. Зрештою, було вже сказано пророком, що Христос — Назорей наречеться. Там жила св. Родина зовсім незамітно. Мати Божа мусіла старатися про дитину й дім, ходити з амфорами за водою, як і інші назаритянки, бо було тільке одне джерело, яке й донині осталося. Св. Йосиф був ремісником і кожний ремісник на Сході знав кілька ремесел, він удержував цілу родину своєю важкою працею. Св. Церква ставить нам це рівнож перед очі на початку року, як зразок до наслідування.

Дальше оповідає Св. Євангеліє про щорічну прощу св. Родини до Єрусалиму, щоб віддати поклін Господеві у храмі. Вони почували себе ізраїльтянами, яких лучив храм, який був один, щоб оминути ідолопоклонство й поганство. І ми мусимо держатися одного обряду й однієї Церкви, щоб не розплистися в чужому морю. Те, що Христос залишився У храмі і дискутував із мудрецями, а Мати Божа й св. Йосиф шукали Його з болем і боязню: « Ось Твій батько і я, боліючи, шукали Тебе » — це також доказ, що посвята для Бога не буває без жертв. Ісус остався у храмі на розмові з мудрецями, хоч зробив тим велику прикрість батькам. Та й кожна дитина мусить посвятитися науці, бо без неї, серед нинішніх умовин, буде безкорисне й змарноване її життя.

Кидаючи оком на ціле Євангельське оповідання, ми бачимо, які серйозні засади голосить воно, і які вказівки воно дає на Новий Рік. Водночас їх і окрилює довірʼя до Господа Бога. Хоч Він веде нас тернистими стежками і впускав до себе тісними дверима, то все таки обіцяв перемогу.

Щоб нагляднити вказівки на Новий Рік, св. Церква ставить нам іще перед очі, крім Богочоловіка, повної ласки Матір Божу і св. Йосифа, ще звичайну людину — св. Василія, одного з-поміж тодішніх християн. Як високо він вибився як святий і вчений! Після апостола Павла він стоїть на першому місці між святими в історії перших століть християнства. Його батько був заможний урядник і міг дати синові всі потрібні для науки засоби. Він пішов до Атен. Там він пізнав св. Григорія Назіянзенського, з ним пильно ходив до школи і вчився. Знаний є їх вислів, що вони знали дорогу тільки до школи й додому. Молитва і наука — то був їх щоденний хліб. По повороті вдома усміхалася йому висока карʼєра, міг бути адвокатом і займати перші становища в державі. Але він звернувся на релігійне життя, пішов у пустині приглянутися життю пустельників. Там бачив, що вони зʼєднані і можуть чогось більшого доконати, і тому він оснував манастир, спільне життя, де почало процвітати духове життя і здобувати вплив на окруження й вірних Церкви. Велика в тому заслуга його сестри Макрини.

Так, отже, скільки то не натрудився св. Василій і скільки великого духа посвяти він не виявив! Очевидно, тим він звернув увагу єпископа, який взяв його до помочі, а по його смерті, сам Василій очолив єпархію. Широка душпастирська діяльність, провід манастирів, велика кількість наукових творів, оборона Церкви — це в головних рисах творчість і приклад, який нам ставить Церква до наслідування в Новому році. Та й кожний і кожна, примінюючи ці чесноти й засади до своїх умовин і свого звання й завдання, — нехай вдивляється в цих велетнів духа, нехай питає себе: що принесе мені новий рік? Які мої постанови? Чого я хочу доконати? Що я хочу осягнути? Кожний на своєму місці, і зайнятті, і обовʼязкові, без огляду на те, чи вони високі чи малі, чи це простий робітник чи вчений — кожний виконує конечну й безумовно потрібну працю для будови Церкви і народу!

З тими переконаннями і довірʼям до Господа Бога вступаймо відважно, со дерзновенієм, у новий рік. Амінь.