ПАСТИРСЬКЕ ПОСЛАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ІЄРАРХІЇ Ї З ПРИВОДУ СВІТЛОГО ПРАЗНИКА ХРИСТОВОГО ВОСКРЕСЕННЯ

Всесвітлішому Духовенству, Преподобному Монашеству

і Боголюбивим Вірним Мир у Господі і Архиєрейське Благословення

Христос воскрес!

«Воскресення день, просвітімся люди:

Пасха Господня, Пасла від смертй бо до жизні,

і від землі до небес Христос Бог нас перевів,

побідну пісню співаємо» (Утреня Пасхи, канон, пісня 1).

У світлий день Христового Воскресення, який наповняє серце кожного члена нашої Церкви невисказаною радістю тріюмфу Христа — Його великої перемоги над неправдою і злобою, над силами диявола, ба навіть над смертю — ми, Пастирі Ваші, під проводом нашого Первоєрарха Блаженнішого Йосифа, ділимося з Вами тією небесною радістю і вітаємо Вас усіх нашим невмирущим і радісним великоднім привітом «Христос воскрес!»

Воскресення Христа у великій славі й величі — після Його нечуваних страждань, фізичних і моральних, та після Його жахливої смерти на хресті — це найсвітліший день у житті Божого Сина в часі Його перебування на землі у людській природі, найрадісніший найбільш вирішального значення для всього людського роду, подія та найсильніша запорука й нашого майбутнього воскресення до нового, вічно щасливого життя. Бо світле Христове Воскресення — це велично-радісна подія, що нею небеса достойно веселяться і земля радується, а весь світ — видимий і невидимий — празнує, бо воскрес Христос — радощі вічні (канон, пісня 1).

Серед буревіїв у нашій історії, серед руїн наших духових, культурних, релігійно-церковних і матеріяльних надбань, що їх нищили й нищать і досі наші вороги, наша Церква не стратила ніколи своїх найвищих духових скарбів, що їх виростила на ґрунті нашої віри у Христове Воскресення і надії на майбутнє воскресення наших найвищих ідеалів, тут на землі і колись у вічності, особистих і всенародніх. Може це тому, що український Нарід мав належне розуміння Христового Воскресення як запоруки Божої слави й своєї кращої долі. І мабуть ніде в цілому християнському світі не обходили й не обходять свята Христового Воскресення так величаво й з таким глибоким розумінням, так радісно й з таким духовим багатством, як у нас в Україні, у нашій Церкві, серед нашого народу.

І не диво, що із святим зворушенням жде Церква й Нарід України на цей «празників празник і торжество торжеств». Після Великопостового говіння, після завершення покаянного подвигу й очищення душі з гріхів та прийняття Пресвятої Тайни Євхаристії — духово обновлений нарід жде у святочному настрою свята Воскресення. Безпосередньо перед Воскресенням, у Страсному тижні вірні беруть активну участь у таїнстві Того, що був жорстоко розп’ятий, що у великому болю кликав до Небесного Отця: «Чому Ти мене покинув?», що, склонивши голову, віддав свого духа, що був похований і на світанку третього дня воскрес! Увесь нарід глибоко переживає жалібну історію Христових Страстей, про які повчає його свята Церква, читаючи 12 страсних Євангелій у Живний четвер, ще кладе глибокі, повні щирої перепросьби поклони перед мертвим тілом Спасителя на плащаниці, ще проливає сльози жалю разом із Пречистою Марією над гробом Христа в часі «Єрусалимської утрені», а з ірмосів «Надгробного» уже лунає заспокійливий і повний радісної надії голос зложеного до гробу Спасителя, звернений до Пресвятої Матері: «Не ридай надо мною, Мати, бачачи мене у гробі... бо я встану, і прославлюся, і піднесу у славі — безперестанку як Бог — тих, що з вірою і любов’ю Тебе величають».

І скоро після того зникає смуток, щезає жалібний настрій, запалюються свічі у храмі і в руках вірних, роздзвонюються могутньо й радісно дзвони і формується святочний похід-процесія. Священик, поклавши з глибокою пошаною плащаницю на престіл, вертається до людей і з хрестом у руках сповіщає голосно всім словами радісної стихири, що вже «Воскресення Твоє, Христе Спасе, ангели оспівують на небесах, і нас на землі сподоби чистим серцем Тебе оспівувати і славити». Одушевлений нарід підхоплює цю воскресну стихиру-пісню в супроводі радісного гомону дзвонів і захоплених співів, урочистий похід виходить із храму, обходить його тричі, після чого священик стає перед закритими церковними дверми. Вмовкають розспівані голоси і серед урочистої тишини священик розпочинає величаву Пасхальну утреню. На його перше: «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах життя дарував» — стрясає всіма, наче електричний струм, свята дрож, і раптом із грудей всієї процесії виривається теж могутній спів «Христос воскрес із мертвих...».

«Нехай воскресне Бог, і розбіжаться вороги його, і нехай тікають від лиця його ті, що ненавидять його» та інші стихи, що їх читає священик, переплітаються із співом воскресного тропаря, по скінченні яких священик відкриває хрестом церковні двері і ціла процесія входить до яскраво освітленого храму, де продовжується пасхальна утреня.

Центральною і найкращою частиною тієї величавої утрені є т.зв. Канон Пасхи, що його написав св. Іван Дамаскин. Цей геніяльний твір, його недосяжний своєю глибиною і красою гимн на честь Христового Воскресення і неперевершена прослава воскреслого Христа-Життєдавця, Сонця правди, Переможця гріха й диявола, що відкрив нам двері До раю та дав нам «життя вічне і превелику милість». Канон Пасхи закінчується маєстатичною піснею-світилнем: «Плоттю заснув як мертвий, царю і Господи, тридневний воскрес єси, Адама воздвиг із тлі, і знищив смерть: Пасха нетління, світу спасення».

До тієї святої радости Воскресення закликає нас перш за все рідна Церква, яка своїми поучаннями і своїми пребагатими літургічно-обрядовими скарбами захоплює вірних всієї України впродовж нашого тисячолітнього християнства.

Дорогі в Христі на поселеннях! У ці світлі й радісні дні Христового Воскресення, звернімо очі до нашої Батьківщини, до нашої поневоленої України, до нашої мученицької Церкви й до наших закованих у кайдани тіла і духа братів і сестер. Там нині замовкли радісні Великодні дзвони, що колись розносили по всім усюдам радість Христового Воскресення. Там, на наших Рідних Землях, ще Велика П’ятниця з Христом зложеним до гробу, там кпини з Христа Сина Божого і з правди Його, так як це було перед двома тисячами літ під хрестом з розп’ятим Спасителем на Голгофті. Замовкла радість Христового Воскресення на землях християнської України і стогне наша Церква на жорстоких засланнях.

Тому зокрема нині вітаємо всіх, що стрічатимуть свято Христового Воскресення далеко на сибірських каторгах, чи на снігах і тундрах полярної півночі, на важких і непосилених роботах невольників. Хай там, серед тих геройських мучеників, світлий день Христового Воскресення кине в їх серця бодай промінчик радости й надії.

Тому ми, Ваші Владики, хоч так далеко від Вас, але духом з Вами, кличемо до Вас словами воскресних пісень: «Нехай воскресне Бог, і розбігнуться вороги його, і нехай тікають від лиця його ті, що ненавидять його». Ви йдете Христовим шляхом і несете свій і свого Народу хрест на Голгофту. Не падайте духом. І пам’ятайте, що після кривавої Голгофти прийшло світле й радісне Воскресення Христа. Бо не хрест є останнім словом у Його науці, а воскресення; не смерть, а життя; бо після Страсної П’ятниці приходить радісний Великдень! Хай надія на наше світле воскресення опромінить Ваш мученицький шлях і дасть Вам силу діждати його!

А Ви, Дорогі Браття і Сестри, що у вільних країнах світу остались вірними своїй Церкві і для її росту й сили працюєте над її патріярхальним достоїнством, як рівну з рівними у Вселенській Христовій Церкві — не забувайте, що не здійсните нашого патріархального й національного ідеалу так довго, поки Ви самі не воскреснете духово, поки Ви не станете «новими людьми», поки між Вами не запанує єдність, братня любов та особисті й громадські чесноти. Тому, обновлені, воскресайте до нового життя і до успішної праці для нашої Церкви й Народу. Святкуйте Христове Воскресення згідно з волею Божою та з традиціями християнської України та поставте нашу Церкву на належну їй висоту, увінчану Патріяршим діядемом.

Воскресення, це тайна віри, в яку треба вірити — то значить приймати Боже слово, Божий поклик, Божі вимоги й Божий приказ, щоб спасти свою душу; з боку кожного християнина мусить бути дана відповідь глибокого переконання про правдивість Божого домагання і Божого звернення словом і ділом до людини. Інакше хто не ввірить, буде осуджений. Треба тому шанувати Церкву й учительську владу Святішого Отця і єпископів, бо через них промовляє воскреслий Христос і вказує дорогу до спасіння.

Христос воскрес як нова людина, і дух і тіло були вповні віддані впливові другої особи Божої. Тому й св. Павло каже, що «вам треба позбутися, за вашим попереднім життям, старої людини, яку розтлівають привабливі пристрасті, а відновитись духом вашого ума й одягнутись у нову людину, створену на подобу Божу, у справедливості й у святості правди» (Еф. 4,22-24; пор.: Кол. 3,10; 2 Кор. 5,17).

І з цьогорічним святом Воскресення треба всім Вам воскреснути до нового життя після покаяння і освячення, до відновленого природного й надприродного життя в постановах і чеснотах. Та не лише воскреснути як одиниці, але й як увесь нарід, піднесений і двигнений до нових поривів і здвигів. Не кланяйтеся ворожим Христові засадам і не помагайте ворогам свого народу, але будьте вірні своїй Українській Помісній Церкві, яка змагається за належне їй місце в житті всієї України і в цілій Вселенській Христовій Церкві, і зберігайте її літургічно-обрядові скарби.

Своєю жертвенною працею помагайте собі всі об’єднані й однією думкою скуті (осягнути належне нам первинне місце між Церквами християнського світу, і вічне царство, амінь.

Благословення Господнє на Вас!

Христос воскрес — Воістину воскрес!

Дано в день Стрітення Господнього 1974 р.

при храмі Жировицької Богоматері

і свв. муч. Сергія і Вакха в Римі