ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ

Возлюбленим во Христі Високопреосвященним Владикам, Всесвітлішому і Високопреподобному Духовенству,Монахам і Монахиням — всім во Христі Братам і Сестрам

Мир і благословення!

«Дерзайте, бо я переміг світ» (Йо. 16,33). Ось цим підбадьорюючим заповітом Христос вдунув в усіх Апостолів, учеників і вірних, на всі віки, нову силу і вказав їм напрям, щоб осягнути свою головну ціль. Перед Христом стелився кривавий шлях з хрестом на Голгофту, завершений найжахливішою смертю, та все таки із славним і радісним кінцем найвеличавішої перемоги. Бо Він воскрес із мертвих і цим пресвітло завершив своє туземне життя.

Водночас ця перемога Христа є і безсумнівним запевнянням нашої остаточної перемоги на тернистому життєвому шляху. Христос не усунув терпінь і хрестів для людей на землі, але за їх несення і перенесення святочно прирік славний кінець і високу нагороду. Життєвий шлях кожної людини від дитинства до пізної старости не вистелений цвітами, але колючками! Не пощадив їх Господь нашій Церкві і нашому Народові впродовж цілої історії, зокрема в останньому столітті. Саме в цей Великий Піст з 11 на 12 квітня, напередодні Страсної Седмиці припадає 25-ліття ув’язнення нашої української католицької Єрархії на Україні і започаткування безпощадного нищення нашої Церкви. Тернистий шлях з преважким хрестом простелився перед нашою Церквою і Народом! Тисячі священиків, монахів і монахинь та вірних християн — синів і дочок нашого Народу, ісповідників і ісповідниць понесло мученицьку смерть, наповнило тюрми, пішло на вигнання і коротало свій ісповідницький вік, заливало кровю і стелило кістьми свою дорогу. Рушив і потягнувся довжезний похід страдаючого Народу до наших днів з своїми архиєреями і духовенством на чолі:

з Слугою Божим митр. Кир Андреєм,

Єп. Григорієм Хомишином, єпископом Станиславівським,

Єп. Йосафатом Коциловським, єпископом Перемиським,

Єп. Теодором Ромжею, єпископом Мукачівським,

Єп. Никитою Будкою, єпископом-помічником Львівським,

Єп. Григорієм Лакотою, єпископом-помічником Перемиським,

Єп. Іваном Лятишевським, єпископом-помічником Станиславівським,

Єп. Николаєм Чарнецьким, єпископом-адміністратором Холмським, Підляським і Волинським,

Єп. Павлом Ґойдичем, єпископом Пряшівським,

о. Петром Вергуном, Апостольським Візитатором Українців в Німеччині.

Скільки горя і страждань, але й скільки безстрашности та геройських подвигів довершив наш Народ, задивлений в Розпятого Христа! Та над тим могутнім походом, повним співчуття і подиву, лунають маєстатичні слова Христа: «Бодріться, бо я переміг світ!» Не тратьте надії, набирайте сил, бо після недовгих терпінь і хресної смерти я воскрес із мертвих раз назавжди. Яка втіха і радість огорнула тоді всіх вірних, прибитих, розчарованих та заведених у своїх надіях, коли в Єрусалимі рознеслась вістка, що Христос воскрес. І нині нам також обіцяна певна перемога, славний кінець і тріюмф! Терпіння не довгі, — але нагорода і радість вічні!

Нехай і цей нинішній пресвітлий празник Христового Воскресення піднесе Вас усіх на дусі, додасть відваги і сили та скріпить віру у нашій Церкві, бо поміч всемогуча і перемога певна. І тому нехай нині радість розпогодить зболілі і захмарені лиця кожного українця, нехай злучить разом їх пліч-о-пліч ще тісніше в дальшому життєвому поході, з грімкою і переможною піснею на устах: Христос Воскрес!

Благословення Господнє на Вас!

Дано у Квітну Неділю 1970 р.,

при храмі Св. Софії.