ЛИСТ ДЛЯ ХВОРОГО ПАПИ ІВАНА ХХІІІ
28 травня 1963 р.
Листи
XII
Ватикан, 28 травня 1963 р.
Всесвятіший Отче!
Коли звідусіль доходять сумні звістки про стан здоров’я Вашої Святості, у моїй пам’яті часто постає образ однієї української народної пісні:
«Ой горе велике на дім наш упало —
Нашого батенька недуга звалила».
У цій народній пісні розповідається про батька численної, але скромної родини, який працював у лісі — рубав дрова та очищав його від бур’янів. Уже виснажений працею, він був уражений падаючим стовбуром дерева; його приносять додому й кладуть на ліжко. Навколо нього стоять його численні маленькі діти, які, ставши навколішки, зі сльозами на очах моляться до Бога за здоров’я свого доброго батька, ще не усвідомлюючи невизначеності свого майбутнього.
Цей образ сьогодні стоїть перед нашими очима: безмежна вервечка дітей Вашої Святості, які духовно, навколішки, зібралися довкола ложа страждання Святішого Отця і зі сльозами на очах по всьому світі підносять свої гарячі молитви до Господа, благаючи про здоров’я для Вашої Святості, щоб Ісус Христос дарував благодать продовження життя, такого необхідного для їхнього вічного і земного спасіння.
І Ваша Святість впала на ложе недуги через виснажливу і велетенську працю серед густого лісу думок людства, яке заблукало у власних поглядах і боротьбах. Усунення старих і непотрібних стовбурів-упереджень виснажує сили навіть найміцніших організмів.
Молитви, які все людство підносить за здоров’я нашого Святішого Отця, виходять із глибини серця. Бо Ваша Святість за відносно короткий час змогла своєю батьківською добротою здобути довіру не лише народів Католицької Церкви, але й вірних усіх інших християнських спільнот, ба навіть усіх людей доброї волі і навіть тих, хто відкрито виступає проти Ісуса Христа і Церкви. Своєю безмежною любов’ю і батьківською добротою Ваша Святість спонукала їх до поваги і пошани до Вашої особи та до універсальних цінностей Церкви, зачарувавши їх могутнім голосом енцикліки Pacem in terris.
Увесь світ сьогодні поділений на два табори — з Богом і проти Бога. У ці важкі часи необхідний провідник, який зможе повести до перемоги над ворогами Бога і Його Церкви, а загалом — над тими, що загрожують усьому людству. У цій боротьбі передусім було необхідно зібрати разом усіх віруючих різних відділених і роз’єднаних Церков, різних нехристиянських релігій, щоб одного дня їх можна було привести до єдності зі Святим Апостольським Престолом у Римі.
Коли всі вірні і все людство занепокоєні здоров’ям Вашої Святості також і через небезпеки, що постали перед розвитком людства, то наскільки ж більше занепокоєна Церква, яка мовчить, — Церква, що перебуває під загрозою самого свого існування. Здається, що жоден інший Папа в історії не виявив стільки мудрості, розуміння і далекоглядності, як Ваша Святість. Бо для того, щоб досягти омріяної єдності всіх розділених християн, потрібні не лише великі інтелектуальні здібності, але ще більше — батьківське серце.
Тому й наші молитви є ще гарячішими, щоб Господь не зупинив на півдорозі здійснення великих і далекоглядних планів, які Ваша Святість має для майбутнього. Ми з подивом дивимося на героїчну довіру Вашої Святості до Божого Провидіння у несенні цього важкого хреста, але з тривогою бачимо, що велика частина далекоглядних планів історичного значення Святішого Отця ще не здійснена остаточно. І лише тоді, коли вони принаймні здебільшого будуть виконані — такі необхідні для спасіння сучасного людства в моральному і матеріальному вимірі — тоді, згідно з нашим синівським бажанням, Ваша Святість могла б сказати:
«Nunc dimittis servum tuum».
З цією інтенцією, духовно ставши навколішки біля ложа страждання Вашої Святості, підносимо наші гарячі молитви до стіп Ісуса Євхаристійного за здоров’я Вашої Святості (я особисто вже відправив три Святі Літургії в цьому наміренні) і надіємося, що Господь вислухає наш голос, як Він Сам пообіцяв:
«Істинно, істинно кажу вам: чого б ви не просили в Отця в Моє ім’я, Він дасть вам» (Йо. 16,23).
Благаючи про батьківське Апостольське Благословення, дозволяю собі запевнити, що з найглибшими почуттями синівської любові, відданості й послуху залишаюся
покірним сином Вашої Святості
† Йосиф Сліпий
Архиєпископ-Митрополит Львівський
Città del Vaticano, 29.V.1963
ВІДПОВІДЬ
Достойні Ексцеленців,
Я прочитав навколішки Вашого листа Папі. Це був акт любови, що зворушує і підкріплює. І в дійсності Святіший Отець одержав від нього душевну радість. Хай Бог нас вислухає.
Д. Лоріс Каповілля
