top of page

ПОСЛАННЯ З НАГОДИ ІНСТАЛЯЦІЇ МИТРОПОЛИТА МИРОСЛАВА ЛЮБАЧІВСЬКОГО

27 листопада 1979 р.
Пастирські послання
IX

Усім моїм духовним дітям — Владикам, священикам і вірним Філядельфійської Митрополії в З.С.А.

Дорогі Браття і Сестри!

Як Глава і Батько цілої Помісної Української Католицької Церкви в Україні і на поселеннях, в Америці і всіх інших країнах, звертаюсь до Вас з пастирським словом і щирим батьківським привітом: Христос посеред нас!

Зерно Христової науки, що його із своїм благословенням посіяв на українській землі св. апостол Андрей. розрослось у велике дерево вже за часів великого князя Володимира зі своєю рівнопатріяршою Київською митрополією та 11 єпархіями, яких Владики вже на початку XI століття в богоспасаємім городі Києві, матері городів руських, в торжественний спосіб поставили на Київськім престолі свого світлого ієрарха Іларіона — митрополита Київського і всієї Руси. Від тоді християнство Київської митрополії осяювало сумежні поганські простори та було міцним заборолом християнської віри і християнської культури на європейському Сході. В наступних сторіччях до Київської митрополії і до її духовного стада належали вірні і з сусідніх земель: Білорусі, Галичини, Прикарпаття та інших європейських країн. При кінці минулого століття і на початку теперішнього століття у висліді поселення її вірних в країнах нового світу в Америці і в Канаді поставали церковні громади вірних нашої Церкви, для яких перед першою світовою війною, завдяки митрополитові Андреєві, створено дві єпархії, а після останньої світової війни завершено процес ієрархічної побудови Церкви-дочки матірної Галицької митрополії створенням двох наших митрополій в Канаді і в Америці.

Помісна Українська Католицька Церква і її матірна Києво-Галицька митрополія, яка в Україні переходить важке мучеництво, радіє, що її дочки-Митрополії, єпархії, екзархії ростуть і розвиваються на поселеннях. Наші попередники, зокрема митрополит Сильвестер Сембратович і Слуга Божий митрополит Андрей робили великі зусилля, щоб нашим еміґрантам в Америці забезпечити духовну опіку і дати духовний провід. Передусім митрополит Андрей. як добрий пастир, кілька разів відвідував їх за океаном на нових поселеннях, боронив, помагав, потішав, візитував нові душпастирства. давав поради, заохоти, часто, головно в нашій церкві у Філадельфії (в 1920 році), гаряче закликав: держатись разом і зберігати традиції та завжди пам'ятати, що ми є дітьми старої Руси. Це важливий заповіт Великого Митрополита після невдачі визвольних змагань і для нас досі, бо наші поселення будуть жити і розвиватися в такім напрямі, як будуть утримувати свій духовний зв’язок зі своєю Батьківщиною, з життям українського народу, з його минулим, з традицією і духовною спадщиною.

Піонери українських поселень старались вдержувати ті зв’язки, деколи навіть посилали своїх дітей в Україну на виховання до рідних шкіл, до своїх Духовних Семінарій. Ці. що остались при рідній Церкві і зберегли свою національну ідентичність, давали велику матеріальну поміч після першої світової війни для вдів і сиріт в Галичині, а водночас будували свої церкви і розвивали своє церковне життя під проводом своїх душпастирів. Ці досягнення ми мали щастя оглядати і подивля кілька разів під час наших візитацій.

ІІ-й Ватиканський Собор постановив відновити і закріпити ці зв’язки між Матірною Церквою і її вітками по світі для всіх східних обрядів: «Денебудь буде поставлений ієрарх якогось обряду поза межами патріаршої території, він, по приписам права, остається приєднаний до ієрархії патріархату» (Декрет про Східні Католицькі Церкви, ч. 7). В нашім випадку це потверджене також побожністю нашого народу, бо куди не несла його доля, за ним ішла його Церква, чи ще краще сказати б, він ніс зі собою в серці свою Церкву! Не розлучався з нею. бо він бачив у ній образ одного містичного тіла, в якому відтятий член гине, а коли терпить один член, то терпить ціле тіло, як один член у славі, радіють з ним усі члени (І Кор. 12.26).

До таких найстарших віток нашої Помісної Церкви належить і Філадельфійська Митрополія основана в 1958 році, але життям своїм вона існує вже майже сто літ. коли появились в Америці перші наші поселенці, які так відчували свій зв’язок із своєю Церквою Матір’ю, що вже при кінці ХІХ-го століття домагались створення в Галичині рідного патріархату, щоб мати над собою рідну власть. яка лучила б їх з рідною Церквою і Батьківщиною та боронила їх від асиміляційних плянів латинських ієрархів.

І ось ця Митрополія одержує четвертого з ряду митрополита в особі Впреосв. Кир Мирослава Любачівського. Не можемо взяти участи в цій історичні події в житті Філадельфійської Митрополії. Та неприявні тілом, але приявні духом (І Кор. 5.3). Нехай благословення Боже спливає на нашу Митрополію в З.С.А., на її Митрополита, духовенство, монашество і побожних мирян та нехай цей день буде пригадкою про те, що на світі є одна Помісна Українська Католицька Церква, де б її діти не находились, що е одна у ній віра, один провід, один дух, одне бажання сдности в Христі. Нехай ця хвилина буде благодатним Христовим подихом, щоб ми зрозуміли наші відповідальності перед Богом і наші завдання на майбутнє супроти нашої Церкви і Народу.

Благословення Господнє на Вас!

+ Йосиф Патріарх і Кардинал

Дано в Римі при патріяршому Соборі Святої Софії в день св. апостола Филипа 14-27 листопада 1979 р.

герб Йосиф Сліпий

ПАТРІАРХ ЙОСИФ СЛІПИЙ

Сайт створений виключно для поширення спадщини Йосифа Сліпого.

Він не має комерційної мети та не спрямований на отримання прибутку.

bottom of page