ПОСЛАННЯ НА ВЕЛИКИЙ ПІСТ

Дорогий Брате!

Вашого листа і гроші отримав і велике Спасибі Вам за те. Я відправив 6 Служб Божих в вашому наміренні. На майбутнє, прохаю не присилайте, бо мені прикро. Ви там самі вбогі і в біді, може в більшій потребі ніж я. Є[пископ] Чар[нецький] так як Вп. Єлак [Єпископ Лакота] помер 1949 на Ворк[уті], а що з Клим[ом Шептицьким], невідомо ще. Тим часом ми в Великому Пості. Лине наша гаряча молитва до Бога, щоби цьогорічні 40 днів усильного умертвіння душі і тіла постом, милостинею і молитвою, не проминули для Вас. Дор. [огі] незамітно і безслідно, але щоби стали благодатним чинником відновлення духа, освячення і надприродного відродження. Водночас, щоби і Великодня Пасха витиснула у Вашій свідомості і Вашому переконанні найвиразнішу печать побіди і тріюмфу над смертю, гріхом і всяким злом та скріпила Вашу непохитну віру в непереможність Христа над всі ми ворогами. Шукаючи за засобами до осягнення і заспокоєння нашого невтихаючого бажання, ми спинюємося на одному моменті, який під цю пору видвигає Церква, а саме на гадці про Страшний Суд.

Напередодні Вел[икого] Посту на св. Літургії голоситься Євангеліє про другий прихід Христа і Останній Суд. Тим св. Церква ставить перед очі найпереконливійший доказ на потребу застанови всіх вірних, зокрема всіх, навіть найбільше легкодушних грішників, над своїм, часто о плакання гідним, душевним станом, на потребу передвеликодної сповіди і Св. Причастя. В такий спосіб Вона хоче належно, достойно і свято приготовити всіх до святкування Празника празників, до Торжества торжеств, до Великодня і Христової Пасхи, «двері райскія нам отверзающа». Зокрема в нинішний час. коли глядимо «на мерзость і запустінніє» (Мт 24,15) душ, про яке за прор. Даниїлом, говорить Христос, на намножене беззаконство і остиглу любов багатьох (Мт 24,12). образ Страшного Суду, мимоволі виринає в нашій уяві в цілій і повній своїй ґрандіозності і грозі.

Страшний Суд. який величавий, могутній, але грізний, до глибин душі потрясаючий вид! На його згадку мимоволі здрігається кожна людина, навіть найбільше байдужний проступник. Другий прихід Христа в славі і грозі, це наймаєстатичніша подія якої не бачила наша земля впродовж усього свого існування! Колись, при кінці світа, так предсказав Спаситель. погаснуть звізди. місяць і сонце а наша земля перестане існувати як така. Коли це станеться Христос не обявив. але надіятись праведним і побоюватись грішним, казав Він. треба завжди і завжди треба бути на Нього готовим. Заголосять ангельські проймаючі труби, відчиняться гроби, душі померлих злучаться з своїми тілами і воскреснуть всі від Адама до останньої живучої дитини. Нікого не бракне, ніхто не буде полишений, ніхто не скриється. ніхто не буде помішений — всі являться. Міліярди і міліярди людей, яка безліч їх і непроглядне оком море голов. І появиться на облаках Христос в усій славі і силі, в таворській світлості, в одежі нетлінія, в окруженці Пр.[ечистої] Матері, св. Йосифа, св. Івана Хрестителя, св. Апостолів, патріярхів. пророків і всіх святих, в сослуженні всіх ангелів і тьми-тьменної небесних сил — і сяде на престолі Своєї слави. Найбуйніша уява і найвимовніші слова, не в силі цього представити, змалювати і описати. Наші старовинні ікони Страшного Суду, на зображення яких висилювався Геній українського христіянства впродовж довгих століть, хоч як вони поражаючі і своїм високим мистецтвом і незвичайною уявою і розмахом і вірною дійсністю, являються лише слабим відблеском майбутньої події.

Ангели відділять праведників на правий бік. а грішників на лівий, як овець від козлів. Тоді проголосить Христос остаточний присуд на вічне щастя в небі і на вічну загибіль в пеклі, кожному по його заслузі, видвигаючи передусім вчинки милосердій ближнім, накормлений голодного, напоєння спрагненого, одягнення нагого, прийняття в дім подорожного, відвідання недужого і ув’язненого. Не буде вже тоді жодної можливості якоїсь доповнюючої поправи і покути, ані милосердій і прощення. До праведників промовить найсправедливійший Суддя: «Прийдіть, благословенні мойого Вітця. осягніть царство приготоване вам від початку світа». А до грішників відізветься: «Ідіть від мене прокляті у вічний вогонь, приготований діяволові і його ангелам... І підуть ці на вічні муки, а праведні у вічне життя» (Мт 25.3-46).

Вправді і тепер, кожна душа по смерті людини одержує свій присуд до неба або до пекла або до чистилища і має ще можливість доповнюючої поправи і покути, відбуття часової кари, але на Страшному Суді буде тільки небо і пекло і почує свій присуд і тіло, як співучасник душі в доброму і злому. Воно буде також прославлене або уподібнене до свого грішного стану. Присуд буде остаточний і невідкличний в прияві всіх ангелів і святих і всіх грішників і діяволів на щастя і радість, або на загибіль. безграничний стид і сором перед усі ми.

Св. Церква унагляднює цю євангельську правду ширше і виразніше на Каноні Утрені і в Стихирах Мясопустної Неділі. Коли поставляться престоли і відчиняться всі книти, себто появиться на зовні Божа всевідучість. в якій найдокладніше і найвірніше записані всі вчинки і гадки, добрі і злі кожного зокрема і всіх разом, тоді заридають грішники і заскрегочуть зубами. Який стид і ганьба буде палити їх лиця. Який страх і трепет огорне їх. який одчай і розпука. Всі найскритші і нікому невідомі тайни, всі вчинки, всі думки і замисли, про які знала тільки «одна рука» вийдуть на яву як олива на воді. Неодин, що уходив на цьому світі і за чесного і праведного, шанованого і поважаного, покажеться найпідлішпм мерзавцем і нікчемником. Тоді стане явним, чому йому так добре велося, а праведні так страдали. І стане Христос судити всіх. Западе засуд непомильний, неминучий, невідхильний і невідкличний. Не поможуть ні виправдування, ні випрошування, ні хитрощі, ні краснорічиві оборони, ні заступництва, ні помочі, ні підкупи, ні слава ні приязнь. Не оборонить ні батько сина, ні мати дочки. Нелицемірний суд, шо не дивиться на гарне лице і привітливі слова, на плач, мольби і грозьби, не руководиться обманом і сваволею. Попливуть огненні ріки і унесуть з собою всіх грішників. Почуються невиносимі зойки і приклони. може і своїх найблищих. рідних і знайомих. А понад усе. який проймаючий страхом гнів Христа і обурення, перед якими хотів би скритись за всяку ціну кожний грішник. Тай щоби ніхто не сумнівався, в цю правду і не було жодної двозначності. Христос закінчує: «Небо і земля минуться, а мої слова не минуться (Мт 24.25)». Так воно Невідклично станеться чи кому це приємно, чи неприємно, чи годиться з тим, чи не годиться. На всякий випадок жодна сила перед тим Ного не оборонить.

Не зважаючи на все те. стануть опрадуватися ті, що нині так легко і байдуже допускаються гріхів убивства, розпусти, чужоложства. очернення, піянства і. що своїми вчинками зогиджують свої душі і гіршать дітей і старших. А гріхів справді більше ніж піску в морі! Може скажуть, що для христіянської праведності настали такі несприятливі часи, і що жили в таких виїмкових умовинах? Але якраз такі важкі часи, кари і нещастя повинні були примушувати їх до застанови і опамятання. Бо кожної хвилини може до них заглянути смерть і принести вічну загибіль. Тим часом навпаки, як багато легковажать собі свою вічність і допускається найстрашніших гріхів, про які аж лячно говорити. І гризнуть вони в своїх пороках що раз глибше і глибше і притуплюють і затовкають свою совість. Вони забувають, що Божі заповіди і Христова наука проголошені не тільки на пригожі, легкі і мирні часи, але на всі без виїмку, які би вони не були, Св. Іван Золотоустий завважує, що в нотатках христіянства. християнське життя і христіянська праведність були получені з іще більшими небезпеками і труднощами як коли небудь. з позбавленням майна, з вигнанням, із зненавидженням у поганському окруженні і жорстокими переслідуваннями з його боку за виповнювання християнських обовязків. так що мусіли ховатися в катакомбах. А погани становили тоді подавляючу більшість і перевагу і мали всю власть в своїх руках! Християнин, що відказувався від відступництва, від участі в поганських жертвах, грішних забавах, поганських безстидностях. підпадав вигнанню. Він мусів покидати батьківщину, тратити горожанське становище, терпіти холод і голод, переносити різні нещастя і недуги, ставати, як сказано вже мимоволі силою свого христіянства, ворогом поганського середовища, не тільки чужих людей, але густо-часто для своїх кревних і батьків. А скільки тисячів і тисячів з них було засуджені відразу на жахливі муки і смерть.

Саме Великий Піст, як сказано то час. коли з обовязку треба застановитись над собою, над своєю душею, призадуматись над своєю посмертною судьбою і вічністю. Це час. коли ще можна кликати до Бога пощади, помилуй, ослаби. остави. відпусти: День страшний помишляюще. душе моя побди. подумай, чувай і молись: Дай мені перед кінцем життя благоугодно Тоді послужити і заслужити твоє царство. Ще час уйти жахливого присуду приготуванням до покаяння повздержанням від надмірної їди, від товщів і гарячих напитків. довшою і усильнішою молитвою, щедрішими милостинями і жалем за образу Бога. Христос радо йде кожному каянникові на зустріч. Він же Бог покаяння, що прийшов на землю якраз тому, щоби дати можливість скрухи серця, візвати до покути і поправи. Якій безлічі грішників простив [він] їх провини і проступки і зробив їх великими святими! Простить і вам і освятить ваші душі. Треба лише, по належному приготуванні, в покорі склонити голову, пригнути тілесну і душевну шию, обтяжену множенством гріхів, і приступити до Нього в тайні покання. «Приближіться до Бога і Бог приблизиться до вас. очистіть руки, поправте ваші двоєдушні серця (Як. 4,8)» кличе і св. ап. Яків. Вправді неодні з привички признають свій грішний стан, але говорять це тільки устами, а не з нутра душі і з глибин серця. Вони і лише тим вдоволяються і на тому зупинюються. До Св. Тайн вони не приступають, хоч мають нераз до того легку можливість і добру нагоду. Вони забувають, що покаяння, піст, жаль за гріхи, це в першу чергу приготування до сповіди.

Як дуже бажали би ми знайти пламенні і переконливі слова опамятання, щоби промовити і до найбайдужніших і найбільше легкодушних одиниць, що відвертаються і віддалюються щораз більше і більше від Христа. А віддалюючись від Нього погибнуть (Пс. 72,27) і то Невідклично. Дійсно, скільки міліонів людей погинуло від першої світової війни і скільки з них віддало духа без розкаяння і думки на Бога, скільки згинуло і нині гине без св. Сповіди і Причастя. Скільки то байдужих на те, що смерть заглядає з кожного утла за ними і кожної хвилини скосить їх життя, як косар траву і солому на огонь. День в день без надуми і ляку, вони сунуться своїм грішним життям, що проявляється нераз на зовні аж у відразливій грубості і звірскості, все ближче і ближче пропасті і вічної пітьми. А суд справді при дверях! Великий Піст і гадка на Страшний Суд, нехай будуть остерігаючими знаками перед загибіллю і семафорами, отвираючими праву дорогу. Тоді Великий Піст осягне свою мету і виповнить в душах своє завдання.

Належно і вповні проведений час Великого Посту є не лише заздалегідь забезпеченням перед жахливим осудом на Страшному Суді, але також невідлучно злученим з тим, введенням і приготуванням до Пасхи. Тільки очищені з гріхів, освячені св. Причастієм, можуть вже силою самої відродженої і освяченої природи потверджувати слова Великодної Пісні: «Смерті празднуєм умерщвленіє. адово разрушеніє. Вчера спогребохся Тебі, Xристе, совостаю днесь воскресшему Тебі». Вони можуть йти сміло на зустріч «ісходящу Христу із гроба» і є вповні управнені з глибокого переконання, а не тільки словами, і з належною честю і славою, співати побідну пісню: «Да воскреспет Бог і да расточатся врази его, і да біжат от лица єго. ненавидящії єго». Тоді ніхто з вас не буде рівнодушним глядачем з боку, але щирим і свідомим співучасником цього Великого Празника: «Приідіте всі вірнії і поклонімся Святому Христовому воскресенію — се бо прііде крестом радость всему міру, всегда благословяще Г[оспо]да... Небеса у бо достойно да веселятся, земля же да радуєтся, да празднуєт же мір, видимий і невидимий. Христос бо воста — веселіє вічне». Господня Пасха, буде справді цим днем, в якому, «возрадуємся і возвеселимся в онь».

Тому перестаньте плакати і сумувати, всі пригноблені і прибиті, випряміть свої згорблені плечі, розясніть свої зморщені лиця, возрадуйте і возвеселіться, бо то Свято, в якому Христос обтер слезу з кожного лиця. Це свято справдішня і побіди над смертю, свято знищення гріха. Свято правдивого освободження і щастя. Свято надприродного життя. Свято-Передодень Останнього Суду, остаточної і найповнішої побіди Христа над усіми ворогами. По Його правиці стоять вже нині, готові всі вірні. Його визнавці і воїни, почути радісні слова і прийняти вінці слави. І цьої глибокої свідомості і твердого переконання в силу і непереможність Христа. оборонця угнетених і засмучених, бажаємо вам днесь Дорог.[і] Бр.[аття]. бо це основа нашої найтривкішої і вічної радості, яку приносить Христове воскресіння. Христе воскрес Благо.[датний] Оце думки, що насуваються в оцю поважну хвилину і побажання для Вас. знаю і тішуся, що Ви не перестали по Божому жити, думати і діяти.

+ Йосиф

28.3.1954