ПОСЛАННЯ ПРО СВЯЩЕНИЧІ ПОКЛИКАННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ЦЕРКВІ

Дорогі в Христі Браття і Сестри!

Прощаючись зі своїми учнями перед Вознесенням, наш Господь ще раз пригадав їм, яке велике і широке є їхнє завдання, до якого Він їх покликав: « І будете моїми свідками в Єрусалимі, у всій Юдеї та Самарії і аж до краю землі » (Діян. 1,8). Христос приніс цілому людству науку-свідчення про Отця, в Христі ми побачили Отця-Бога, Його славу, ми побачили, якими ми, люди, повинні бути нашою гідністю і досконалістю, Він приніс нам своїм словом, своїм життям і смертю з воскресенням поворот до Отця і життя вічне. Щоб все те передати всім людям по всій землі, Христос вибрав дванадцять Апостолів, які мали перед світом про те свідчити, тобто проповідувати Христові слова, говорити про Його життя і Його спасенне діло для нас. Своїми вчинками, життям і словами Апостоли були такими, як був Христос, післаний Отцем, слухаючи його слів: « Тож будьте, як Отець ваш небесний досконалий » (Мат. 5,48), і « Як мене послав Отець, так я посилаю вас » (Ів. 20,21):

Апостоли своє свідчення передали своїм наслідникам-єпископам і їхнім співробітникам — священикам, і в той спосіб Христове слово, сам Христос, живе у своїй Церкві по сьогоднішній день. Священичий чин, злучений у підпорядкованому змислі єпископському-апостольському, має на меті саме те Христове свідчення і воно відбувається при помочі навчання-проповідування, освячування Христовими Таїнствами, зокрема повторенням Його Безкровної Жертви - Голготи і ведення душ до

Отця.

Велике це і святе діло бути Христовим свідком, учнем і священиком. Працею священиків Христос веде людство і народи до спасення, живе в світі як світло для світа, провадить людство і народи по історичних дорогах одним певним шляхом. Та сам Христос сказав, що люди часто більше люблять темряву, чим світло (Ів. 3,19) і йдуть своїми дорогами. В таких часах історії, звичайно, буває брак священиків, бо ті, яких Христос кличе до своєї праці, відмовляються, або подобається їм більше життя в світі, життя для марнот світа, ніж життя для других, для свого народу, для Христа і блаженної вічности. Ми це звемо словом « брак священичих покликань», а сам Христос із журбою казав: «Жнива великі, та робітників мало» (Мт. 9,38).

На жаль, такий час і такий брак священичих покликань ми як нарід переживаємо. Колись, коли наш нарід переживав лихоліття, занепад, темноту, неволю, Бог посилав нам багато священиків, між ними ревних, святих і жертвенних, і вони рятували наш нарід, підносили його духово, кріпили його, разом з ним роблячи панщину і кріпаччину, приносили йому освіту, і ми вставали і наново розвивалися. Сьогодні подібне щось переживаємо тут на поселеннях і в Україні. Потрібно нам священиків, потрібно духових провідників для молоді, яку здобуває собі світ різними способами і не багато є між ними таких, що могли б сказати словами нашого мислителя Сковороди — « світ мене лювив, але не зловив ».

Наш Священний Синод українських єпископів вирішив в цьому році і на майбутнє скріпити і пожвавити нашу акцію молитов і праці для збереження і збільшення духових покликань серед нашої молоді. В тій цілі окрема Синодальна Комісія, зложена з єпископів і священиків, уложила відповідний плян дії, і нам треба піти за їхніми вказівками та збільшити наші молитви і старання, щоб на нашій українській ниві Христос покликав якнайбільше робітників для своєї жатви. Таку свідому і обдуману акцію треба провести по наших родинах, парохіях, громадах, організаціях, братствах, єпархіях і екзархатах.

Молоді люди думають, чим їм бути в своїм народі, мріють про своє майбутнє. Часто вони стоять на роздоріжжі і не можуть рішитись. Серед своїх вагань і сумнівів не бачать вони Христа, якому служити - значить служити свому народові, душам, потребуючим. Це таки найшляхетніша служба, але нам треба про те молодим душам говорити, їм Христа і Його вічне слово правди показати, відкрити. Робім це з усією наполегливістю і ревністю, щоб ми за кілька років не остались без священиків, бо це був би страшний знак нашого занепаду і небезпеки духової руїни.

Кінчиться шкільний рік, і багато молодих душ стоїть із своїми сумнівами, що їм вибрати, з чим ступити в життя, для чого жити і працювати. Поставмо перед ними Божественну Особу нашого Спасителя і Господа і скажім тим молодим душам словами Марти: « Прийшов Учитель і тебе кличе » (Ів. 11,28).

Наш Господь — милосердний і благий бачить наші потреби і вислухає наших молитов та поблагословить нашу працю над збільшенням священичих покликань в нашім народі.

« Господи, Господи, призри с небесе і виждь, і посіти виноград сей і соверши ї, єгоже насади десница твоя, Господи, буди рука твоя на сина чоловіческа, єгоже укріпил єси себі».

Благословення Господнє на Вас!

Дано в Римі

В Святий і Великий Четвер при патріяршому соборі Св. Софії