ПОСЛАННЯ ДО СТУДИТІВ З НАГОДИ ЗАСНУВАННЯ РИМСЬКОГО СТУДІОНУ

Браттям Студитського Уставу, Мир і Архиєрейське Благословення!

За благословенням Святішого Отця папи Павла VI, оснування студитського монастиря ім. св. Теодора Студита в Римі — це радісна хвилина для неба і землі, а передусім для всіх святих, яких допровадив св. Теодор до одержання невʼянучого вінця з рук Спасителя, а в останньому часі мучеників і ісповідників під проводом Слуг Божих митрополита Андрея, екзарха Леоніда Фйодорова і архимандрита Климентія. Студитська обитель постає в 1500-ліття від оснування першого монастиря

«Студіон » над Босфорським морем. Його найвизначніший ігумен св. Теодор Студит (759-826) вдунув у нього свого Божого духа, надав йому стислі правила, Типікон, якими обновив монаше життя на Сході. Творчість св. Теодора Студита ціхують глибоке почитання Пресвятої Євхаристії, послух для Апостольського Престолу в єдності Церкви та строга монаша дисципліна, оперта на високій духовості, добродійності і любові ближнього. З нашою Церквою він звʼязаний своїм життям і своєю діяльністю та відважною обороною святих ікон, радячи всім переслідуваним і загрожуваним від іконоборства, спасатися на Україну. Він і найвизначніший духовний син св. Василія Великого!

В заложеному митр. Іларіоном і св. Антонієм печерському монастирі, св. Теодосій ігумен впровадив Типікон св. Теодора Студита в Печерській лаврі і завдяки цьому Печерський монастир здобув собі величезне значення і вплив на всій Русі під оглядом духовним, науковим, церковним, а навіть і державним. Серед важких політичних умовиш занепадало церковне життя, а з ним і чернече. Слуга Божий митр. Андрей і перший архимандрит відновлених Студитів, відновив Студитський Устав на Західній Україні. Студитські монастирі розпочали були перед війною свою благородну діяльність у Скнилові, Уневі, у Львові, Дорі, Зарваниці і в інших монастирях. Їх значення, вплив і пошану піднесли Ісповідники віри Леонід Фйодоров, перший екзарх православної католицької Росії, та другий, іменований нами, архимандрит Климентій, рідний брат митр. Андрея. Воєнна хуртовина збурила наше квітуче церковне життя, а з ним і студитські монастирі. За благословенням і поміччю, як уже згадано, папи Павла VI, постає в Римі цей студитський осередок, щоб на руїнах і запустінні розпочати нове життя Студитів, ба щобільше, щоб тут у серці Католицької Церкви цей монастир став осередком чернечого життя Студитів і рушійною силою відбудови своїх монастирів по всім усюдам та бути для них повсякчасною остоєю.

Завданням як усіх студитських монастирів так і римського Студіону, є найперше плекати духовне життя і святість ченців та стреміти до досконалости молитвою, дбайливими літургійними відправами, засобами освячення, святими роздумуваннями, покутою і умертвленням душі і тіла та бути прикладом і зразком для всіх інших обителей. Кожний духовний і світський, хто звертає до цього боговійного середовища своє лице, повинен знайти духовне покріплення, зміцнення своїх духовних і тілесних сил в осягненні найвищої своєї мети, найвищої досконалости і любови Бога. При тому Студити завжди плекали в своїх монастирях літургійний устав і спів, науку, мистецтво, ремесло і рільництво, словом, усі ділянки людського знання і творчости для звеличення Бога, відповідно до того, які таланти дав їм Господь до помноження. Кожний монах Студитського Уставу повинен користуватися ними для спасення своєї душі, для осягнення найвищої святости, для прославлення Христа, для збудовання Його Церкви і своїх монастирів, які є для нього безпосереднім дороговказом у житті, у боротьбі з його противностями і спокусами. Студити покликані ось тут Господом Богом через Апостольський Престіл, щоб бути опорою для своїх Братів Студитів у всьому світі, а передусім на словʼянському Сході. Перед Студитами розлога, безкрая нива праці над зʼєдиненням Церкви, відновленням і відтворенням світлої традиції Сходу.

Студити мають зокрема вложений на себе обовʼязок у заповіті покійного о. Кирила Королевського, великого приятеля митр. Андрея, екзарха Леоніда і екзарха архимандрита Климентія, піддержувати унійні змагання на Сході, і затягнений довг супроти Українського Католицького Університету, на основі якого вони мають помагати по силам його науковим починам (починанням), бо вони тим самим будуть підносити і свій аскетичний і інтелектуальний рівень. Студити також доложать усіх старань молитвою і працею причинитися до прослави своїх Слуг Божих митр. Андрея, екзарха Леоніда і архимандрита Климентія, щоб розпочаті заходи проголошення їх блаженними і святими увінчалися якнайскорше успіхом і були піднесені вже тут на землі до престольного почитання.

Всі Брати Студити є рівні у своєму монастирі і всі вони, виповняючи свої обовʼязки, є високо заслужні перед Богом і своєю обителлю, бо всі виконують однаково вартісні діла для свого освячення і осягнення вічного щастя. Ніхто нехай не глядить скоса на іншого Брата, менше спосібного і менше впадаючого в око на зовні, бо « Господь глядить на серце (пор. Яків 2,9; 1 Сам. 16,7; Наслідування Христа І, гл. 6).

Входячи в римську, найчисленнішу громаду світу, Студити не є якимсь злишнім додатком, бо і нині мимо тисячлітньої праці остають у силі слова Христа: « Жнива великі (доспілі), а робітників мало » (Лк. 10,2). Може, під цю пору, порадно було б починати свою скромну працю іконописею, занедбаною і забороненою на Сході, а яку так цінив св. Теодор Студит. Показуючи Римові і всьому світові велич нашої ікони, її боговійність, її небесний передсмак, Студити знайдуть певний шлях до їх сердець і здобудуть собі давню пошану та любов. Вправді небагато Студитів найшлося на скитальщині, бо всі майже остали в своїх монастирях до останньої хвилини, але Христос сказав: « не бійся, маленьке стадо, бо Вашому Отцеві вподобалося дати вам Царство » (Лк. 12,32). Перед Вами, Брати, найкраща і найширша програма церковної праці, найвища ідеологія, найпочитніше завдання, безмежні простори апостольської праці! Нехай Студити починають від того, щоб були Студіоном у Римі, як колись у Константинополі, бо устрій їх не змінився, а лише найшли під цю пору найдогідніший осідок.

Благодать Господа нашего Ісуса Христа, і люби Бога і Отца, і причастіє Святаго Духа, буди со всіми вами.

Дано в день Св. Антонія Печерського,

10/23 липня 1964 р.,

в обителі св. Теодора Студита

поза Римом.