ПОСЛАННЯ ДО УКРАЇНСЬКОЇ МОЛОДІ

Дорогій в Христі Українській Молоді Мир і Благословення!

Хто лише дещо прислуховується до голосу сучасного людства, той зразу бачить, що одною з причин його найбільших занепокоєнь і гризот є судьба його молоді. Майбутнє людства загрожене зі всіх боків і всі напружують свій мозок, як забезпечити своє існування і своє завтра. І коли всі так поважно призадумуються над тим, то хіба ще більше мусить тривожитися своєю будучністю обездолений український народ. А ця журба зосереджується в першу чергу біля Вас, Дорога молоде, що маєте колись перейняти місце старших, які відходять у вічність. Та й хто з Вас також, що почав вже думати, не глядить в даль перед себе? Нині стараються про Вас батьки й опікуни та старші, а завтра треба буде вже самому дбати про хліб насущний, про своє удержання, про своє образування, щоб могти занятті в житті якесь гідне становище і чесно вести життя. Та й не тільки треба думати про себе і свій дім, але і про Церкву та Народ, які ставлять також до кожного свої домагання. Яким я буду вірним своєї Церкви і яким українським громадянином?

Тому з-зарання старайтеся зрозуміти своє завдання і звернути бачливу увагу в тому напрямі! Бо молодість в житті тільки одна. Вона найщасливіший час і найбільше обіцюючий для кожної людини! Прогайнувати її це найбільша кривда для себе самого і найбільший злочин супроти Бога, Церкви і свого Народу. Час біжить і не вертається більше, як вода в ріці. Що протрачено в молодості, дуже важко направити пізніше, навіть при найліпшій волі. В виду того треба Вам найперше дбати про своє релігійне життя, про щоденну молитву, св. Сповідь і св. Причастя, бо це найсильніша підтримка в молодості і пізніше в дальшому житті. Від безбожного молодця і дівчини важко очікувати розумного, характерного і зрівноваженого зрілого віку людини та належно розвиненої праці у всіх напрямках життя. Тому молодість цвіте, коли вона проходить в родині, в якій царює дух Божий.

Як для кожного, так і для Вас нехай просвічує приклад Христа. Він ревно сповняв всі релігійні обовязки, ходив з батьками до храму в Єрусалимі, щоб приносити жертву небесному Вітцеві: «Дитя ж росло і кріпилося духом, сповняючись премудрістю, і благодать Божа була на ньому... І зійшов з ними (з Преч. Дівою і св. Йосифом) і прийшов в Назарет; і повинувався їм... Ісус успівав премудрістю і ростом, і благодаттю в Бога і в людей» (Лук. 2,39,51,52). А який авторитетний опісля був його прилюдний виступ: «І прийшов Ісус в Назарет, де був вихований, і увійшов по своєму звичаю в день суботній у сонмище і встав, щоб читати. І дали йому книгу .пророка Ісаії, і розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано»: Дух Госнодень на мені, його ради помазав він мене, благовістити нищим послав мене, зцілити сокрушенних серцем, проповідувати полоненим визволення і сліпим прозріння, випустити на волю мучених, проповідувати літо Господнє приятне. І, згорнувши книгу, віддав слузі, і сів. І всіх у сонмищі очі були задивлені на нього. І він почав говорити до них, що — днесь збулося Писання це в вухах ваших. І всі посвідчували йому. І дивувалися словам благодаті, що виходили з уст його» (Лук. 4,16-22).

Подібний приклад для Вас дає і Преч. Діва. Свою молодість провела вона при храмі в Єрусалимі на молитві, науці Св. Письма, в служінні Богові. Її молодість радісна і свята! Це наглядно видно з розмови з ангелом Гавриїлом з нагоди благовіщений: «Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між женами. Вона ж, увидівши, стривожилась словом його і мислила, що то буде за привітання оце. І сказав їй ангел: Не бійся, Маріям, бо знайшла єси благодать у Бога. І ось зачнеш в утробі, і породиш сина, і наречеш імя йому Ісус. Він буде великий і Син Вишнього наречеться; і дасть йому Господь Бог престіл Давида, Отця його; і воцариться в домі Якова во віки, і царству його не буде кінця. Сказала ж Маріям до ангела: Як це буде, коли я мужа не знаю. І відповівши ангел, сказав їй: Дух Святий найде на тебе, і сила Вишнього отінить тебе... Сказала Маріям: Ось раба Господня, нехай буде мені по глаголу твоєму» (Лук. 1,28-38). Яка ніжність, знання віри, вразливість і второпність б’є з тих слів і яке глибоке знання Св. Письма та віддання на Божу волю і готовість співдіяти для спасення усього людства. А щоб дійти до цього. Дорога молоде, треба держатися і плекати віру, вщіплену батьками і піддержувану та розвивану Церквою. Без віри не виросте характерна людина. Треба також плекати замилування до науки, бо без неї змарновані вищі стремління людини. З нею більша користь для себе, Церкви і Народу. Неосвічена і неумна людина не може заняти вищого інтеліґентного становища і виконувати інтеліґентну працю.

По-третє, треба послуху Богові і людям. Добрий приклад притягає, заохочує до наслідування і стає опорою проти злих спокус. Читайте життєписи святих, як вони залізною волею працювали над собою. Наприклад, св. Василій і св. Григорій з Назіянсу: як студенти вони знали тільки дороги до школи і додому. А це ж були генії людства. Які золоті ради давав вел. князь Мономах своїм дітям! Життя св. Йосафата, як він з нічого — з розваленого монастиря Пресв. Тройці у Бильні — створив величезні обителі і вмів безстрашно постояти за Божу справу.

Тоді в молодості поволі дозріває покликання і замилування до якогось стану, духовного або світського, з його різними чинностями і фахами. Нині великі нарікання на брак священичих і монаших покликань. Бракує людей посвяти і замилування до духовного життя, а Церква без священиків не може сповняти свого завдання: «Жнива великі, та робітників мало» (Мт. 9,37). Звідси і журба народу за своє майбутнє. Ви, молоді, бачите приманливий світ — забави, розкіш, уживання, заспокоєння тілесних пристрастей, наживу, гроші. Не диво, що розпаношується п’янство, еротизм, розпуста, наркотизм, гуляще життя. В такій духовій атмосфері шукаєте порнографічної літератури і нею заповнюєте свій мозок, розум і уяву. А це завжди кінчиться руїною, і така людина, хлопець чи дівчина, не є спосібна до жодного вищого пориву, не то до подвигів і геройських вчинків, але навіть до звичайної буденної напружуючої праці, потрібної для народу. Вона стає тягарем для нього, як інвалід. Очевидно, відпочинок, розривна, забава є потрібні для піддержання організму, але коли те все переходить міру, тоді спричинює душевну і тілесну руїну людини. А прикладом цього є клясичний зразок користолюбного грошолюба Юди і розбавленого, розпустного Ірода й Іродіяди з її дочкою: «Тоді один з дванадцятьох, що звався Юда Іскаріотський, подався до первосвящеників і каже: що хочете мені дати, і я вам його видам. Ті відважили йому тридцять срібняків... Зрадник його дав їм знак, кажучи, кого я поцілую, той є, беріть його. І зараз приступив до Ісуса і сказав: Радуйся, Равві! і цілував його» (Мт. 26,14-16,48-49). «Ісус же сказав йому: «Юдо, поцілунком видаєш чоловічого Сина?» (Лк. 22,48). «Побачивши Юда, що видав Ісуса, що його осудили, розпаявшися, звернув тридцять срібняків архиєреям і старшим, кажучи: Згрішив я, видавши кров неповинну. Вони ж сказали: А нам що? Ти побачиш. І кинувши срібняки в святиню, відійшов і пішов та повісився. Архиєреї ж, взявши срібняки, сказали: Не годиться вложити їх у скарбону, бо то є ціна крови. І вчинивши раду, купили за них гончареве поле, на погребення чужинців. Тим то зветься то поле полем крови до цього дня» (Мт. 27,3-8). «І в ці дні став Петро посеред учеників і сказав... про Юду, який став вождем тих, що спіймали Ісуса... Придбавши, отже, собі поле за свою злочинну нагороду, він упав сторч головою і тріснув на двоє і все його нутро вилилось» (Діян. 1,15-18). На жаль, таких зрадників не бракувало і в нашій історії.

І ще про інший другий такий жахливий приклад оповідає св. Євангеліє, а саме про Ірода, Іродіяду і її дочку. «І як настав пригожий день, коли Ірод на свої уродини справляв вечерю своїм князям і тисячникам та старшим галилейським, і як увійшла дочка тієї Іродіяди і танцювала, і угодила Іродові і возлежащим з ним, сказав цар дівиці: Проси в мене, чого тільки хочеш, і дам тобі... і до пів царства мого. Вона ж, вийшовши, сказала матері своїй: Чого просити? А вона сказала: Голову Йоана Хрестителя... І зараз післав цар прибічника і звелів принести голову його. А він пішов і усікнув його в темниці. І приніс голову його на блюді і дав її дівиці, а дівиця дала її матері своїй» (Мр. 6,21-28) — голову найблагороднішого і найсвятішого тоді мужа на цілій землі.

І такі ото звірства діються не тільки на вулиці, але і в сальонах під різними видами еротизму, гедонізму, поступу і морального розкладу. Хто ж з Вас, дорогий молодче і дорога дівчино, бажав би собі такого майбутнього: відректися Христа, Церкви, свого Народу і шукати таких низьких звірських, потворних і нікчемних утіх. А вони приходять під видами різних невинних втіх та доводять до неслави й вічної загибелі, не лише між полишеними і позбавленими всякого образування і людяности, але і в сальонах, якщо людина не береже себе і не спускає з очей вічного життя. Можна мати всі дані і покликання до найвищого звання — апостольства, і змарнувати його, як Юда. Можна мати також всі удогіднення до чесного життя і зужити їх на злочин, як Іродіяда. Свій характер треба сталити, опиратися забаганкам, а передусім треба плекати духове життя молитвою, участю в Богослуженнях, в приниманні св. Тайн; приготовлятись до священства і монашого стану, інакше душа вивітрює і пустіє. Тому тільки тисяч змарнувало своє високе духовне покликання і полишило духовний і монаший стан. Завжди легше котитися вниз, ніж підноситись д’горі... При цьому не треба дуже зв’язувати своїх покликань з симпатіями і антипатіями до осіб, але в першу чергу глядіти на саму Божу справу і добро свого народу.

В останніх своїх промовах Святіший Отець папа Павло VI звертає тобі, молоде, увагу, щоб не слухати різних популярних підшептів, мовляв, релігійною людиною помітують як реакціонером, немов би релігія вже перестаріла і віджила своє, і що найвищий час звільнитися від пут цього реакціонерства. Та нині вже наглядно бачимо, до чого довів атеїзм на Україні. Бог вічно живий і ніколи не вмирає, треба радше ідею Бога відновлювати в наших душах.

Коли йдеться про фізичне виховання, скріплення, то в цьому напрямі зроблено дуже багато для Вас і є дальші старання про побільшення вакаційних осель, оснування освітніх товариств і т.п. 1 з того користайте, Дорогі, якнайбільше!

Отож, Дорога молоде, коли Ти так дбайливо у своїх молодих літах вирізьбиш свій ідеал як правдиве світло, тоді він буде просвічувати тобі ціле життя, і Твоя молодість буде завжди відживати, не тільки в споминах, але в усьому діянні, і буде справді «обновлятися юність Твоя» (Пс. 102,5).

Благословення Господнє на Вас!

Дано при храмі Св. Софії в Римі,

в празник Покрова Пресв. Богородиці 1970 р.