ПРИВІТ З НАГОДИ ВІДКРИТТЯ ФІЛІЇ УКУ В МОНТРЕАЛІ, КАНАДА

Слава Ісусу Христу!

Ч. 4228|77 Ватикан, дня 23 листопада 1977

До Філії

Українського Католицького Університету

в Монтреалю, Канада

Високоповажані Панове Професори і Дорогі Студенти!

Радіє наше серце, що на поселеннях постала нова твердиня і огнище української науки — Філія Українського Католицького Університету в Монтреалю. Наше гасло — « Істина і любов науки збирає в розсіянні сущих », яке написане золотими буквами на фронтовій стіні УКУ в Римі, поширюється по світі і збирає розсипаних наших науковців, студентів і людей доброї волі, що дорожать своїми рідними памʼятками і здобутками української культури. І УКУ вже від 15 років відограє ролю загально-українського центру освіти, плекаючи водночас у своїх студентів і в українськім народі почуття згуртованості і національної єдності,

Великий митрополит Слуга Божий Андрей, роздумуючи над прикметами українського народу, на першому місці ставить нашу любов до науки й освіти. Він писав: « Як діти, що з такою ревністю горнуться до школи й бажають учитися, так і їх батьки та старші в народі уважають науку, освіту і знання — за першу й найважнішу потребу народу. Може стан пониження чи поневолення, в якому через довгі століття находився наш клир і наш нарід, може відчута інстинктом потреба, може свідомість, що ніщо більше, ніщо ліпше не причиниться до двигнення, як знання, — є причиною, що наука й освіта є у нас усіх ідеалом, до неї горнеться наша молодь ще в літах, в яких ледве чи може мати поняття про те, що є правдиве знання. За нею тужили і тужать ці покоління, що так дуже терпіли на тому, що їм бракувало знання, що часто не знали письма; досить, що бажання знання є поміж українцями загальне ».

Велика це прикмета і дякувати треба Богові за неї і завдяки ній український народ створив та плекав високу і різнородну духову культуру, яка розвивалася і збагачувалася творчістю багатьох поколінь.

Вона є запорукою нашого рятунку. В Україні, це бажання вчитись, використовується тепер, щоб дати нашим молодим поколінням викривлену науку на методах діялектичного матеріялізму, науку без Бога і без страху Божого; на поселеннях, — рідна наука не завжди знаходить належне зрозуміння, нема належного плекання рідної мови. Ось грізні небезпеки для тієї шляхотної прикмети української вдачі. Тому такою пекучою справою для українців на чужині є творити можливості «свого навчатись і чужого не цуратись», розвинути свою рідну науку, створити рідні наукові центри, в яких наше молоде покоління пізнало б себе, свою минувшину, свою духовість, щоб ними жити і для добра рідного народу працювати. Без кадрів молодого доросту власної освіченої інтеліґенції наша нація перестала б бути новітньою нацією і не могла б бути творцем своєї кращої долі.

То ціль Українського Католицького Університету і його Філій. Для їх організації і росту не жалуємо нічого. Як би всі належно зрозуміли ту їхню вартість і завдання, скільки благословенних овочів принесли б ці Філії для нас на поселеннях!

Призиваючи щедре Боже благословення для цього нового вогнища української науки в Монтреалю, бажаємо, щоб ця Філія УКУ, сприяючи цьому великому стремлінню українських душ вчитись, розвиватись, виявила творчі сили приспаного українського генія і здібнощів українського народу.

Благословення Господнє на Вас!

+ Йосиф

Патріярх і Кардинал