ПРОМОВА У ФІЛЯДЕЛЬФІЇ
20 липня 1968 р.
Проповіді, промови
XII
Кожний хто обзнайомлений бодай дещо з історією, з вдоволенням, піднесеним духом і не утавною радістю вступає на землю Вашинґтона. Яке славне його минуле: освободження своєї землі, а так само і довга, витривала і мозольна праця в розбудові краю. Зʼєдинені Держави — нині наймогутніша держава світу з найвишим житєвим стажем. Яка честь і слава, що громадяни цієї могутньої потуги в і Українці вже майже від сто літ. На чолі їх стоїть Українська Католицька Церква. Прадідна наша Києво-Галицька Митрополія, виправляючи Українців до Зʼєдинених Держав, не переставала дбати про їх долю — духову і матеріяльну. Слуга Божий Митрополит Андрей, не лякаючись ніяких труднощів на церковнім і політичнім полі, приготовив свій проєкт до Апостольського Престолу, а цей радо згодився на оснування Єпископства, як першої одиниці в розвитку церковного життя. І, слава Богу, перший Єпископ Сотер Ортинський розпочав успішну працю, яка увінчалась оснуванням трох Єпископств, очолених Митрополитом Кир Амврозієм. Наша молитва лине днесь за благо нашої Української Католицької Церкви і Українського Народу, щоби Українці Зʼєдинених Держав оставали по вік в найтіснішім звʼязку з Матірю Україною щоби, зберігаючи всю державну лояльність аж до довгу крови і майна, славили на арені широкого світу її імʼя, на честь і славу Божу, Христової Церкви і Українського Народу і на добро потуги Вашінґтонської землі.



