ПРОМОВА ДО УКРАЇНСЬКИХ ПАЛОМНИКІВ З ВІДНЯ

Мої Дорогі!

Вітаю Вас, як дорогих гостей з недалекого Відня, що записаний в історії нашої Церкви великими буквами. Ви — українська громада Відня, члени давньої нашої парохії поза межами України в вже правнуками великих дідів наших, що в тому славному європейському місті творили теж нашу історію, боролись за права свого народу і дбали про розцвіт нашої Церкви. Одержали Ви, отже гарну і велику спадщину, яку треба Вам цінити і збагачувати Вашою працею, молитвою і любовʼю до всього рідного, українського.

Ваша парохія св. Варвари — це перша парохія нашої Церкви поза межами українських земель. Скільки історії, споминів, а навіть ціннощів повʼязаних із тією парохією. Скільки поколінь перейшло через неї серед різних історичних буревіїв. Вона так довго берегла мощів св.Посафата, що спочили тепер біля гробу св.ап. Петра тут в Римі. У Відні виховувались цілі покоління наших священиків і богословів і Відневі завдячуємо наш звʼязок із західною європейською наукою, культурою, а на церковнім полю — із пасторальною богословією. Не говорю вже про те, що було це місто наших політичних змагань на всесвітньому політичному полю і записані в ньому імена наших політичних діячів, часто навіть простих селян, що вміли на віденському політичному форумі обороняти свої права, творити свої рідні політичні пляни і дію.Все це Ви одідичили.

І ось Ви в Римі, в центрі християнського світу маєте нагоду над тим усім призадуматись, пригадати наших великих прадідів і зробити відповідні постанови. Між ними одна дуже важна: де б Ви не були, де б не найшли слідів наших попередників у світі, Ви все несете рівночасно їхню важну для їх життя злуку із своїм рідним матірним коренем, із своєю землею, із своєю Україною. Без цього звʼязку такі українські переселенці пропадали, заникали. Богу дякувати, так не сталось з нами у Відні! І знаєте в чому заслуга? У Вас плекали постійно рідне літургічне життя і дбали про красу св. Літургії. Це лучило Ваших батьків і Вас в одну українську родину в Христі. Проповжуйте цю благородну традицію.

Ви прийшли тут до Риму, щоб цей звʼязок із своєю Батьківщиною, із своїм минулим заманіфестувати, бо схотіли відвідати свого патріярха, схотіли помолитись у святософійськім соборі, що є продовженням того, що творилось у Львові, що започаткувалось близько тисяча літ тому в Києві, коли там на початку нашого християнства засяяв славою і блеском софійський Собор.

Почувайтесь, отже, як в себе вдома тут на клаптику цієї землі, що її своїм трудом набули Ви разом із своїм народом. Згадайте в своїх молитвах всіх тих, що по чужих землях трудились для добра свого народу і просіть Господа, щоб за молитвами тих великих батьків наших післав нам волю і щасливу долю.

Рим

† Йосиф Патріярх і Кардинал