ПРОМОВА З НАГОДИ РІЧНИЦІ АРХИЄРЕЙСЬКИХ СВЯЧЕНЬ

Мої Дорогі!

Ви зібрались тут, щоб разом зі мною подякувати нашому Господеві ва всі благодаті і помочі, які дав Він мені окрема від 1939 року, щоб сповнити Його велику волю. Тільки про те думайте в цій хвилині цього, як ми кажемо, ювілею. Так думав я тому сорок один років у вечер передтим, коли на мене спав відповідальний обовʼязок бути керманичем корабля нашої Церкви, що опинився на дуже бурхливих і каламутних водах історії. Взяти цю керму (це стерно) було страшно, буря була велика, а дорога до пристані цілковито невидна і далека-далека. Одне було певне: без Божої помочі ця небезпечна подорож і боротьба із смертоносними хвилями не вдасться. Треба було сказати із кріпкою вірою:«Да будет воля Твоя!» і «Господи, поможи і виведи із тієї небезпеки».

Так було 41 років тому.

Нехай цей ювілей і ці мої скромні слова будуть для Вас молодих наукою і вказівкою на майбутнє. Ви на кораблі нашої Церкви. Море ще бурхливе, пристань, виглядає, ще не близько. А Ви, мої дорогі, в тому кораблі також. Ви вже готуєтесь бути гребцями, на Вас чекають весла, може на кого з Вас і керма. Готуйтесь до цього пильно з молитвою у праці і науці. Горе тому, що хотів би в цьому кораблі бути нечинним і тільки рятувати свою власну особу. А при тім памʼятайте одне: з Богом все подолаєте і переможете!

При тім також є ще друга велика і могутня поміч. То поміч Пресвятої Богоматері. В день Її Непорочного Зачаття мені довелось взяти керму нашої Церкви. Любіть Її і почитайте її гаряче, щоб Вона була Вам постійною опікункою і покровом.

Скажу із Псалмом: Что воздам Господеві о всіх, яже воздаде мні?Поможіть мені сьогодні, завтра подякувати належно Господеві за все.Молімся також, щоб до всіх хуртовинах, які ми із нашими батьками пережили, на обрію показалась щаслива і вільна наша дорога пристань.

Дякую Вам щераз за те, що сьогодні зі мною і за мене молились!

Христос посреді нас!

Рим