ПРОМОВА З НАГОДИ 20-ЛІТТЯ УКУ

Мої Дорогі!

У моїх терпіннях і немочах сьогоднішня хвилина для мене є великою радістю і щастям. Тому двадцять років у день св. Климента Папи підписав я грамоту оснування цього Українського Католицького Університету в Римі. Мрія, намір, надія, пляни нашої Церкви і її великих Митрополитів — Руського й Андрея — стали дійсністю і наша Церква одержала свою святиню науки. Його передвісником і предтечею була Львівська Богословська Академія, над якої фундаментами й будовою я трудився, і її завершенням став цей університет, що дочекався за Божим благословенням сьогодні двадцять років життя і творчої праці.Разом тридцять літ української богословської високої школи нашої Церкви в двадцятому столітті — у Львові і в Римі.

Тремтіла моя рука, коли основував я цю святу інституцію. Родилась вона серед труднощів, перешкод, зневіри, недовірʼя і сумнівів, а працею, вірою, молитвою, жертвенним трудом багатьох і Божою поміччю і благословенням зросла вона, дала благословенний плід і поміч нашій Церкві у її благовістуванні і нелегкій долі серед сколихненого світу.

Спасибі Вам, що прийшли привітати мене в цей щасливий для мене день. Спасибі Вам, що прийшли разом зі мною подякувати Богові за все, що дав нам і создав для нас. Бережіть і розвивайте цю шляхтотну деревину, щоб стала вона біблійною плодовитою смоківницею, ливанським кедром, щоб на ньому сповнилось слово Господнє: « Я посаджу його на горі ізраїльській високій. Він пустить віття, і плід уродить, і стане пишним кедром. І житиме під ним усяке птаство, усе пернате в тіні його галуззя буде жити » (Єз. 17,23).

Нехай слова ті будуть у цій хвилині моїм благословенням для цієї обителі у двадцятьліття її існування і для Вас, що будете її берегти й розвивати на славу Божу і благо нашої Церкви й Народу.

Благословення Господнє на Вас!

Рим, УКУ