ПРОМОВА НА СВЯТОЧНОМУ КОНЦЕРТІ З НАГОДИ 40-ЛІТТЯ ЄПИСКОПСЬКИХ СВЯЧЕНЬ

Ваші Еміненції, Ексцеленції, Святочна Громадо!

Дякую Вам усім — виконавцям концерту і Вам присутнім за те, що звеличили Ви великі наші річниці. Окремо дякую за Ваші молитви, побажання, за Ваші благородні почування супроти моєї особи з нагоди 40-ліття моїх єпископських свячень. Радше дякуймо спільно милосердному і всемогучому Богові за те, що спільно із народом, щасливо і з Христом ми несли разом той важкий і відповідальний хрест, що з рамен Слуги Божого Андрея переставлений був на мої плечі. Добрий був Господь для нас. Випробував нас у терпіннях, благословив у стражланнях, помагав у горю, рятував від безнадії. А ми з радістю кажім йому:« Ми слуги непотрібні, виконали те, що повинні були зробити » (Лк. 17,10).

Дякую нашим Владикам, що прийшли звеличити наші ювілеї, але над усе, що в дусі того 1929-ого року відчули цю свою приналежність до одної, неподільної, терплячої своєі Української Церкви — Церкви мучеників і Ісповідників сьогодні! Цю свою єдність вони хотіли заманіфестувати разом і з своїм патріярхом, разом із своїми співбратами в єпископстві в Україні і спільно журбою за свою рідну Церкву.

Згадка річниць не може бути тільки настроєм хвилини. Ювілей нас вчать, про щось пригадують, про щось напоминають. Наші ювілеї говорять про важну річ: єдино в одності, згоді і любові досягається із Богом великих речей. В 1929 році те бажання одности зібрало всіх наших Владик, навіть із поселень, щоб засвідчити, що ми є одна Церква всюди і не може нас нічого ділити. Оснуванням Богословської Академії того ж року — це діло єдности думки і бажань тих, що її творили і бажали дати своїй Церкві наукову силу. Сорокліття моїх архиєрейських свячень — то акт, яким Слуга Божий Андрей хотів загрожену одність свого стада забезпечити своїм наслідником. Посвячення храму Святої Софії в Римі — це — бажання дати діяепорі символ для єдности, що збирав би всіх в розсіянню сущих. Чи не велика це наука наших ювілеїв?Йдім з тією наукою в життя, щоб в тій єдності і єдиномислії здобути при Божій помочі волю, право, і справедливість. На сторожі цієї єдности і єдномислія, повторяємо це постійно, стоятиме наш патріярхат, як обʼєднуюча сила всіх українців. З нього не можемо зректись, бо наш патріярхат — то історина наша правда, то законна наша сила основана на східному церковному праві, богословії і постановах Другого Ватиканського Собору. З тією правдою ідемо відважно вперед, пригадуючи слова Шевченка: « В своїй хаті своя правда і сила і воля ».

З тими думками вертайтесь до своїх домів, щоб працювати дальше із молитвою для здобуття своєї долі!

Спасибі Вам! Нехай Бог винагородить Вам за це тисячократно!

Благословення Господнє на Вас!

Рим

† Йосиф Патріярх і Кардинал