ПРОМОВА НА СВЯТВЕЧІР
6 січня 1979 р.
Проповіді, промови
XIV
Дорогі Гості!
Коли хочемо пізнати глибину віри якогось народу, треба поглянути як цей нарід святкує великі празники на згадку нашого спасення.Це не нове твердження чи правда, бо в богословії від давніх часів і в житті Церкви була важна засада, що « лекс оранді - лекс креденді ».Те, що висловлюємо в молитві, спосіб як молимось є висловом того, що віримо, що принимаємо від Бога, що себе нам обʼявив, як правду.
Кожне свято-празник — то згадка якоїсь події з історії нашого спасення з Божого пляну нашого рятунку вічного життя з Ним. Спосіб святкування вказує, з якою вірою принимаємо згадку такої події. Очевидно помагає нам в тому Літургія на те Церквою створена. Але Літургія вимагає участи в ній, а тая участь відповідного настрою, що його сьогодні звуть відповідю на Боже слово. Цю святочну відповідь дає нарід також своїми звичаями, якими творить цілий настрій даного Свята-празника. Ці звичаї є великим доповненням Літургії і вони свідчать про віру народу. На ці народні звичаї і їх значення у нашій вірі та в житті Церкви звертає увагу папський документ « Еванґелії нунціянді » і каже, що така народна побожність у формі звичаїв є « виявом спраги ва Богом, яку тільки простий нарід потрапить відчути ».
Коли глянемо на український нарід, і на те як він святкує християнські празники, зокрема Різдво, то треба радіти, що таким високим в цей вияв його щирої християнської віри. Погляньмо ось тут: все, що бачимо — то народній вислів згадки народження нашого Спасителя— кожна річ намагається згадати якусь подробицю Його приходу на світ у Вифлеємі для нас. Чи не гарне це? І це все відбувається в кожній українській хаті із щирістю, простотою духа, святою радістю.
Говорю це тому, щоб ми цінили ті прості звичаї, любили їх, бо вони не в якоюсь традиційною формальністю свята. Ні! Вони в молитвою, вони є літургією, і висловом нашої віри в те, що « Він задля нас людей і нашого ради спасіння війшов з небес і воплотився з Духа Святого і Марії Діви і стався чоловіком ».
Вітаю Вас усіх присутніх в тому різдвяному дусі віри в Божу доброту і Боже милосердя над нами, із цими українськими звичаями Свят-Вечора і із тією, як нарід зве її Святвечерою. Нехай Новонароджений Христос благословить Вас усіх усім добром, нехай гляне оком ласкавим на нашу землю, на Україну, і вішле їй дар пребагатий волі і самостійности, нехай благословить цю обитель св. Климента папи, щоб ми в мирі славили Його імʼя на віки!
Христос Раждається!



