ПРОМОВА ПІД ЧАС ТРИЗНИ В 30-РІЧЧЯ СМЕРТИ СЛУГИ БОЖОГО АНДРЕЯ ШЕПТИЦЬКОГО

Ваша Еміненців, Кардинале Декане,

Ваші Еміненції, Ексцеленції, Панове!

1-го листопада 1944 року Слуга Божий Митрополит Андрей Шептицький закінчив своє трудолюбиве й повне посвяти життя. Тридцять літ минуло від його святої смерти і сьогодні вшановуємо памʼять цієї річниці тризною, за нашим українським звичаєм.

Митрополит Шептицький народився 1865 р. і походив зі старого, заслуженого українського боярського роду, який спольщився. Але молодий Роман-Андрей вернувся до українського народу після одержання. докторату з правничих наук. Вступив у василіянський монастир, де розгорнув широку місійну діяльність серед простого народу, як проповідник і редактор місячника « Місіонар». Свою діяльність потім посилив як єпископ Станіславівський, митрополит Києво-Галицький та Архиєпископ Львова.

Нема одного поля діяльности — політичного (австрійського), культурного, соціологічного, харитативного, музеї, монастирі тощо — до якого він не уділявся б. Його маєстатична постать притягала кожного.

Був він заарештований царським урядом під час першої світової війни та увʼязнений у Курську, звідки пізніше звільнено його 1917 року за уряду Керенського. Він скликав Синод Російської Православної Католицької Церкви в Петербурзі, в наслідок чого заснував Російський Православний-Католицький Екзархат під проводом екзарха Леоніда Фйодорова, студитського черця.

Дальші воєнні події утруднювали його діяльність, та не зважаючи на те, він передбачав теперішній екуменічний рух через Велеградські зʼїзди, таємні подорожі в Росію і через розмови з кард. Мерсіє та англіканцями в Малін.

Сьогодні ми звеличуємо памʼять Великого Митрополита, Ісповідника віри, аристократичної крови й динамічного духа. Величаємо цього мужа молитви й глибокої мислі, якого також високо цінили православні — як піонера діялогу з нашими православними й англіканськими братами. Він був ґенієм безмежної величі й проникливости. Його покірне святе життя, його відданість, повна змагань проти противників, стали причиною беатифікаційного процесу, який уже напів завершений.

Хай Бог — через посередництво Свящ. Конґрегації для справ святих, з якої є присутні Ем. Кард. Л. Раймонді, префект, та Ем. Кард. Ж. Війо, Секретар Стану — увінчає ці зусилля піднесення Великого Митрополита Шептицького до престолів слави.