ПРОПОВІДЬ У НЕДІЛЮ ПАСХИ

Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа. Амінь. Христос воскрес!

Свята Церква веде нас як своїх дітей упродовж історії, впродовж віків, у великому поході Христа, що Його Він розпочав своїм хрестом, несучи його на Голгофту. Хто був у Святій Землі, хто брав участь у несенні хреста на хресній дорозі, той не забуде цього і тому завжди стануть перед очима Христос, що несе хрест за нас, за наші гріхи, на те, щоб нас спасти, щоб нам улучшити нашу долю. Та й нині, коли ми так дивимося, яка то велика Божа ласка, що ми тут, вигнанці, далеко від своєї землі, та все таки під серцем батька цілого світу та намісника Ісуса Христа, папи римського, проводимо ті незабутні хвилини. Без пересади можемо сказати, що літургічні відправи, які тепер відбувалися впродовж цього Страсного тижня у Святій Софії, належать до найкращих у цілому світі для українців. Бо в Україні уста закриті, а по всіх усюдах немає такого великого, задля чужомовного оточення, зрозуміння і переживання тих хвилин, яких провів Христос у Страсному тижні. Справді вони остануть для нас незабутніми та й то велика-велика ласка, що ми могли їх пережити в цьому величавому храмі, зображенні київської Софії, який віддає нам і ставить перед очі великі хвилини, які довершив своїми подіями Ісус Христос.

В нашому Пастирському посланні цілого єпископату від Синоду ми виразно підчеркнули ту радість, яка настала після тих довершених, перебутих страшних терпінь. Так як у житті поодиної людини бувають не раз дуже важкі хвилини: чи то смерть батька-матері, дітей, рідних, чи то інші нещастя, каліцтва — та все таки приходить відпруження і якась радість. Так само й у житті народу: що наш нарід упродовж віків не перебув, яких мучеництв він не довершив! — хоч його признають чи не признають — то все таки перед престолом Господнім у небі те довершене наше страдання не стратить ніколи своєї вартости й заслуги.

Тому, мої Дорогі, нинішній Великдень, так як для серця кожного з нас є піднесенням, так будьмо переконані про те, що хоч там замкнені уста, то все таки скільки там нині людей серцем молиться, і плаче, і радується, хоч не можна як слід віддати тієї чести та прославити Воскресення Христове! ВОНИ З НАМИ РАЗОМ! Великдень лучить нас, він зʼєднює нас — того не забудьмо. Єдність нашого народу й нашої Церкви у злуці з Апостольським престолом нас урятує. Вона нас не запропастить. І коли ми будемо всі разом до тіві цілі прямувати, то будьмо певні, що довершимо й зазнаємо тих свобід, навіть і тут на землі, які належаться кожному народові. Тому нехай те Воскресіння буде, так як для кожного з нас, так і для цілого нашого народу, піднесенням духа, бо все таки, як каже приповідка, по Пʼятниці страсній приходить Великдень. Великдень — це день радости, Великдень — це возвеличення того, що Христос востав після всіх страждань із мертвих. Це підносить нас на дусі і свідчить, що й ми, хоч у порох повернено, то воскреснемо з мертвих, так як Христос. Нехай нинішній день і нинішня Пасха буде завдатком того великого-великого свята всемірного воскресення всіх людей, амінь.