ПРОПОВІДЬ НА СВЯТО СВЯТОГО КЛИМЕНТА ПАПИ

В імʼя Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Наші свята всі літургічно так устійнені, що кожне видвигав якусь сторінку чи то з життя Христа, чи Пречистої Діви Марії чи з життя святого. Вони пригадують завжди повчальну подію. Нинішнє свято — свято св. Климента папи — святкуємо нині в неділю, в передодень свята, з огляду на Богослуження завтра в св. Петрі з нагоди 10-ліття Ватиканського Собору ІІ. Ми нині є в щасливому положенні, щоб радуватися нашим родинним університетським святом. Родинним тому, що св. Климент папа очолює наш Український католицький університет, слава Богу, вже 13-ий рік! Під його проводом і під його патронатом ми не тільки могли держатися в дуже важких часах, але навіть і ровинути та й показати широкому світові і наше імʼя і нашу наукову творчість. Тому то нинішнє свято для нас таке велике і ободрююче для дальшої праці.

Ми всі отут зібрані згадуємо того великого Папу, що став патроном нашого Університету в першу чергу тому, що він був папою і скінчив своє мучениче життя на Україні, в Херсонесі. Там заслав його цісар Траян тому, що в Римі він мав великий вплив, і то навіть на цісарському дворі. Багато вже славних і визначних членів цісарської родини почали приймати християнство. А це, очевидно, не подобалося цісареві, бо думав Траян, що це підкопує його імператорську власть, і тому заслав його ген далеко. Представте собі лише в думці величезну подорож з Риму ген аж на Україну на Херсонес, та й серед яких ще невигод! Не нинішніми літаками, ані поїздами чи машинами, але треба було сідати на осла чи мула й так тягнутися тижнями, заки добився пів живий до свого вигнання. Коли ми нині пригадаємо собі ще скільки то ідуть на заслання, і хоч то й залізницею, а триває місяцями. Заки приїде, каторжник такий вимучений; при різних нагодах пересідки, різні сторожі, голод, холод... Приїде на етап страшно виснажений, змучений і до рапавих дощок, як лід, прикутий. Вже крім самого вигнання, ще та фізична мука добиває людину. А тепер представте собі тодішні часи...

Він там скінчив життя тому, що то було місце заслання, далеко від Риму, не лише визначних, але навіть тих всіх розбійників і проступників, а їх було багато в поган. Він разом з ними працював і проповідував, помагав у фізичних роботах, а коли їм уже то не подобалося, вони вчепили йому якір і вкинули його до моря. Опісля наші предки витягнули його й похоронили та побудували церковцю над його гробом. В IX ст. приїхали свв. Кирило й Методій шукати його мощів і вкінці віднайшли та за дозволом тамошнього архиєпископа, що вже там був, взяли частину мощей — руку — і з собою повезли до Царгороду. Опісля пішли проповідувати до Молдавії. Та коли там постали непорозуміння мусіли вони їхати до Риму, щоб себе оборонити. Папа Адріян величаво їх вітав. Та й тут привезені мощі зложено в храмі, побудованому на місці його посілости і дому — в храмі св. Климента.

Св. Климент замітний ще й тим, що він був першим високо образованим, на тодішні часи, мужем і четвертим з черги папою. Він світлий також тим, що успокоїв коринтян, як піднесли бунт проти свого духовенства. Його послання читали так, як і послання св. Павла. Для нас він ще й нині окремо цінний і дорогий, бо його мощі забрав був Великий князь Володимир до Києва і зложив у Десятинній церкві, де він спочивав, аж поки монголи не знищили храм та помішали всі мощі святих, князів і інших людей. Головою св. Климента в нас поставляли владно на митрополитів Київських.

Коли ми так вдумуємося в історію, в те наше минуле, мусимо ще пригадати також і папу Мартина І, який 655 р. так само поніс мученичу смерть. Він був папою в Римі, скликав Лятеранський синод, що на ньому рішено, проти монотелетів, що Христос має дві волі — Божу і людську — так, як Він має повну природу чоловіка, так і природу Бога в одній особі. Тоді власне це рішено, як правду віри і осуджено монотелетів-одновольців. За те його цісар заслав рівно ж на заслання ще й тому, що він не просив затвердження від цісаря, коли був вибраний папою і боронив дві волі Христа, а сам цісар був за монотелетами. Його заслано серед страшних мук аж до Константинополя і ведено його по місті, щоб показати його неславу і вкінці, щоб повісити його. Вмираючий тоді патріярх царгородський, до якого прислав у відвідини цісар представника спитати, яке він має бажання перед своєю смертю, просив, щоб не убивати, але залишити при житті папу Мартина. І тоді він був засланий на Крим у полудневій Україні і там помер як мученик. Помер так само як свідок єдности Христової Церкви.

Тому ці дві історії і для нас тим цінні, що ті два Папи, вже силою того, що були папами, були за єдністю, і її в нас проповідували. Та єдність Церкви була в нас від самого початку, від св. Андрея, який голосив віру в нас, а відтак херсонські мученики піддержали її, а так само і папи Климент і Мартин.

Та ще одна особа тісно вʼяжеться із тими папами. Це є св. Максим Ісповідник. Він був найбільш образованою людиною в VII ст. Він помер 662 р. (після папи Мартина). Св. Максим спонукав папу Мартина, щоб скликав Лятеранський синод. На тім синоді він боронив дві волі Христа. Він виказав на Синоді таке образування і знання, що всім заімпонував. За те його разом з двома учениками мучили і заслали так само на береги Чорного моря до Лазіки. Там він також закінчив своє життя. Йому відрубали праву руку й вирвали язик і він в тих муках ще довго на тім засланні жив. Для нас він ще й тим замітний, що покійний Сл. Б. Андрей підніс думку, щоб його проголосити Учителем Церкви. Ми цю думку відновили, хоч дуже тяжко це перевести.

Це була та трійця у нас в перших віках, ще коли скити господарили. Була вже наша культура 3.000 літ перед Христом і то навіть знають по цілому світі. Коли я був на Мальті, археологи говорили, що культура на Мальті така стара, « як і Ваша».

Тому нинішнє свято св. Климента для нас цінне, бо він і та трійця піддержали церковну єдність, яка пізніше ще затіснилася і ще розвинулася за Володимира. З наїздом монголів Церква в Україні була розвалена і зачало падати церковне життя. Все ж таки за Данила і пізніше вона відживала і ставала сильною.

Дванадцять літ вже сповнилося і мимо найтяжчих умовин та найскромніших засобів, ми могли появитися перед світом і зазначити своє імʼя, свою історію і творчість нашого духа! Тому це свято нехай буде ободренням, піднесенням всіх нас, щоб разом і при помочі тієї установи ми могли дальше підноситися і науково творити. Прийде Божий час, що тим прийдемо з поміччю Украіні проти безбожництва. Амінь.

В імʼя Отця, і Сина, і Святого Духа. Амінь.