ПРОПОВІДЬ З НАГОДИ УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЩІ В ЛЮРДІ

Дорогі Браття і Сестри!

Велика радість наповняє наше серце на цій благословенній прощі до Матері Божої в Люрді, радість з приводу того, що ми могли донести сюди наші мольби і благання. Та найперше мусимо скласти подяку тутешньому Високопреосвященному Єпископові за так почесний привіт і такі великі удогіднення для наших літургічних відправ і молитов. Нехай Пречиста Діва відплатить всещедро!

Наша нинішня проща, одна з найчисленніших з усіх дотеперішніх українських прощ до Пречистої Діви в Люрді, є вже сама собою виявом і доказом нашої любови до Небесної Матері. Ми прибули сюди спонукані і приведені великим горем, прибиті недолею і терпіннями нашої Церкви й нашого народу, розсіяного по цілій землі. Ми прийшли, щоб зʼєдинено перед Матірʼю Божою, обʼявленою у цій яскині, знайти потіху й поміч.

Наша переслідувана і страждаюча Церква не може нині на рідних землях громадно і прилюдно заносити своїх молитов, тому тим гарячіші тут наші мольби й наші благання. Які зболілі й переповнені перенесеними терпіннями й стражданнями в останніх десятиліттях душі й серця нас усіх! Ще дзвенять у наших вухах стогони й голоси борців, що клали голови за волю України у чотирокутнику смерти. Залишені без усякої помочі, вони кликали серед болів і мук до рідної матері за рятунком і полегшою: Мамо, чи видиш і чуєш Ти мене?...

А ось там дальше конають ті, з яких живцем з тіла паси шкіри здирали; і вони кличуть у розпуці: Мамо, чи видиш і чуєш Ти мене?...

А там ще далі падуть від гітлерівських кулеметів і на чужих фронтах зі словами болізні на устах: Мамо, чи видиш і чуєш Ти мене ?...

Ще інші на каторжних роботах, в голоді й холоді шукають полегші у рідної матері: Мамо, чи видиш і чуєш Ти мене ?...

Там, ген далеко на півночі в Потьмі, від холоду й голоду скільки то гине на засланні, а в усіх них те саме зболіле серце і цей самий голос:Мамо, чи видиш і чуєш Ти мене ?...

А скільки то наших братів і сестер гинуло в копальнях, коли валилась стеля і засипало нещасних: Мамо, чи видиш і чуєш Ти мене і...

А хто ж перелічить сотки, тисячі й мільйони тих, що опинилися за кільчастими дротами і з тугою та жалем кликали: Я соколом злетів би до Тебе, щоб прилягти до Твого материнського серця. Мамо, чи видиш і чуєш Ти мене?...

Хто ж перелічить нині мільйони й мільйони, що страждали й гинули на полях боїв на рідних і чужих землях, в болях і муках, і тих, що мусіли покидати рідні хати, щоб спасати своє життя і шукати волі: Мамо, чи видиш і чуєш Ти мене?...

Та що ж! Рідна мати знедолена, збідніла, безпомічна, лягла в сиру могилу. Тому то ми, Пречиста, і самі струджені та обездолені, принесли ті плачі, болі, горе й біду до Тебе ось тут, бо рідна наша земська мати не в силі їм зарадити. Ти помагаєш незліченним мільйонам, що прибігають ось тут до Тебе, а відходять вислухані й оздоровлені на душі й тілі. Не відкажи і нам — найнещасливішим на землі — Твоєї могутньої помочі. Коли всяка людська рука не дописує чи відказує, то хто ж нам поможе, як не Ти, Пречиста! Владичице, Богородице, « прийми мольби рабів Твоїх і ізбави ни от всякія скорби і печалі », щоб відійшли ми потішені, скріплені й піднесені на дусі, з новими силами на нашу дальшу, важку й хресну путь життя, спосібні до дальших подвигів і геройств.

Амінь.