ПРОПОВІДЬ НА ЗАКІНЧЕННЯ IV ЛІТНЬОГО КУРСУ В УКРАЇНСЬКОМУ КАТОЛИЦЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ

Коли ми збираємося на спільні молитви тут у цьому храмі, то в моменти, коли ідея Св. Софії і всіх тих забудовань стає нам зокрема перед очима. Пригадуються нам передусім слова Соломона з книги Премудрости, слова, які загально приписуються йому, хоч вони є висловом мудрости цілого ізраїльського народу, а навіть і цілого людства: « Премудрость созда себі дом » (Прип. 9,1) — що Премудрість здвигнула собі дім — не матеріяльний, не з дерева чи з каменя, ні золота, ні срібла, але духовий, умовий храм. « ...Созда себі дом», і до нього запрошує Вона всіх та уряджує бенкет, так само духовний. Говориться там, що приготовано розпущене вино, тому що сильніші вина можуть бути шкідливі для організму; до нього додається води, і розтворене вино науки мудрости вже якраз стоїть готове для тих запрошених до храму Премудрости. Щось подібне пригадується нам і нині. Ідея високої мудрости-науки стає нам перед очима, бо ми так само прийшли отут до храму Премудрости, ми так само « алчимо й жаждимо » тієї мудрости, якої шукаємо; а вчитися мусить людина цілий свій вік — і кожний зокрема, і цілий нарід, і все людство, і ніколи нема тому кінця. Чому? — бо тут бачить вона обʼявлену Премудрість Божу, а Премудрість Божа нескінчена й незглибима. Тому й нині, коли дивитися на неї і на той найвищий акт цієї Премудрости, якою є злука людини з Христом у св. Причасті, дивимося також і на всі ті детайлі, про які дехто не раз і запитує, бо не розуміє. Коли глянете на лівий бік апсиди, то там представлений Давид і Соломон. Чому? — бо саме вони зібрали науково й умово та висловили теоретично Мудрість у своїх книгах. Ви пригадуєте собі, як Давид вказав на стару основу мудрости: « Начало премудрости: страх Господень » (Пс. 110,10). Як ти починаєш Бога боятися, тоді ти вже є мудра людина. Ти вже на найліпшій дорозі. Бо ти будеш шанувати Божі заповіді й прикази, ти будеш Господа Бога почитати. « Начало премудрости: страх Господень ». І так само й Соломон, який зібрав у книги Божу Мудрість обʼявлену ізраїльському народові. Вони обидва стоять як воплочення тих старань теоретичних, як ту Божу Мудрість передати і як її уняти й навчитися.

Та й наш університет над тим трудиться. Найперше треба зрозуміти, що це є Божа Мудрість та й присвоїти її собі бодай частину; зрозуміти також частину людської мудрости. Ти й я прийшов сюди, щоб чогось навчитися, не щоб займатися чимсь непотрібним; я прийшов і прийшла, щоб присвоїти собі знання. Це є і завдання університету як наукової установи, яка має підносити рівень науки. А рівень цей такий безконечний і такий високий, що його ніколи ніхто не досягне, навіть через ціле своє життя.

А з другого боку арки бачимо Мойсея, бачимо й Ісуса Навина. Чому вони стоять? Вони практично переводили Божу Мудрість у життя. Мойсей провадив нарід із єгипетської неволі, провадив його в Обіцяну Землю, що є символом Божої Премудрости. Він практично веде нарід до Обіцяної Землі, що є символом Божого Царства, до якого йдемо всі ми. Тепер треба й нам знайти цю практичну дорогу, щоб дійти до Божої Премудрости, яка сіяє нам на небесах, через ціле наше життя, і так до смерти. Бо Обіцяна Земля — це для нас не тільки Палестина. Обіцяна Земля це не тільки край, який здобували євреї. Обіцяна Земля — це те, до чого прямуємо через ціле своє життя всіма своїми силами, духовними і тілесними, щоб переводити в життя засади практичної мудрости. А так само й Ісус Навин, який допровадив нарід до Обіцяної Землі.

Це є оті два прообрази, які нам вказують як практично премудрість у житті осушествити. Ми живемо, і наше життя мусить спиратися на засадах мудрости, а не глупоти. Як я живу? Ото кожний мусить собі завдати оте питання вранці й увечорі. Як я прожив той день? Чи відповідно до тієї Божої Премудрости, чи після її бажань і постанов? І не забувайте також, мої дорогі, що нинішня Служба Божа спонукує нас зокрема до тієї постанови й питання: чого я навчився?

Нині є й свято свв. Кирила й Методія, тих перших Апостолів словʼян, які ширили Божу науку, почавши від Моравії, відтак через Карпати ген під Краків, а в нас аж до Волині. Вони й їх ученики проповідували цю Божу Мудрість. Та й тому св. Кирило називається « філософом », значить, розумною людиною. Він разом зі своїм братом ішли проповідувати. Один мав більше практичного змислу, другий більше теоретичного. Він дав, як загально говориться, або боай поширив азбуку, якою став переносити ту Мудрість Божу словʼянським письмом. Тому то від нього починається серед словʼянських народів здобуття цієї найвищої мудрости, Премудрости Божої. Тому то й нині ті свята так тісно звʼязані з нашим храмом. От вони й стоять обидва, Кирило й Методій, на стіні апсиди цього храму, а серед них стоїть Слуга наш Божий

Митрополит Андрей, автор молитви про Божу Мудрість. Так бачите, то разом ціле те уняття, ціле те окруження, воно зміряє до чого? Щоб піднести нашу душу, щоб піднести наш розум, нашу волю вище, і жити за засадами тієї Божої Премудрости. Тому нехай і нинішній день, після закінчення цього четвертого курсу, нехай він і буде тим кроком вперед; Хай буде так само й підвищенням в нашому житті, не тільки теоретичному, але й практичному. Вже не знати який недбайлюх сидів би, слухаючи стільки викладів, і нічого не скористав би. А чи є де нині людина, яка буде відпиратися і не схоче нічого нового навчитися? Навіть і та маленька дитина, яка починає мучити маму питаннями: а чому то так ? а чому воно так називається? — не раз і дошкулить мамі — прагне знання. Бачите, це є вроджена жажда знання.

Тому нехай і нинішня молитва, нехай нинішня наша Служба Божа буде й подякою за цей семестр, нехай буде подякою за ті всі виклади, за участь у них, та й за можливість, щоб і навчитися, маючи таке високо культурне й інтелігентне окруження, якого нема, як я не раз вже й підкреслював, на цілій кулі земській, як тільки в Римі. Нехай отже й та Служба Божа буде подякою за ті дари й за ту можливість, яку ви тут мали, як професорів так і студентів, щоб у своєму житті поступити в знанні бодай крок вперед, амінь.

Во імʼя Отця і Сина і Святого Духа. Амінь.